Справа 22ц/1852                  Головуючий в суді 1-ї інстанції Мокренький В.І.

Категорія 33                       Доповідач Балашкевич С.В.

Ухвала Іменем України

26 жовтня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Балашкевича С.В. суддів Рафальської І.М., Зарицької Г.В. при секретарі Сухоребрій Т.А.

за участі відповідача, його представника та представника позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою відповідача на рішення Житомирського районного суду від 18 липня 2006 року, -

встановив:

Рішенням Житомирського районного суду від 18 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 знести із земельної ділянки ОСОБА_1 курятник та огорожу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначав, що, вирішуючи справу, суд не застосував правила про позовну давність, а висновок суду про порушення прав позивача на користування земельною ділянкою є необгрунтованим.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,18 га, що розташована по АДРЕСА_1 та межує із земельною ділянкою відповідача.                                       

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про порушення відповідачем права позивача на користування своєю земельною ділянкою.

Разом з цим при визначенні обсягу цього порушення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено межі землекористування позивача на два метри, де ОСОБА_2 споруджено паркан та курятник. Такого висновку суд дійшов за відсутності даних про місце розташування цих споруд. Представник позивача стверджував, що його батько, позивач у справі, частково відновив межі користування своєї земельної ділянки ще весною 2006 року. Як видно з плану землекористування ( згідно даних поземельної книги ) та плану фактичного землекористування, складеного Корчацькою сільською радою, в межах курятника залишилася самовільно зайнята ОСОБА_3 земельна ділянка шириною 50 см. Помилковість висновку суду першої інстанції щодо обсягу порушення землекористування ОСОБА_1 на правильність рішення суду не вплинула.

Посилання апелянта на те, що позивачем пропущений строк на звернення до суду є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, сторони не зверталися із заявами про застосування цього строку в порядку, визначеному частиною 3 статті 267 ЦК.

Інші доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції про порушення прав позивача на користування його земельною ділянкою не спростовують.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,308, 313-315 ЦПК, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду від 18 липня. 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.