Справа № 22Ц-2831/2006                                  Головуючий в 1 інстанції Биба Ю.В.

Категорія 44                                                        Доповідач в 2 інстанції Юровська Г.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Юровської Г.В.,

суддів: Суханової Є.М., Яворського М.А.

при секретарі Якимець Ю.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та приватного підприєм­ства „Довіра-В" на ухвалу Миронівського районного суду від 19 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1, приватного підприємства „Довіра" до відділу Державної виконавчої служби у Миронівському районі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, - акціонерний банк „Київська Русь", про визнання права власності на майно, звільнення його з-під арешту та повернення власнику.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

У липні 2006 року ОСОБА_1 та ПП „Довіра" звернулись до суду з вказа­ним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилались на те, що на виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з СФГ „Нероба В.М." на користь АБ „Київська Русь" заборгованості у розмірі 180913 гривень державний виконавець опи­сав та вилучив 81 голову свиней різного віку.

При цьому не встановив власників описаного майна, порушив права 246 спів­власників майнових паїв та ПП „Довіра-В".

Такі дії державного виконавця уповноважений співвласників майнових паїв ОСОБА_1  та ПП „Довіра-В" вважали незаконними, просили суд визнати за співвласниками майнових паїв право спільної часткової власності на 35 голів свино­маток, за приватним підприємством „Довіра-В" - на 45 голів, виключити їх з акту опису й арешту майна, складеного державним виконавцем.

Ухвалою Миронівського районного суду від 19 липня 2006 року провадження у справі закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ПП „Довіра-В" просять ухвалу суду скасувати, посилаються на її невідповідність ст.З ЦПК України та роз'ясненню спільного листа Верховного Суду України та Вищого господарського суду України №01-8/518а від 20 липня 1995 року „Щодо визначення підвідомчості цивільних справ та господарських спорів".

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір про звільнення рухомого майна з-під арешту виник між юридичними особами, а тому підвідомчий розгляду у господарському суді. При цьому керувався ст.ст.1, 12, 16 ГПК України та ст.205 ЦПК України.

З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може, вважає, що під­стави для застосування наведених статей відсутні.

Так, відповідно до вимог ст.121-1 ГПК України господарським судам підвідомчі справи щодо оскарження дій державних виконавців по виконанню рішень, ухвал, постанов лише господарських судів.

Дії ж державних виконавців по виконанню рішень інших органів, зокрема виконавчого напису нотаріусу, не можуть бути предметом оскарження у порядку, встановленому ст.121-2 ГПК України, за правилами розділу VI ЦПК України можуть бути оскаржені виключно до судів загальної юрисдикції.

Суд на це увагу не звернув, без достатніх для цього підстав дійшов помилкового висновку про необхідність закриття провадження у справі за заявою, поданою ОСОБА_1  та ІШ „Довіра".

З огляду на це, ухвала суду не може бути залишеною без змін, підлягає скасу­ванню з направленням справи до суду першої інстанції для її розгляду по суті.

При вирішенні спору про звільнення майна з-під арешту суду слід звернути увагу на необхідність участі у судовому процесі боржника та особи, в інтересах якої був накладений арешт. У зв'язку з цим необхідно в якості відповідачів притягти АБ „Київська Русь" та СФГ „Нероба В.М."

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, ч.2 ст.307, ст.ст.312, 313-315, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та приватного підпри­ємства „Довіра-В" задовольнити.

Ухвалу Миронівського районного суду від 19 липня 2006 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для її розгляду по суті.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців  моменту її проголошення.