Справа №1490/4955/12 27.11.2012 27.11.2012 27.11.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження №11/1490/843/12 Головуючий у суді 1-ї інстанції
Категорія: ч.5 ст. 191 Луста С.А.
КК України Доповідач апеляційної інстанції
Олещук Т.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Царюка В.В.
суддів Куценко О.В., Олещук Т.Л.
при секретарі Гур'яновій А.Ю.
за участю прокурора Брек Г.С.
засудженого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
представника цивільного позивача
ДП ДГ «Реконструкція» ОСОБА_6.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_7 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Казанка Миколаївської області, громадянин України, з вищою освітою, одружений, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючий водієм ТОВ «Покровське», проживаючий АДРЕСА_1, не судимий,
засуджений за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у сфері фінансово-господарської діяльності на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі п. 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язаний періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину за наступних обставин:
ОСОБА_3, працюючи директором ДГ «Реконструкція» в с. Лепетиха Березнегуватського району Миколаївської області, будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції у відповідності до статуту підприємства, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів чужим майном за наступних обставин.
В серпні 2002 р., прагнучи одержати незаконну матеріальну винагороду, зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_3, діючи як директор ДГ «Реконструкція», звернувся до директора ТОВ «Джема» ОСОБА_7, з яким ДГ «Реконструкція» перебувало в договірних та довірливих відносинах, з проханням про надання зворотної фінансової допомоги ДГ «Реконструкція» для проведення комплексу сільськогосподарських робіт. При цьому ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7, повідомив йому неправдиві відомості, що грошові кошти необхідні для організації збирання врожаю і пообіцяв їх повернення в натуральній формі - зібраним урожаєм за вигідною для ОСОБА_7 ціною. З метою подальшого приховування своїх злочинних дій, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_7 внести грошові кошти як фізична особа, мотивувавши це неможливістю оформлення даної операції між ДГ «Реконструкція» та ТОВ «Джема» через невідомий розмір та ціну майбутнього врожаю.
ОСОБА_7, будучи впевненим в правомірності дій ОСОБА_3, вважаючи запропоновану угоду вигідною для себе, прийняв пропозицію та 15.08.2002 р. о 19.00 год. у службовому кабінеті ОСОБА_3 передав йому 962500 грн., який в свою чергу заволодів ними.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_7 оформити передачу коштів розпискою, мотивувавши це відсутністю на робочому місці бухгалтера та відсутністю у нього доступу до бухгалтерських документів. При цьому ОСОБА_3 пообіцяв оформити передачу грошових коштів через касу господарства з оформленням прибуткового касового ордеру. Прийнявши зазначену пропозицію, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_3 виготовлену раніше розписку про отримання грошових коштів в розмірі 962500 грн. датовану 15.08.2012 р., яка була ним підписана та скріплена печаткою ДГ «Реконструкція».
В подальшому ОСОБА_3, продовжуючи злочинні дії, отримані від ОСОБА_7 грошові кошти в касу господарства не вніс, а розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 962500 грн., що більше, ніж в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром.
В апеляції потерпілий ОСОБА_7 просить вирок скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_3 винним за ч.5 ст.191 КК України в обсязі обвинувачення, яке було йому пред'явлено під час досудового слідства, та призначити більш суворе покарання у вигляді реального позбавлення волі. Посилається на те, що суд незаконно зменшив об'єм обвинувачення, виключивши із обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку, як привласнення чужого майна. Вважає, що суд невірно дійшов висновку про заволодіння коштами, належними ОСОБА_7, оскільки ОСОБА_3, як директор ДП ДГ «Реконструкція», отримавши від нього кошти для підприємства, фактично привласнив кошти цього підприємства, тобто його злочинними діями нанесено шкоду ДП ДГ «Реконструкція». Вважає, що ненадходження коштів на рахунок ДП ДГ «Реконструкція», не внесення коштів у касу підприємства не може розцінюватися, як недотримання письмової форми договору позики, за яким виникли зобов'язання підприємства перед ним (ОСОБА_7). З свого боку він не зобов'язаний був контролювати дії ОСОБА_3 по передачі останнім коштів на рахунок підприємства та їх цільове використання в рамках виконання договору зворотної фінансової допомоги. З моменту передачі коштів директору ДП ДГ «Реконструкція» ОСОБА_3 в сумі 962500,0 грн. за розпискою вони стали власністю ДП ДГ «Реконструкція». Таким чином, ОСОБА_3 привласнив грошові кошти ДП ДГ «Реконструкція». Підтвердженням цього є не взяті судом до уваги довіреності, виданні ДП ДГ «Реконструкція», на отримання ОСОБА_7 продукції на підставі договору позики від 15.08.2012 р. на суму 962500,0 грн., що підтверджує факт отримання зворотної фінансової допомоги для ДП ДГ «Реконструкція» та привласнення цих коштів ОСОБА_3 Крім того, зазначає, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, представника потерпілого на підтримку апеляції, думку засудженого, його захисника, представника ДП ДГ «Реконструкція» та прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном (потерпілого ОСОБА_7) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, відповідають фактичним обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в досліджених судом доказах. При цьому суд 1-ої інстанції правильно виключив із обвинувачення ОСОБА_3 кваліфікуючу ознаку - привласнення чужого майна ( ДП ДГ «Реконструкція»).
Так, диспозиція ч.2 ст. 191 КК України передбачає три різні форми вчинення злочину: привласнення, розтрату чужого майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Тому одні і ті ж дії ОСОБА_3, вчинені ним, як посадовою особою - директором ДП ДГ «Реконструкція», та направлені на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7, не можуть бути кваліфіковані і як привласнення, і як заволодіння.
За встановлених судом обставин вчинення злочину, які апелянт та інші учасники судового розгляду не оспорюють, ОСОБА_3, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, в серпні 2002р., зловживаючи своїм службовим становищем, діючи як директор ДГ «Реконструкція», звернувся до директора ТОВ «Джема» ОСОБА_7, з яким ДГ «Реконструкція» перебувало у договірних відносинах, з проханням про надання фінансової допомоги ДГ «Реконструкція», повідомивши останньому неправдиві відомості, що грошові кошти необхідні для організації збирання врожаю і пообіцяв їх повернення в натуральній формі - зібраним врожаєм за вигідною для ОСОБА_7 ціною. З метою подальшого приховування своїх злочинних дій, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_7 внести грошові кошти як фізична особа, мотивувавши це неможливістю оформлення даної операції між ДГ «Реконструкція» та ТОВ «Джема» через невідомий розмір та ціну майбутнього врожаю. ОСОБА_7, будучи впевненим в правомірності дій ОСОБА_3, 15.08.2002р. у службовому кабінеті ОСОБА_3 передав йому 962500 грн., який в свою чергу заволодів ними.
Таким чином, у зазначених діях ОСОБА_3 з моменту отримання коштів від ОСОБА_7 є закінчений склад злочину, передбачений ч.5 ст. 191 КК України, у формі заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах.
Доводи потерпілого ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_3 привласнив гроші підприємства, оскільки вони стали власністю ДП ДГ «Реконструкція», що підтверджується розпискою, яка видана ОСОБА_3 від імені цього підприємства 15.08.2002р., а також довіреностями від 02. та 03. 08.2004р., виданими ОСОБА_3 на отримання ОСОБА_7 сільгосппродукції за договором - розпискою від 15.08.2002р., є неспроможними. У даному випадку розписка (т.1 а.с. 165) та довіреності (т.1 а.с. 112, 166) підтверджують факт отримання коштів ОСОБА_3 від ОСОБА_7, а також спосіб, яким ОСОБА_3 скористався, зловживаючи своїм службовим становищем, для приховування заволодіння майном ОСОБА_7.
В ході судового слідства встановлено, що, реалізуючі свій умисел на заволодіння чужим майном, ОСОБА_3, як директор ДП ДГ «Реконструкція», запропонував ОСОБА_7 оформити передачу коштів розпискою, мотивувавши це відсутністю на робочому місці бухгалтера та відсутністю у нього доступу до бухгалтерських документів. При цьому ОСОБА_3 пообіцяв оформити передачу грошових коштів через касу господарства з оформленням прибуткового касового ордеру. Прийнявши зазначену пропозицію, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_3 розписку про отримання грошових коштів в розмірі 962500 грн., датовану 15.08.2012 р., яка була ним підписана та скріплена печаткою ДГ «Реконструкція». В подальшому ОСОБА_3 отримані від ОСОБА_7 грошові кошти в касу підприємства не вніс, а розпорядився ними на власний розсуд, таким чином спричинивши ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 962500 грн..
За таких обставин встановлено, що гроші, передані ОСОБА_7 ОСОБА_3, не стали власністю ДП ДГ «Реконструкція», оскільки не були зараховані на рахунок підприємства у встановленому порядку. Ці обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_9, який на даний час працює директором ДП ДГ «Реконструкція», ОСОБА_10, яка працює головним бухгалтером цього підприємства, а також висновком експерта №60 від 10.08.2006 р., згідно якого оприбуткування по касі ДП ДГ «Реконструкція» грошових коштів у якості зворотної фінансової допомоги від ОСОБА_8 за період з серпня 2002 р. по 31.12.2003 р. документально не встановлено (т.1 а.с.238-248).
Таким чином, суд 1-ої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність виключення з обвинувачення ОСОБА_3 такого обвинувачення, як привласнення майна ДП ДГ «Реконструкція».
Суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив обставини справи. Надавши оцінку доказам, правильно встановив фактичні обставини справи та кваліфікував дії ОСОБА_3
Щодо призначеного засудженому покарання, то воно судом призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, призначивши засудженому основне покарання із застосуванням ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину, а саме його щире каяття, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, стан його здоров'я, з урахуванням даних про його особу - позитивні характеристики за місцем проживання та роботи. При цьому суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбуття основного покарання на підставі ст. 75 КК України, враховуючи, що з моменту вчинення злочину вже минув тривалий час, за який ОСОБА_3 характеризується виключно позитивно.
Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання відповідає тяжкості вчиненого ним злочину, є достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку, про що просить апелянт.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України ( в редакції 1960р.), колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 16 серпня 2012 року відносно ОСОБА_3 - без зміни.
Головуючий
Судді