^{Апеляційний суд міста Севастополя}

Справа №  22ц-1061/2006р.                                         Головуючий у першій

інстанції Єзерський П.О.

Категорія  41                                                         Доповідач у апеляційній

інстанції Колбіна Т.П.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 жовтня 2006 року колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста  Севастополя в складі:

головуючого   -  Куцеконя І.П.

суддів        -  Колбіної Т.П., Клочка В.П.

при секретарі -  Соменко С.П.

за участю - ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Ленінського району М.Севастополя від 17 липня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 в липні 2003 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 1270,50 грн та 10000 грн відповідно, мотивуючи вимоги тим, що сторони по справі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, 20.04.2003 року відповідачка зруйнувала спільну стіну, яка розподіляла їхні житлові та підсобні приміщення, чим спричинила ОСОБА_3 незручності в користуванні житлом та моральні переживання. Оскільки позивачка за власні кошти відновила стіну, просила стягнути з відповідачки вартість проведеного нею відновного ремонту.

ОСОБА_1 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн, мотивуючи вимоги тим, що відповідачка з моменту вселення до житла вчиняє неприйнятні дії, що створюють неможливі умови для сумісного проживання.

Рішенням суду позов ОСОБА_3 задоволено частково, стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 635,25 грн, у відшкодування моральної шкоди 2000 грн. У решті вимог ОСОБА_3 та в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення, суд виходив з того, що позивачкою за власні кошти було відбудовано зруйновану спільну перегородку між квартирами сторін, що й стало причиною для стягнення на користь останньої певних грошових сум. Крім того, неправомірними діями відповідачки позивачці була спричинена моральна шкода.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Разом з тим, розмір матеріальної та моральної шкоди був завищений судом першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Згідно зі ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її спричинила.

Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1. В квітні 2003 року перегородка, яка розділяла частки домоволодіння сторін, зруйнувалась. Згодом вона була відновлена позивачкою за власні кошти.

Колегія не може прийняти до уваги надані ОСОБА_3 в підтвердження понесених нею витрат на відбудову перегородки квитанції, оскільки вони датовані 2001 роком, тоді як руйнування перегородки відбулось після цього періоду часу - в 2003 році.

Оскільки факт руйнування спільної для сторін перегородки та відновлення її за кошти позивачки ними не оспорюється, з урахуванням підтримання відповідачкою ОСОБА_1 апеляційної скарги щодо матеріальних витрат частково та згодою позивачки ОСОБА_3 з сумою, вказаною відповідачкою, колегія приходить до висновку про можливість стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 300 грн.

Підлягає зниженню і розмір моральної шкоди.

Так, позивачка в підтвердження своїх вимог в цій частині посилалась на два Акти судово-медичного дослідження про нанесення їй відповідачкою тілесних ушкоджень - від 11.03.2002р. та 26.08.2004р.

Згідно з Актом від 11.03.2002р., на тілі ОСОБА_3 виявлено легкі тілесні ушкодження, що могли бути спричинені в строк 08.03.2002р. Факт сварки в цей період часу не оспорювався сторонами і правильно був оцінений судом як підстава для покладення відповідальності за спричинену моральну шкоду саме на відповідачку ОСОБА_1.

Доводи ОСОБА_1 відносно того, що ушкодження ОСОБА_3 11.03.2002р. вона спричинила у зв'язку з необхідністю самооборони від дій ОСОБА_3, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки доказів в підтвердження цього вона не надала.

Разом з тим, оскільки другий інцидент стався між позивачкою та громадянином ОСОБА_5, неправомірними діями якого позивачці були спричинені тілесні ушкодження (постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 від 03.09.2004р.), в стягненні моральної шкоди з відповідачки слід відмовити.

В іншій частині рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права та зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну   скаргу   ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення місцевого суду Ленінського району М.Севастополя від 17 липня 2006 року - змінити.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково:

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 300 грн; у відшкодування моральної шкоди - 800 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя                        Т.П. Колбіна