ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

          18.08.2008  року                                                            Справа № 7/119

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Лазненко Л.Л.

                                        Перлова Д.Ю.

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.08.2008.

при секретарі                    

судового засідання                    Михайличенко Д.В.

за участю представників сторін

від позивача                              Мичка А.О., дов. №147 від 11.06.2008

від відповідача                    Голоскова Л.І., дов. №32 від 01.01.08

Розглянувши

апеляційну скаргу                      Відкритого акціонерного товариства „ТОК”,

м. Луганськ

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         17.07.2008

у справі                               № 7/119 (суддя –Калашник Т.Л.)

          

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „ТОК”,

                                                  м. Луганськ

до відповідача                     Товариства з обмеженою відповідальністю

„Луганське енергетичне об”єднання”, м. Луганськ

про                                        стягнення 411 грн. 19 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від17.07.2008 у справі №7/119 відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „ТОК” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об”єднання” в особі Луганської філії (далі ТОВ „ЛЕО”) про стягнення з відповідача суми 411 грн. 19 коп., як набутих відповідачем без достатньої правової підстави.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, 234 Господарського кодексу України мотивоване обгрунтованістю суми нарахованих позивачу штрафних санкцій і виставлення рахунків на сплату фактично спожитої у січні 2008 року електроенергії та рахунку за перевищення договірної величини споживання електричної енергії. Обов”язок позивача сплатити названі рахунки випливає з умов договору на постачання електричної енергії №192 від 11.10.2007 та вимог чинного законодавства.

Позивач не погодився з прийнятим місцевим господарським судом рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішення про задоволення позову.

На обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує, що місцевий господарський суд невірно тлумачить положення частини 5 статті 26 Закону України „Про електроенергетику” та пункту 9 додатку „Порядок розрахунків” договору на постачання електричної енергії №192 від 11.10.2007. На думку позивача передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергії” санкція не є неустойкою і полягає у тому, що за спожиту електроенергію понад договірну величину оплата здійснюється не в одинарному, а у подвійному розмірі. Саме подвійний розмір оплати за спожиту понад договірну величину електроенергію і є тим самим несприятливим економічним наслідком –санкцією. Таким чином, позивач вважає, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція –є особливим видом відповідальності, відмінним від інших випадків санкцій, передбачених ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представником відповідача, присутнім у судовому засіданні було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити участь у судовому засіданні представника, який брав участь при розгляді даної справи у місцевому господарському суді. Дане клопотання судом не задовольняється, оскільки для розгляду апеляційної скарги по суті не має суттєвого значення особистість представника юридичної особи, це може бути будь-яка особа, яка наділена відповідними повноваженнями на представлення інтересів юридичної особи в суді.

Присутній у судовому засіданні повноважний представник відповідача з доводами апеляційної скарги не погодився та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія апеляційної інстанції.

ВСТАНОВИЛА:

11.10.2007 між ТОВ „Луганське енергетичне об”єднання” та Відкритим акціонерним товариством  „ТОК”  укладено договір №192 про постачання електричної енергії, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов”язання постачати електричну енергію позивачу, а той в свою чергу зобов”язався оплачувати вартість використаної електроенергії та здійснювати інші платежі згідно умов договору (а.с. 28-32).

Відповідно до додатку „Обсяги постачання електричної енергії споживачу” до договору №192 від 11.10.2007 ВАТ „ТОК”, позивачу у справі, встановлена договірна величина споживання електричної енергії на січень 2008 року у розмірі 10.5 тис. кВт/год (а.с. 33).

Згідно звіту про використану електроенергію ВАТ „ТОК” за січень 2008 року (а.с. 34) фактичний обсяг споживання становить 11499 кВт/год, тобто на 999 кВт/год більш ніж встановлено умовами договору.

Відповідачем виставлено позивачу рахунки №192/1/1 за спожиту активну електроенергію за січень 2008 року на суму 5679 грн. 59 коп. та №192/2/4 за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за січень 2008 року на суму 822 грн. 38 коп. (а.с. 9-10).

Позивач оплатив всю спожиту в січні 2008 року електроенергію, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 36-39). Рахунок №192/2/4 сплачений платіжним дорученням № 260 від 12.03.2008 (а.с. 8).

02.06.2008 позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача 411 грн. 19 коп., як безпідставно набутих відповідачем, оскільки вважає, що вся спожита ним у січні 2008 року електроенергія була ним сплачена в однократному розмірі відповідно до рахунку №192/1/1, виставлення відповідачем рахунку №192/2/4 з вимогою сплати вартість надміру спожитої електроенергії в подвійному розмірі фактично призводить до сплати вартості надміру спожитої електроенергії в потрійному розмірі.

Рішенням господарського суду від 17.07.2008 у справі №7/119 у задоволенні позову було відмовлено з підстав викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки місцевим господарським судом обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Правовідносини у сторін за позовом виникли з договору на постачання електроенергії №192 від  11.10.2007 і регулюються нормами Закону України „Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 із змінами та доповненнями, Цивільним кодексом України та умовами цього договору.

Вказаним договором сторони визначили договірну величину споживання електричної енергії позивачем, так у січні 2008 року вона складає 10500 кВт/год.

Матеріалами справи доведено, що у січні 2008 року фактично позивачем було спожито 11499 кВт/год., тобто понад договірну величину було спожито 999 кВт/год, що визнається самим позивачем.

Спір між сторонами виник щодо розміру оплати спожитої позивачем електроенергії понад договірну величину.

Частиною 5 статті 26 Закону України „Про електоенергетику” встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до статті 27 цього Закону санкції, передбачені частинами третьою, четвертою і п'ятою статті 26, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України постановою №1312 від 21.07.1999. 

Досліджуючи умови договору №192 від 11.10.2007 щодо порядку розрахунків судовою колегією встановлено, що пунктом 3 Додатку «Порядок розрахунків»до цього договору (а.с. 40) сторони визначили порядок обчислення та величину коштів, яку необхідно оплатити за спожиту електроенергію протягом розрахункового періоду, а саме: обсяг спожитої (переданої) електричної енергії між датами зняття показів розрахункових засобів обліку розкладається пропорційно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів на відповідний їм обсяг електричної енергії.

Пунктом 9 цього додатку встановлено, що фактичне споживання електричної енергії за розрахунковий період визначається за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені  Договором.

Розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію споживач, позивач у справі, здійснює на підставі наданих постачальником, відповідачем у справі, рахунків протягом 5-ти операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Отже, споживач, позивач у справі, взяв на себе обов’язок сплачувати вартість фактично спожитої електроенергії.

Пунктом 4.4 договору № 192 від 11.10.07 сторони визначили відповідальність споживача за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору, де згідно підпункту 4.4.2 передбачено, що споживач за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених розділом 5 договору, сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Порядок оплати за перевищення договірних величин споживання електроенергії визначений також п. 9 Додатку  «Порядок розрахунків»до вказаного договору, а саме: на підставі наданих постачальником рахунків.

Матеріали справи свідчать, що відповідач на виконання вищезазначених умов договору № 192 від 11.10.07 надав споживачу 01.02.08 рахунок № 192/1/1 для сплати  фактично спожитої в січні 2008 року активної електричної енергії 11499 кВт. в сумі 5679 грн. 59 коп. (а.с. 9), а 03.10.08 надав рахунок №192/2/4 для сплати за перевищення договірної величини споживання 999 кВт в сумі 822 грн. 38 коп. (а.с. 10), позивач виконав свої зобов’язання щодо оплати вказаних рахунків, що відповідач не заперечує.

Таким чином, судова колегія вважає, що сторони при розрахунках за спожиту електроенергію дотрималися умов і порядку, визначених договором №192 від 11.10.07 та Додатку до цього договору «Порядок розрахунків», що спростовує доводи позивача про отримання відповідачем вартості  електроенергії понад договірну величину в сумі 411 грн. 19 коп. без достатньої правової підстави.

Місцевий господарський суд надав належну оцінку умовам договору №192 від 11.10.07 та з урахуванням приписів статей 26, 27 Закону України «Про електроенергетику»дійшов правомірного висновку про обґрунтованість надання відповідачем позивачу рахунку на сплату фактично спожитої у січні 2008 року електроенергії та рахунку за перевищення договірної величини споживання електроенергії в сумі двократної  вартості різниці фактично спожитої та договірної величин, що являє собою виконання позивачем своїх договірних зобов’язань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду від 17.07.2008 у справі №7/119 відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою покладається на позивача, заявника апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 47, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „ТОК” на рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2008 у справі №7/119 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 17.07.2008 у справі №7/119 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                Л.Л. Лазненко

Суддя                                                                                 Д.Ю. Перлов