Справа № 22а-532\2006 р.
Головуючий у 1-й інстанції: Карпенко Г.М.
Доповідач: Редька А.Г.
ПОСТАНОВА ІМ"ЯМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Євстафіева O.K., суддів - Шевченка В.М., Редьки А.Г.,
при секретарі - Вареник О.М.,
за участі: позивача ОСОБА_1, представників відповідачів Денисенко LB. та Адаменко С.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Козелецького районного управління ПФУ на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 7 липня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у Козелецькому районі та військової частини А-4302 про визнання незаконною відмови у перерахунку пенсії, про визнання незаконною бездіяльності командування військової частини та про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Козелецькому районі зарахувати у пільговий стаж роботи за списком № 1 період роботи рентгенлаборантом з червня 1994 року до лютого 1997 року у військовій частині А-4302 та з 2 липня 1980 року до 3 липня 1983 року у військовій частині польова пошта 56211, а також зарахувати до загального трудового стажу період догляду за дитиною-інвалідом з 1 січня 2004 року до 30 червня 2004 року, до досягнення дитиною 16-річного віку, та зобов'язати управління пенсійного фонду зробити перерахунок призначеної 14 квітня 2003 року пенсії, посилаючись, що управління пенсійного фонду незаконного не зарахувало зазначені періоди до трудового стажу при призначенні пенсії 14 квітня 2003 року.
Також просила зобов'язати командування військової частини А-4302 надати необхідні документи для підтвердження стажу роботи рентгенлаборантом з червня 1994 року до лютого 1997 року, що необхідно їй для призначення та перерахунку пільгової пенсії за списком № 1, але військова частина не провела атестацію робочого місця та не надала до управління пенсійного фонду необхідні документи у зв'язку з чим не було зараховано у пільговий стаж роботи зазначений період при призначенні пенсії у квітні 2003 році.
Крім того, просила стягнути з Козелецького райуправління пенсійного фонду та з військової частини 2000 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної відповідачами порушенням її пенсійних прав.
Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 7 липня 2006 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов'язано управління пенсійного фонду України у Козелецькому районі зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи рентген лаборантом військової частини польова пошта 56211 з 2 лютого 1980 року до 3 липня 1983 року включно, та до загального трудового стажу час догляду за дитиною-інвалідом до 16 років з 1 січня 2004 року до 30 червня 2004 року включно; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати зазначену постанову суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою зобов'язати військову частину надати необхідні документи, зобов'язати управління пенсійного фонду зарахувати до пільгового трудового стажу за списком № 1 період роботи рентгенлаборантом у військовій частині А-4302 у період з 27 червня 1994 року до 16 лютого 1997 року та зробити перерахунок пенсій з 14 квітня 2003 року, а також стягнути з відповідачів 2000 грн у відшкодування моральної шкоди, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального закону.
Щодо апеляційної скарги управління пенсійного фонду, то вважає її необгрутованою та просить відхилити.
Управління пенсійного фонду в апеляційній скарзі просить скасувати зазначену постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання управління зарахувати до пільгового стажу період роботи рентгенлаборантом військової
2
частини польова пошта 56211 з 2 липня 1980 року до 3 липня 1983 року та ухвали нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального закону. В іншій частині постанову суду не оскаржують.
Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1, то вважають її необгрунтованою та просять відхилити.
Військова частина постанову суду першої інстанції не оскаржує, у своїх поясненнях посилається на правильність судового рішення, вважає, що вимоги ОСОБА_1 до військової частини необгрунтовані та просять відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 і задовольнити апеляційну скаргу управління пенсійного фонду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 належать до задоволення частково, а апеляційна скарга відповідача Козелецького районного управління пенсійного фонду належить до задоволення.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про включення до пільгового стажу роботи період роботи рентгенлаборантом у військовій частині польова пошта 56211, суд послався, що відповідними записами у трудовій книжці, архівною довідкою Міністерства оборони Російської Федерації від 20 березня 2006 року підтверджується, що ОСОБА_1 з 2 липня 1080 року до 3 липня 1983 року працювала рентгенлаборантом військової частини польова пошта 56211 повний робочий день і цей період роботи належить до зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 за списком № 1.
Проте, такий висновок суду суперечить наявним матеріалам справи та нормам законодавства про пенсійне забезпечення.
Відповідно до ст. 13 ч.І п.А та ст.100 Закону "Про пенсійне забезпечення", п.91 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою РМ СРСР від 3 жовтня 1972 року № 590, m2Q Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637, стаж роботи за списком № 1 може бути підтверджено відповідними записами у трудовій книжці або довідками підприємств, установ, організацій про період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професію або посаду, характер виконуваної роботи у т.ч. і зайнятість повний робочий день, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, а після 1 січня 1992 року спеціальний стаж повинен бути підтверджено документами атестації робочих місць відповідно до порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою КМУ від 1 серпня 1992 року № 442.
Таких документів управлінню пенсійного фонду при призначенні пенсії ОСОБА_1 не було надано. У трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні записи, що у період з 2 липня 1980 року до 3 липня 1983 року вона працювала рентгенлаборантом військової частини польова пошта 56211 повний робочий день та інші дані, необхідні до зарахування зазначеного періоду до спеціального стажу за списком № 1. Не підтверджує необхідних умов праці і надана ОСОБА_1 довідка архіву МО РФ НОМЕР_1. За таких обставин у суду не було правових підстав зобов'язувати управління пенсійного фонду зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 2 липня 1980 року до 3 липня 1983 року і в цій частині постанову суду першої інстанції не можна визнати законним, постанова суду у цій частині підлягає скасуванню ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.
Суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вимог про включення до спеціального стажу період роботи з 27 червня 1994 року до 16 лютого 1997 року. Відповідно до ст.13 Закону "Про пенсійне забезпечення" спеціальний стаж роботи за списком № 1 після 1 січня 1992 року підтверджується документами атестації робочих місць відповідно до порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою КМУ від 1 серпня 1992 року № 442. З наданих документів встановлено, що атестація робочого місця ОСОБА_1 на час звернення за пенсією не була проведена, довідки про характер роботи, наданої командуванням військової частини, недостатньо при відсутності документів про атестацію робочих місць для зарахування періоду роботи до спеціального стажу, у управління пенсійного фонду не було правових підстав для зарахування зазначеного періоду до спеціального стажу роботи за списком № 1 і суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини А-4302 про видачу відповідних документів про її роботу у військовій частині з порушенням процесуального закону і в цій частині постанова суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі у цій частині позовних вимог.
За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 працювала у військовій частині за трудовим договором і спір про видачу довідки про роботу, ст.49 КЗпП України, є трудовим спором, який підлягає розгляду у позовному провадженні у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ст.157 ч.І п.1 Кодексу адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що не позбавляє позивача ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом свого права у порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що управління пенсійного фонду безпідставно не врахувало до загального трудового стажу період догляду за дитиною-інвалідом з 1 січня 2004 року до 30 червня 2004 року, до досягнення дитиною 16-річного віку, та обґрунтовано зобов'язав управління пенсійного фонду зарахувати цей період до загального стажу роботи, але відмовив у відшкодування моральної шкоди.
Не заперечують, проти рішення суду в цій частині і управління пенсійного фонду, посилаючись, що відповідно до закону цей період повинно бути враховано до загального трудового стажу, але їй своєчасно було помилково відмовлено у цьому і після рішення суду зазначений період було зараховано та зроблено відповідний перерахунок пенсії.
За таких обставин суд безпідставно відмовив ОСОБА_1 у відшкодуванні моральної шкоди, заподіяної працівниками управління пенсійного фонду незаконною відмовою у зарахуванні до загального трудового стажу періоду догляду за дитиною-інвалідом до досягнення дитиною 16 річного віку. Такими неправомірними діями працівників управління пенсійного фонду ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню за рахунок державного бюджету. З врахуванням обставин справи колегія суддів вважає можливим визначити розмір моральної компенсації у 600 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 13 ч.І п.А Закону "Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 157 ч.І п.1, 198, 202 ч.І п.4, 203 ч.І, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково, апеляційну скаргу управління пенсійного фонду у Козелецькому районі задовольнити.
Скасувати постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 7 липня 2006 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зарахування до пільгового трудового стажу період роботи рентгенлаборантом військової частини 56211 з 2 липня 1980 року до 3 липня 1983 року та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Скасувати зазначену постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини А-4302 про відновлення документів для зарахування до пільгового трудового стажу період роботи рентгенлаборантом з 27 червня 1994 року до 16 лютого 1997 року та відшкодування моральної шкоди та закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог, роз'яснивши ОСОБА_1 право на звернення за захистом прав у порядку позовного провадження відповідно до цивільного процесуального судочинства.
Скасувати зазначену постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з управління пенсійного фонду у Козелецькому районі та частково задовольнити вимоги ОСОБА_1 у цій частині, стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 600 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями управління пенсійного фонду України у Козелецькому районі Чернігівської області.
В іншій частині постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 7 липня 2006 року залишити без змін.
Стягнути з управління пенсійного фонду у Козелецькому районі на користь ОСОБА_1 200 грн у відшкодування витрат на правову допомогу.
Постанова набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення постанови у повному обсязі.