Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11/1190/1066/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Орендовський В.А.
Категорія - Вбивство через необережність Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Осєтров В. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2012 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Осєтрова В.І.,
суддів Палічука А.О., Лещенка Р.М.
при секретарі Яременко З.А.
за участю прокурора Агеєва В.М.
потерпілої ОСОБА_3
захисника -адвоката ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції на вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13вересня 2012 року, яким, -
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новомиргород Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта вища, працюючого охоронником у СТОВ «Агролан», одруженого, маючого на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, раніше не судимого, проживаючого АДРЕСА_1
засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки з покладенням на нього певних обов'язків.
Суд визнав винним ОСОБА_5 в тому, що він, 14.08.2011 року близько 15 години у робочий час, виконуючи покладені на нього обов'язки щодо охорони ставків, разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_6 на власному автомобілі марки «ВАЗ-2121»здійснював об'їзд ставу, розташованого у центрі с. Йосипівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області та побачив на березі раніше знайомих йому ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які відпочивали та ловили рибу на вудку. Зупинившись неподалік від місця, де знаходились зазначені особи, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, яким запропонував перейти на інше місце берегу, мотивуючи свою вимогу тим, що місце, яке вони зайняли призначене для директора СТОВ «Агролан». У цей час ОСОБА_5 побачив у воді біля берегу рибацькі тенета, зробив з даного приводу зауваження присутнім та почав з'ясовувати, кому з вказаних осіб належать рибацькі тенета. У результаті цього між вказаними особами виник словесний конфлікт, під час якого присутні висловлювались на адресу один одного нецензурною лайкою. У подальшому ОСОБА_5 зайшов у воду, дістав рибацькі тенета та поклав їх до салону свого автомобіля. ОСОБА_9, намагаючись повернути належні йому рибацькі тенета, підвівся з дерев'яного стільчика, на якому він сидів, та узявши його у праву руку, рушив у бік ОСОБА_5 Наблизившись до ОСОБА_5 з-заду, ОСОБА_9 тримаючи в правій руці стільчик, підняв його догори та у цей момент неповнолітній ОСОБА_6 попередив свого батька про дії ОСОБА_9 Повернувшись обличчям до ОСОБА_9, ОСОБА_5 сприйняв дії останнього як намір нанести йому удар стільцем. З метою захисту від удару, ОСОБА_5, володіючи навиками рукопашного бою, в тому числі самозахисту, скориставшись прийомом, блокував можливий удар, у результаті чого стільчик розбився. Відразу після цього ОСОБА_5, всупереч своїм зобов'язанням бути уважним та обережним під час виконання прийомів боротьби «Самбо», неумисно передпліччям правої руки наніс удар ОСОБА_9 в область лівої частини шиї, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча з урахуванням його спеціальних знань та обставин, які склалися, повинен був і міг їх передбачити. Від отриманого удару ОСОБА_9 впав на землю та втратив свідомість, у зв'язку з чим ОСОБА_5 намагався привести до свідомості останнього шляхом надання першої медичної допомоги, але після невдалих спроб привіз ОСОБА_9 своїм автомобілем до лікарні. Своїми діями ОСОБА_5 завдав потерпілому тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх спричинення, в результаті яких настала смерть потерпілого ОСОБА_9
У апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання внаслідок м'якості, а також неправильному застосуванні кримінального закону, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним та призначити покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що судом не вірно застосовано кримінальний закон при призначенні покарання, оскільки вважає, що суд безпідставно визнав обставини, що пом'якшують покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, та повне добровільне відшкодування шкоди потерпілій. Також вказує на те, що судом при призначенні покарання не було враховано факт настання тяжких наслідків, яке виразилось у смерті потерпілого. В зв'язку з вказаним, на думку апелянта, судом було призначено занадто м'яке покарання ОСОБА_5
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки без застосування положень ст. 75 КК України, потерпілу ОСОБА_3, яка залишила розгляд питання щодо розміру та виду призначеного покарання на розсуд суду, засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах -захисника -адвоката ОСОБА_4, які заперечили проти апеляції прокурора, та просили вирок суду залишити без змін, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів визнає, що апеляційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України за обставин, встановлених у вироку є правильним, оскільки ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, зібраних у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку і належно оцінених судом, ніким з учасників процесу не оскаржується, а тому Апеляційним судом не перевіряється.
Дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 119 КК України згідно досліджених судом 1 інстанції доказів кваліфіковані правильно, як вбивство, вчинене через необережність.
Перевіркою матеріалів справи істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну вироку, не встановлено.
Покарання засудженому ОСОБА_5 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України.
Так, при призначенні засудженому ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції в повній мірі урахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та роботи характеризується виключно з позитивної сторони, працює, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Також, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування заподіяних злочином збитків.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, наявність трьох обставин, які пом'якшують покарання засудженому та відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, приймаючи до увагу віктимну поведінку потерпілого, який спровокував конфлікт, а також те, що після нанесення потерпілому удару, ОСОБА_5 надав першу медичну допомогу та доставив потерпілого до лікарні, колегія суддів приходить до переконливого висновку, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому суд першої інстанції вірно застосував до засудженого положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та поклав на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Колегія суддів визнає необґрунтованими доводи, які викладені в апеляції прокурора з приводу того, що судом безпідставно було визнано обставини, які пом'якшують покарання засудженого: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування заподіяних злочином збитків, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 був не згоден лише з кваліфікацією злочину, натомість вину у нанесенні удару потерпілому ОСОБА_9 визнав повністю, просив вибачення як у потерпілого ОСОБА_9 так і у дружини потерпілого, що свідчить про розкаяння засудженого у вчиненому злочину.
Також, з матеріалів справи вбачається, що приводом та підставою для порушення кримінальної справи було повідомлення з Новомиргородської ЦРЛ. Згідно усної заяви про злочин (Т. 1 а.с. 9), органам дізнання та досудового слідства було повідомлено, що за медичною допомогою звернувся гр. ОСОБА_9 Інших даних про вчинений злочин не повідомлялось. Разом з тим, з показань ОСОБА_5 в якості підозрюваного (Т.1 а.с. 65-69), вбачається, що після того, як він відвіз потерпілого ОСОБА_9 до лікарні, одразу поїхав до райвідділу міліції та добровільно повідомив про скоєний ним злочин. Вказані обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_5, наданими ним в день скоєння злочину, тобто 14.08.2011 року та протоколом огляду місця події від 14.08.2011 року, який був проведений на території Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області, в ході якого був оглянутий автомобіль ОСОБА_5 (Т. 1 а.с. 13-16). Разом з тим, слід зазначити, що ОСОБА_5 під час досудового слідства та судового розгляду справи надавав правдиві, послідовні та логічні показання, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі, жодного разу їх не змінював, що свідчить про активне сприяння розкриттю злочину.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна заява потерпілої ОСОБА_3, з якої вбачається, що ОСОБА_5 було надано грошові кошти на лікування ОСОБА_9, в зв'язку з цим вона відмовилась від подачі цивільного позову та претензій морального характеру до ОСОБА_5 не має (Том 1 а.с. 49). З вказаного слідує, що потерпіла ОСОБА_3 претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_5 не має, оскільки останнім надавалась матеріальна допомога на лікування її чоловіка, що свідчить про відшкодування ОСОБА_5 завданої шкоди.
Не знаходячи підстав для задоволення апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, колегія суддів вирок суду першої інстанції залишає без зміни.
Керуючись статтями 362-366 КПК України КПК України (1960 року) та п.п. 11, 15 Перехідних положень Кримінально-процесуального кодексу, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2012 року відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 119 КК України, без зміни.
Судді: