Справа №22а-540/2006 р. Головуючий у першій інстанції -Зінченко СП.
Категорія - адміністративна Доповідач - Острянський В.І.
ПОСТАНОВА
іменем України
24 жовтня 2006 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Острянського В.І. суддів - Литвиненко І.В., Смаглюк Р.І. при секретарі - Мехед Т.О. за участю - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської облдержадміністрації та Ліквідаційної комісії управління з питань майна комунальної власності Чернігівської облдержадміністрації про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за вимушений прогул та про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 року позивачка звернулась з даним позовом, мотивуючи тим, що вона працювала в управлінні комунальної власності Чернігівської облдержадміністрації головним спеціалістом з 17 червня 2004 року по 01 червня 2005 року. Що на час звільнення з роботи їй не була виплачена заробітна плата за час відпустки та лікарняних і ця заборгованість була погашена лише 07 листопада 2005 року.
Позивачка вважає, що їй неправомірно не була виплачена матеріальна допомога.
Тому просила суд стягнути з відповідачів 384 грн. 82 коп. - компенсацію за несвоєчасну виплату заробітку за час відпустки і лікарняних за своїм розрахунком; 1 тис. 4 грн. 85 коп. - заборгованості по виплаті матеріальних допомог; 6 тис. 914 грн. 19 коп. - середнього заробітку за час затримки
1
розрахунку при звільненні; 7 тис. 723 грн. 96 коп. - компенсації за вимушений прогул та 50 тис. моральної шкоди.
Постановою суду від 19 липня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з Ліквідаційної комісії управління з питань майна комунальної власності облдержадміністрації в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2005 року по 23 листопада 2005 року в сумі 7 тис. 723 грн. 26 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01 червня 2005 року по 07 листопада 2005 року в розмірі 6 тис. 914 грн. 19 коп. та 384 грн. 82 коп. компенсації у зв"язку з порушенням термінів виплати зарплати.
Стягнуто з Ліквідаційної комісії управління з питань майна комунальної власності облдержадміністрації в користь ОСОБА_1 1 тис. грн. моральної шкоди.
І в решті вимог суд відмовив.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну оскаржуваної постанови, шляхом додаткового стягнення 1 тис. 4 грн. 85 коп. заборгованості з матеріальних допомог; 1 тис. 577 грн. 57 коп. недоотриманої допомоги по безробіттю та стягнути моральну шкоду в сумі 50 тис. грн., посилаючись на неповне з"ясування обставин справи.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що остання підлягає відхиленню, а ухвалена постанова місцевого суду в частині задоволення вимог позивачки - скасуванню з ухваленням нової постанови в цій частині про відмову у задоволенні вимог, оскільки порушення, допущені місцевим судом в цій частині, призвели до неправильного вирішення справи, тому суд вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги за правилами ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України; що в іншій частині постанову місцевого суду необхідно залишити без змін, враховуючи наступне.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 працювала в управлінні з питань майна комунальної власності облдержадміністрації з 17 червня 2004 року по 01 червня 2005 року на посаді головного спеціаліста (а.с.5, 5 зворот);
що позивачка була звільнена з роботи у зв"язку з ліквідацією управління по п. 1 ст.40 КЗпП України;
що дане управління згідно з Положенням про нього (а.с.39-41) є юридичною особою;
що позивачці завчасно поштовим зв"язком для ознайомлення було направлено на домашню адресу, за якою остання проживала за її словами до вересня 2005 року, наказ по управлінню НОМЕР_1 про його наступну ліквідацію (а.с.145);
що після звільнення позивачки з роботи на підставі наказу по управлінню НОМЕР_2 з 01 червня 2005 року у зв"язку з ліквідацією, 09 червня 2005 року комісія в складі голови ліквідаційної комісії управління ОСОБА_2 та двох членів комісії, виїжджали за місцем проживання позивачки для вручення трудової книжки (а.с.144).
З листа територіальної держінспекції праці НОМЕР_3 (а.с.25) слідує, що ОСОБА_1 нараховано зарплату за час основної і
2
додаткової відпусток, матеріальну допопомогу і допомогу з тимчасової непрацездатності та передано відповідні документи Ліквідаційній комісії для проведення їх оплати.
З копії виписки з розрахункової відомості за жовтень 2005 року Ліквідаційної комісії управління (а.с.44) видно, що ОСОБА_1 нараховано відпускні, допомога на оздоровлення, вихідна допомога і лікарняні на суму З тис. 297 грн. 55 коп., які ОСОБА_1 отримала 07 листопада 2005 року з вирахуванням обов"язкових платежів.
З копії розписки (а.с.9) вбачається, що ОСОБА_1 23 листопада 2005 року одержала власну трудову книжку у Ліквідаційній комісії управління.
З архівної* довідки від 23 жовтня 2006 року, приєднаної до справи апеляційним судом, слідує, що середня зарплата ОСОБА_1 складає 742 грн. 84 коп. замість 1 тис. 808 грн. 09 коп., взятих до уваги місцевим судом.
Відповідно до положень ст.117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні наступає за наявності вини власника або уповноваженого ним органу у невиплаті належних ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок оплати праці.
Проте в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про винні дії Ліквідаційної комісії управління з питань майна комунальної власності у затримці розрахунку позивачки при звільненні з роботи, а наведені вище обставини спростовують заявлені вимоги до Ліквідаційної комісії, як належного відповідача в даній справі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що стягнення заробітку за час затримки розрахунку, компенсації у зв"язку з порушенням термінів виплати зарплати та моральної шкоди.
В іншій частині постанова місцевого суду ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстави для її скасування в цій частині відсутні.
Зокрема, це стосується вимог щодо стягнення матеріальної допомоги та недонарахованої допомоги по безробіттю.
Крім того, згідно з правилами ст.ст. 105 і 106 КАС України як адміністративний позов, так і позовна заява мають містити необхідні складові, вказані у відповідних статтях цього Кодексу, а заява на а.с.88 про стягнення недонарахованої допомоги по безробіттю вважатись такою не може через невідповідність вимогам цього закону.
Також згідно з протоколом (а.с.154) позивачка, формулюючи остаточні вимоги до відповідачів, цього питання не ставила взагалі.
За таких обставин, постанова місцевого суду в частині задоволення вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню з постановлениям нової про відмову у задоволенні цих вимог, а в іншій частині постанову необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 207, 210 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2006 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівської облдержадміністрації і Ліквідаційної комісії управління з питань майна комунальної власності Чернігівської облдержадміністрації про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; компенсації за час затримки розрахунку компенсації за вимушений прогул та про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України впродовж одного місяця з дня набуття нею законної сили.
4