Справа № 22-ц- 2237. Головуючий у 1-й інстанції- Потеряйко С.А. Доповідач-Суханова Є.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 вересня 2006 року колегія судців судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого-Юровської Г.В.,

суддів-Суханової Є.М., Яворського М.А.,

при секретарі- Якимець Ю.В.,

розглянула матеріали з апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2на рішення Таращанського районного суд Київської області від 6 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Таращанської центральної районної лікарні, третя особа без самостійних вимог щодо предмету позову-Вишнева міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту дійсним, визнання права власності на спадкове рухоме та нерухоме майно, зобов'язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні ним, про визнання неправомірними дій Таращанської центральної районної лікарні, зобов'язання її передати до Вишневої державної нотаріальної контори примірник заповіту, стягнення з Таращанської центральної районної лікарні 500 грн. моральної шкоди.

ВСТАНОВИЛА:

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги встановила наступне:

У грудні 2005 року ОСОБА_3  звернулась до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1  помер ОСОБА_4, який, перебуваючи у тяжкому фізичному стані, 13 квітня 2005 року у Таращанській ЦРЛ в присутності трьох свідків, склав заповіт.

Вчинений заповіт був посвідчений головним лікарем ОСОБА_5.

Разом з тим, прийняти спадщину за таким заповітом позивачці не вдалось. В її оформлені Вишнева міська державна нотаріальна контора відмовила, обґрунтовуючи це численними порушеннями вимог закону при посвідчені заповіту: зокрема, відсутністю датування на ньому, відсутністю реєстрації заповіту в Єдиному реєстрі заповітів та спадкових справ, посвідченням в присутності не уповноважених на це свідків.

Дії місцевої нотаріальної контори ОСОБА_3 вважала незаконними, посилалась на те, що юридична необізнаність ОСОБА_5, який при посвідченні заповіту припустився значних порушень, не могла вплинути на його законність та дійсність.

Дії Таращанської ЦРЛ позивачка просила визнати незаконними, просила зобов'язати її передати складений заповіт до Вишневої міської державної нотаріальної контори для його реєстрації, стягнути з Таращанської ЦРЛ 500 грн. моральної шкоди.

При неодноразовому уточненні позовних вимог просила також вчинений заповіт визнати дійсним, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, право власності на жилий будинок АДРЕСА_2, на автомобіль ВАЗ-21063 та на належний спадкодавцеві на час смерті, гараж.

Просила суд зобов"язати іншу спадкоємицю за законом ОСОБА_ 2 не чинити перешкод у користуванні спадковим майном.

Рішенням Таращанського районного суду від 6 травня 2006 року позов ОСОБА_3  задоволений частково. Заповіт складений ОСОБА_4    13 квітня 2005 року у Таращанський ЦРЛ визнаний дійсним.

За позивачкою визнано право власності на жилий будинок АДРЕСА_2, право власності на квартиру АДРЕСА_1  та право на 1/2  частку власності на автомобіль ВАЗ-21063, державний номерний знак НОМЕР_1.

У задоволені іншої частини заявленого позову відмовлено.

В апеляційних скаргах представники відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Посилаються на те, що суд неналежним чином застосував до спірних правовідносин ч. 2 ст. 1248, ст. 1253 та ч.І ст. 1257 ЦК України, правила Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнях до нотаріально посвідчених. Не звернув уваги на те, що порушення перелічених в цих нормативних актах вимог до форми і змісту заповіту унеможливлюють визнання дійсним волевиявлення спадкодавця ОСОБА_4.

В поданій апеляційній скарзі представник відповідча ОСОБА_1 наголошує на відсутності юридичного складу, передбаченого ч.2 т. 219 ЦК України, що містить перелік умов та підстав за наявності яких, нікчемний одностроній правочин, зокрема, заповіт, може бути визнаний судом дійсним і зумовлювати у зв"язку з цим, виникнення відповідних юридичних наслідків.

Оспорюваний заповіт був складений ще 13 квітня 2005 року, тоді як спадкодавець помер лише ІНФОРМАЦІЯ_1  того ж року. Протягом 13-ти днів ОСОБА_4 мав можливість належним чином оформити своє спадкове волевиявлення.

Суд на це увагу не звернув, не перевірив наявність поважних обставин, які б заважали спадкодавцю посвідчити заповіт у місцевих органах нотаріату.

На апеляційну скаргу представника відповідача  ОСОБА_1  позивачка ОСОБА_3   подала заперечення, в якоьу просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Посилається на те, що висновки суду про дійсність вчиненого заповіту відповідають закону та встановленим по справі обставинам. Підстави для їх перегляду вважає відсутніми.

Обґрунтовує це тим, що порущення, допущені головним лікарем Таращанської ЦРЛ  ОСОБА_5  при посвідченні оспорюванного заповіту, є незначущими, стались у зв"язку з його юридичною необізнаністю, тому не можуть в цілому впливати на волевиявлення спадкодавця ОСОБА_3.  Протягом 13-ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_4  був вкрай тяжкому стані, тому був позбавлений можливості звернутись до місцевих органів державного нотаріату для посвідчення складеного ним заповіту.

Інші учасники судового засідання свої заперечення на наведені вище доводи апеляційних скарг не подали.

Апеляційні скарги обгрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3  та визначаючи дійсним оспорюваний заповіт, суд керувався ч. 2 ст. 219 ЦК України, виходив з доведеності позивачкою справжнього наміру спадкодавця ОСОБА_4  заповісти все належне йому майно на її користь.

При цьому не звернув увагу на те, що іншої обов"язковою умовою для визнання дійсним є наявність обставин, які перешкоджали спадкодавцю оформити своє волевиявлення у встановленому законом порядку.

Таких обставин суд не встановлював, припустився неповноти судового розгляду та неналежного застосування до спірних правовідносин правил ч.2 ст. 219 ЦК України.

В порушення вимог ст.ст. 213 та 214 ЦПК України, суд не навів в ухваленому ним рішенні підстави, з яких він виходив при визнанні за позивачкою права власності на все спадкове майно. Не звернув увагу на те, що дружина померлого ОСОБА_2  є непрацездатною особою за віком, має право на обов'язкову частку у спадковому майні незалежно від умов заповіту. Без достатніх для цього підстав позбавив її такого права.

За таких обставин рішення суду не може залишатися без змін, підлягає скасуванню.

З матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2005 року ОСОБА_4 в присутності свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8  склав заповіт, за умовами якого все належне йому майно, а саме жилий будинок АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_1, право на 1/4 частку у праві власності на автомобіль ВАЗ-2063, державний номер знак НОМЕР_1, заповів позивачці ОСОБА_3.

Вчинений заповіт посвідчив головний лікар Таращанської ЦРЛ ОСОБА_5, який при вчиненні посвідчувального напису припустився порушень норм, передбачених ч.2 т. 1253 ЦК України, п.п. 22-24 Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених.

Зокрема, до процесу посвідчення оспорюваного заповіту залучив ОСОБА_7, який є чоловіком спадкоємиці та не міг бути свідком при посвідченні заповіту. Не зазначив на заповіті дату вчинення посвідчувального напису, не вказав реєстровий номер заповіту та не направив заповіт до місцевої державної нотаріальної контори для внесення його в Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ.

За  запитом   апеляційної  інстанції  отримано  довідку,   що   головний  лікар

ОСОБА_5  помер, що позбавляє можливості колегію суддів допитати його в

якості  свідка,  крім того,  апелянти, в своїх поясненнях зазначили,  що під час

   складання заповіту, ОСОБА_4  взагалі не знаходився в Таращанський ЦРЛ,

цю обставину позивачка спростувати не змогла, а суд першої інстанції її не перевіряв.

За правилами ч.2 ст. 219 та ч.| ст. 1257 ЦК україни заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Разом з тим, він може бути судом визнаний дійсним, якщо буде встановлено, що заповіт відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню заповіту перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

З пояснень свідків ОСОБА_6  ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були присутніми під час складання оспорюванного заповіту, вбачається, що ОСОБА_4 мав намір усе належне йому майно заповісти ОСОБА_3.

Заповіт він склав 13 квітня 2005 року, тоді як помер лише ІНФОРМАЦІЯ_1  того ж року.

В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про наявність обставин, що перешкоджали ОСОБА_4  протягом 13 днів належним чином оформити заповіт у місцевій нотаріальній конторі.

Доводи, які б обгрунтововували це, позивачка в судовому засіданні апеляційної інстанції не навела. її вимоги про визнання дійсним оспорюваного заповіту колегія сіддів вважає безпідставними, в їх задоволенні відмовляє.

З огляду на це, відсутні і підстави для визнання за ОСОБА_3 права власності на все спадкове майно після смерті ОСОБА_4.

За заповітом, посвідченим 10 листопада 2004 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим НОМЕР_2, позивачка набула право на спадкування жилого будинку та закріпленої за ним земельної ділянки по АДРЕСА_2.

12 жовтня 2005 року своє право реалізувала, подавши до Вишневої державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. У такій спосіб набула право на % частки у праві власності на вказаний вище будинок.

Іншу ^1/4 частку у праві власності на цей будинок в порядку ст. 1241 ЦК України набула непрацездатна за віком дружина ОСОБА_2, яка 27 вересня 2005 року подала до Вишневої міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Підстави для задоволення позову колегія суддів вважає відсутніми, відмовляє в їх задоволенні за необґрунтованістю та недоведеністю.

Апеляційні скарги підлягають задоволенню, рішення суду-скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в позові ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1248,1253,1257 ЦК України, ст. 219 ч.2 ЦК України, ст.ст. 303,304, п.2 ст. 307, ст.ст.309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Таращанського районного суд Київської області від 6 травня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Таращанської центральної районної лікарні, третя особа без самостійних вимог щодо предмету позову-Вишнева міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту дійсним, визнання права власності на спадкове рухоме та нерухоме майно, зобов"язання відповідачів усунути перешкод у користуванні ним, про визнання неправомірними дій Таращанської центральної районної лікарні, зобов"язання її  передати до Вишневої державної нотаріальної контори примірник заповіту, стягнення з Таращанської центральної районної лікарні 500 грн. моральної шкоди.

Рішення  набирає законної сили з  моменту проголошення та може  бути оскаржено протягом двох місяця