Справа №22А - 1061/2006р. Головуючий в 1 інстанції Мацедонська BE.
Категорія 14, 38 Доповідач в 2 інстанції Яворський МЛ.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 року Київ
Колегія судової палати в цивільних, справах апеляційного суду Київської обліасті в складі:
головуючого Суханової Є.М.
суддів ЯворськогоМ.А., ДаніловаОМ.
при секретарі ЯкимецьЮ.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Києво-Святошинського Бюро технічної інвентаризації, та ОСОБА_1 на постанова Києво-Святошинського районного суду від 12 липня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації правління житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації про захист права власності шляхом зобов'язання прийняти на реєстрацію свідоцтво про право власності, зареєструвати право власності, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2005 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації управління житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації про захист права приватної власності шляхом зобов'язання прийняти на реєстрацію свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що після смерті в 1974 р. її чоловіка ОСОБА_2 в: 1979 р. вона отримала в Першій Київській обласній державній нотаріальній конторі свідоцтво про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину домоволодіння, і таким чином мала право власності на весь будинок за адресою: АДРЕСА_1.
В 1988 р. під час оформлення договору дарування на 1/2 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1, нотаріус, забрав в неї оригінал свідоцтва про право спадщину за законом на 1/2 частку будинку. В 1992 р. виконавчим, комітетом П.П.Борщагівської було прийнято рішення НОМЕР_1, яким за мешканцями АДРЕСА_1 було визнано право власності на будинки, в тому числі і за тими, у кого були на руках правовстановлюючі документи, а саме за нею було визнано право власності на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1, про що в 1999 р. ППБорщагівською сільською радою було видано свідоцтво право власності на 1/2 частку будинку.
На підставі цього свідоцтва про право власності вона оформила договори дарування на ім'я дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, І які в подальшому рішеннями Києво-Святошинського районного суду Київської області були визнані недійсними, а також було визнано недійсним і само свідоцтво про право власності на 1/2 частку будинку, видане ППБорщагівською сільською радою.
На початку 2004 р. вона вирішила подарувати 1/4 частку будинку своїй дочці ОСОБА_3, для чого звернулась до Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації для оцінки та перереєстрації права власності. Але посадові особи Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації не тільки відмовляються реєструвати за нею право юності на належний їй будинок, але й не приймають документи на реєстрацію, що позбавляє її права розпорядитись належною їй часткою будинку та спричинило їй матеріальну шкоду в сумі 43,50 грн. що пов'язано з неодноразовими поїздками її представників, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, до Києво-. Святошинського бюро технічної інвентаризації, судових інстанцій та прокуратури. Також внаслідок неправомірних дій Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації їй було спричинено моральні страждання та психічні переживання, моральну шкоду позивач ОСОБА_1 оцінює в розмірі 15000 грн. та просить суд зобов'язати відповідача прийняти на реєстрацію свідоцтво про право власності та зареєструвати за нею право власності на 1/4 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 43,50 грн. та моральну шкоду в сумі 15 000,00 грн.
Постановою Києво-Святошинського районного суду від 12 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано Києво-Святошинське бюро технічної інвентаризації управління житлово- комунального господарства Київської обласної державної адміністрації прийняти на реєстрацію свідоцтво про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя, видане державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори 19.02.1979 р. та зареєстроване в реєстрі за НОМЕР_2, та зареєструвати право власності на 1/2 частку буд. АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя, виданого державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори 19.02.1979 р. та зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_2.
Стягнуто з Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації управління житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 43 грн. 50 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовити.
Стягнуто з Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації управління житлово-комунального господарства Київської обласної державної адміністрації на користь держави 11 грн. 90 коп. державного мита.
В апеляційній скарзі відповідач по даній Справі Києво-Святошинське бюро технічної інвентаризації просить скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Представник позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить змінити постанову Києво - Святошинського районного суду та ухвалити нову постанову про стягнення з відповідача на користь позивачки 15000 грн. моральної шкоди та зобов'язати відповідача прийняти на реєстрацію свідоцтво про право власності на 1/2 частину в спільному майні подружжя та зареєструвати дане право власності.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника апелянта Києво-Святошинського БТІ, представника ОСОБА_1, ОСОБА_5, дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги і позивачки по справі і представника відповідача по справі повинні бути залишені без задоволення, а постанова суду без змін, виходячи з наступних обставин.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення; з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право власності, посвідченого 19.02.1979 р. державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_2, ОСОБА_1 належить право власності на 1/2 частку в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу, яке складається з житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1. Зазначене свідоцтво про право власності було зареєстровано в по господарській книзі виконавчого комітету П.П.Борщагівської сільської ради за НОМЕР_3. (ас. 20).
25 травня 2004 року позивачка по справі як власник зазначеного житлового будинку звернулася до відповідача по справі із заявою про проведення оцінки нерухомого майна та перереєстрації права власності на дане майно (а.с. 26).
Рішенням від 27 травня 2004 року відповідач по справі, - суб'єкт владних повноважень на якого покладений обов'язок по реєстрації нерухомого майна відмовив позивачці у реєстрації даного майна, мотивуючи свою відмову тим, що провести реєстрацію вказаного майна на позивачку ОСОБА_1 не можливо із тих підстав, що загальний об'єм нерухомого майна домоволодіння буде становити більше однієї цілої, та становитиме 11/4.(а.с.27)
Перевіряючи зазначені доводи відповідача суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. (із цінами та доповненнями), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць на підставі відповідних рішень виконавчих органів місцевого самоврядування.
Пунктом 1.4 цього ж Тимчасового положення передбачено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштом особи, що звернулася доБТІ.
Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» № 1952-ІУ від 01.07.2004 р. державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Як вбачається із заяви про реєстрацію прав власності на нерухоме майно від 22.05.2004 p., яке було подано від імені ОСОБА_1 її довіреною особою ОСОБА_3 та знаходиться в матеріалах інвентаризаційної справи НОМЕР_4, до заяви було додано свідоцтво про право власності, видане 19.02.1979 р. Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою за НОМЕР_2.
У відповідності до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, який являється додатком НОМЕР_5 до вищенаведеного Тимчасового положення, серед правовстановлювальних документів зазначені і свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що
видаються державними та приватними нотаріусами (п.2). Також свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя зазначено, як підстав;) для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових праи на нерухоме майно в ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покл;іт;ається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи відповідач по справі Києво-Святошинське БТІ, заперечуючи проти поданого ОСОБА_1 адміністративного позову не надало суду першої інстанції допустимих доказів, які б свідчили, що заявлені позивачкою вимоги про реєстрацію її прав на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 є безпідставними.
Навпаки дані вимоги позивачки судом першої інстанції дослідженні та підтверджуються відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підлягає державній реєстрації.
Рішенням Киево - Святошинського районного суду від 06 грудня 2000 року було визнане недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, яке було видане 17 березня 1999 року ОСОБА_1 виконкомом ПП.Борщапвки, Києво- Святошинського району Київської області.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Києво - Святошинського районного суду від 03 лютого 2004 року за ОСОБА_3, дочкою позивачки, визнано право власності на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1. (а.с. 32)
Ухвалою Києво - Святошинського районного суду від 15 січня 2001 року було затверджено мирову угоду між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 згідно якої за ОСОБА_7 було визнано право на 1/8 частину цього житлового будинку. (а.с. 33, 34).
Таким чином з матеріалів даної адміністративної справи не вбачається, що надане позивачкою свідоцтво про право власності, посвідчене 19.02.1979 р. державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстроване в реєстрі за НОМЕР_2, ОСОБА_1 про належність останній права власності на 1/2 частку житлового будинку є недійсним та не може бути прийняте відповідачем до реєстрації.
Суд першої обгрунтовано задовольнив і позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди спричиненої неправомірними діями суб'єкту владних повноважень, що передбачено ч.2 ст. 21 КАС України та ст.. 1166 ЦК України.
Розмір відшкодування моральної шкоди судом визначений згідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України даних у п. 9 постанови від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" з врахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Тому доводи апелянтів Києво- Святошинського БТІ та представника ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду викладених в постанові, тому апеляційні скарги повинні бути залишені без задоволення, а постанова суду без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу Адміністративного Судочинства України, колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Києво-Святошинського Бюро технічної інвентаризації та апеляційну скаргу ОСОБА_1 онного суду від 12 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.