АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/11049/12 Справа № 2-10520/11 Головуючий у 1 й інстанції - Брага А.В. Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів -Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі -Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус»про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та договорами поруки,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2012 року, де ставить питання про його скасування, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»задоволені, з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»стягнено солідарно заборгованість за кредитним договором № 2007 - ПМ - 150 від 23 листопада 2007 року у сумі 121 203, 83 гривень. Стягнено солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус»на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором № 2007 - ПМ/150 від 23 листопада 2007 року у сумі 200,00 гривень. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 2007-ПМ-150, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у сумі 28000 доларів США на строк до 23.11.2013 року, а ОСОБА_2 зобов'язалася повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки /а. с. 16-23/.

23 листопада 2007 року ОСОБА_2 на виконання договору 2007-ПМ-150 від 23 листопада 2007 року отримала від позивача 28000 доларів США /а. с. 68/.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань виникла заборгованість за кредитним договором №2007-ПМ-150 від 23 листопада 2007 року, яка, станом на 09 лютого 2012 року, становить 12 169, 63 доларів США (з яких - 12 448, 90 доларів США - заборгованість за кредитом, 2 462, 74 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 257, 99 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання), що за курсом НБУ на 09 лютого 2012 року складає 121 203, 83 гривень /а. с. 202-204/.

23 листопада 2007 року між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем був укладений договір поруки №2007-ПМ/150, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків за кредитним договором №2007-ПМ-150 від 23 листопада 2007 року в тому ж розмірі, що і ОСОБА_2, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копією зазначеного договору /а. с.13/.

Договором застави автотранспорту №2007-ПМ-150 від 23 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та позивачем, було забезпечено виконання зобов'язання ОСОБА_2 умов вищезазначеного кредитного договору. Предметом застави за даним договором став автомобіль Mersedes-Benz 313, рік випуску 2004, тип ТС, автобус-D, № кузова/шасі НОМЕР_1 /а. с. 25-29/.

12 січня 2009 року між відповідачем ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»та позивачем був укладений договір поруки № 467, за умовами якого ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» зобов'язалось відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків за кредитним договором №2007-ПМ-150 від 23 листопада 2007 року / а. с. 14/.

Оскільки ОСОБА_2 не виконувала умови кредитного договору рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2010 року задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на автомобіль шляхом звернення стягнення на автомобіль Mersedes-Benz 313, рік випуску 2004, тип ТС, автобус-D, № кузова/шасі НОМЕР_1 /а.с. 199-200/.

Зазначений автомобіль був реалізований за ціною у 129000,00 гривень, кошти від продажу якого, що у еквіваленті долару США становить 16155, 29 доларів США, зараховано в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_2, з яких 7 301, 58 доларів США було зараховано в рахунок погашення простроченого тіла кредиту, 2 944, 54 доларів США - погашення відсотків, 394, 76 доларів США - погашення пені, 5269, 81 доларів США - також зараховано в рахунок погашення тіла кредиту, а 244, 60 доларів США - погашення відсотків. /а. с. 201, 202-204/.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідачів на користь позивача заборгованість в зазначеному розмірі, враховуючи суму, яка була зарахована в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_2 від реалізації автомобіля.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями учасників процесу.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст.ст. 203, 526, 530, 554, 610, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта, що банком не була додержана процедура звернення стягнення на автомобіль, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони не є суттєвими для вирішення даного спору.

Посилання апелянта на те, що банк не надав належних та допустимих доказів щодо продажу автомобіля за 129000 грн., не можуть бути прийняті до уваги, оскільки продаж автомобіля за вказану суму підтверджується розрахунком заборгованості та меморіальним ордером, згідно якого вказана сума була перерахована в якості надходження коштів від реалізації авто згідно договору застави автотранспорту №2007-ПМ-150 від 23.11.2007 року /а.с. 201-204/.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права та до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки, і висновків суду не спростовують.

Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: