Справа №22ц-2590 2006 р.                        Головуючий у 1 інстанції Яворський М.А.

Категорія ЗО                                                 Доповідач Антоненко В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13   жовтня   2006   року   колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах Апеляційного суду Київської області

у складі: головуючого Антоненко В.І., суддів: Поліщука М.А., Тракало В.В.., при секретарі Чабанюк Т.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 червня 2003 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права власності на 1/2  частку квартири.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів

встановила:

У травні 2002 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 1992 року по 2002 рік. Дітей від шлюбу не мають. У квітні 1993 року ОСОБА_1  був виданий ордер на жиле приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Позивачка вселилась в дану квартиру та була у ній зареєстрована як член сім"ї наймача. Посилаючись на те, що відповідач добровільно залишив спірне жиле приміщення у квітні 2001 року і не проживає в ньому понад шість місяців без поважних причин, позивачка просила визнати відповідача таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням.

Відповідач ОСОБА_1 у березні 2003 року звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив усунути перешкоди у користуванні спірним жилим приміщенням, визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, видане позивачці 3 вересня 2002 року, та визнати за ним право власності на 1/2  частку квартири, посилаючись на те, що у квартирі він не проживав з поважних

причин, оскільки позивачка   замінила замки на вхідних дверях у квартиру, чим позбавила його можливості користуватись жилим приміщенням.

Рішенням Обухівського районного суду від 27 червня 2003 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права..

Апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1992 року по 2002 рік. Дітей від шлюбу не мають. У квітні 1993 року ОСОБА_1 був виданий ордер на жиле приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Позивачка вселилась в дану квартиру та була у ній зареєстрована як член сім"ї наймача. З квітня 2001 року ОСОБА_1  у спірній квартирі не проживає. Рішенням Обухівського районного суду від 13 червня 2002 року ОСОБА_1 було визнано таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням.

З вересня 2002 року позивачка ОСОБА_2 приватизувала квартиру та одержала свідоцтво на право власності.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 6 лютого 2003 року рішення Обухівського районного суду від 13 червня 2002 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвалюючи рішення про задоволення основного позову, суд виходив з положень ст. 71 ЖК України та прийшов до обгрунтованого висновку про те, що відповідач добровільно залишив спірне жиле приміщення і не проживає в ньому понад шість місяців без поважних причин.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не проживав у спірному жилому приміщенні понад шість місяців з поважних причин, враховуючи умови роботи та заміну позивачкою замків на вхідних дверях у квартиру, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували ці доводи.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду, викладені у рішенні, в апеляційній скарзі не приведено.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити, а рішення Обухівського районного суду від 27 червня 2003 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.