Провадження № 22ц/2090/7303/2012 Головуючий 1-ї інст. -Чередник В.Є.

Справа № 2018/2-2330/11 Суддя доповідач -Солодков А.А.

Категорія: із договорів

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Солодкова А.А.,

суддів колегії -Колтунової А.І., Піддубного Р.М.,

при секретарі -Левшиній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа КП «Харківське МБТІ»про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулося до суду з позовом до відповідачів, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений 24.12.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №11 за цією ж адресою, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений 24.12.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №10 за тією ж адресою, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідчений 27.12.2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №11 за вказаною адресою, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідчений 27.12.2005 року ОСОБА_8 та скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_4 на квартири АДРЕСА_2

В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. В зв'язку з чим є суб'єктом права спільної сумісної власності на допоміжні приміщення другого під'їзду житлового будинку: приміщення підвалу, під'їзду і сходових кліток першого поверху, в складі приміщень №№ XVIII. XIX. XX. XXI. XXII. Загальною площею 78,5 кв.м.: приміщення горища, під'їзду і сходових кліток другого поверху, в складі приміщень №№ 11,12,13 загальною площею 174.1 кв.м. в складі спільної сумісної власності власників приватизованих квартир багатоквартирного житлового будинку.

Всі квартири житлового будинку № 9 знаходяться у приватній власності його мешканців.

Відповідачі порушили право власників приватизованих квартир володіти допоміжними приміщеннями, користуватись і здійснювати технічне обслуговування та аварійний ремонт внутрішньо-будинкових інженерних мереж, розпоряджатись належним їм майном.

З невідомих причин відповідачі зайняли допоміжні приміщення підвалу, горища та приміщення загального користування - під'їзду, які стали використовувати у власних цілях. На вхідній двері до другого під'їзду, де розташовані спірні приміщення, відповідачі встановили запірні пристрої.

У цих приміщеннях підвалу та горища знаходяться загальнобудинкові мережі центрального опалення, які використовуються для обслуговування всього жилого будинку мережі каналізації. Приписи про забезпечення доступу до інженерних мереж представників експлуатаційних організацій відповідачі ігнорують. При виникненні аварійної ситуації в будинку в мережі опалення останні не допустили ремонтну службу КП «Харківські теплові мережі».

З цих підстав позивач зверталася до Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області. Постановою від 23.03.2008 року відмовлено в порушенні кримінальної справи та встановлено, що власник квартир №10-11 не дає вільного доступу на дахове приміщення щоб справити неполадки та чинить різні перешкоди.

За колективним зверненням мешканців будинку КП «Жилкомсервіс»провело перевірку та 15.04.2009 року повідомило, що відбулась незаконна зміна власника допоміжних приміщень. Без правових підстав КП «Харківське МБТІ»здійснено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, що входить до спільної сумісної власності власників квартир. Проте своєї згоди власники квартир на укладення правочинів щодо допоміжних приміщень не давали.

У судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідачів проти позову заперечував.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2012 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюванні договори відповідають за формою та змістом вимогам закону. Відповідач ОСОБА_4 є добровільним набувачем майна за цими договорами. Сторони договорів їх не оспорюють та вони зареєстровані в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації». Позивач ОСОБА_3 не була власником будь-яких допоміжних нежитлових приміщень другого під'їзду будинку АДРЕСА_4 у зв'язку з не існуванням таких. Доказів того, що нежитлові приміщення були признанні для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку не надано. Предметом оспорюваних договорів не є допоміжні приміщення, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані в даному будинку.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на обставинах та матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 є співвласником АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтва про право на житло, яке видане 30 червня 1998 року. Дане свідоцтво видано згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

З копії матеріалів інвентарної справи будинку АДРЕСА_4 вбачається, що у другому під'їзді житлового будинку розташовані: приміщення підвалу, під'їзду і сходових кліток першого поверху, в складі приміщень №№ XVIII. XIX. XX. XXI. XXII. загальною площею 78,5 кв.м.: приміщення горища, під'їзду і сходових кліток другого поверху, в складі приміщень №№ 11,12,13 загальною площею 174.1 кв. м.

Згідно копій актів обстеження спірних нежитлових приміщень від 12.02.2008 р., 16.02.2008 р., 22.02.2008 р. експлуатаційної організації -дільниці №13 КП «Жилкомсервіс»та листа КП «Харківські теплові мережі»від 24.03.2008 р. в приміщенні підвалу та горища, розташованих у другому під'їзді будинку знаходяться загально будинкові інженерні мережі центрального опалення (теплопостачання), які обслуговують весь житловий будинок.

Наведене свідчить, що ці нежитлові приміщення є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

На підставі ч. 2 ст. 382 ЦК України, власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

За змістом ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машини відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Перелік таких приміщень не є вичерпним.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку -приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення. Допоміжні приміщення згідно з ч. 2 ст. 10 цього Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

Із викладеного вбачається, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку є складовими частинами об'єкта приватизації та як складові частини речі не підлягають виділенню при переході права на саму річ.

Таким чином, ОСОБА_3 є одним із суб'єктів права спільної сумісної власності на вказані вище нежитлові допоміжні приміщення.

Як вбачається з копії договорів купівлі-продажу квартир №10 та 11 за вказаною адресою №6456 від 30.12.2004 р. та №6357 від 25.12.2004 р. між ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_5, спірні нежитлові приміщення підвалу, горища, під'їзду і сходових кліток, які розташовані у другому під'їзді, не були їх предметом та право власності на них не було зареєстровано за останніми. Про що свідчать витяги з реєстрів прав власності на нерухоме майно №6103579 від 30.12.2004 р.; №9112549 від 30.11.2005 р.

Згідно копії актів поточних змін площ квартир №10 та №11 будинку №9 за тією ж адресою від 29.10.2005 р. вбачається, що до планів вказаних квартир були внесені зміни щодо фактичного користування, в результаті чого загальна площа кв. №10 стала складати -184,9 кв.м, в тому числі житлової -76,0 кв.м., а кв. №11 стала складати 282, 8 кв.м., в тому числі житлової 53, 2 кв.м., та ці відомості були занесені до реєстру прав на нерухоме майно КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

Доказів того, що оформлення збільшення площі відбулося відповідно до вимог та порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 07 лютого 2002 року за №7/5, матеріали справи не містять, не надано таких відповідачами та їх представником суду першої та апеляційної інстанції.

Тобто, збільшення загальної площі квартир №№10 та 11 відбулося за рахунок спірних нежитлових приміщень будинку, без згоди на це співвласників житлового будинку та складання з цього приводу будь-якого правовстановлюючого документа.

В подальшому право власності із зазначеними площами квартир АДРЕСА_2 перейшло відповідно до наступних правочинів:

- на підставі договору купівлі-продажу від 24 грудня 2005 року за №3292 до ОСОБА_6;

- на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2005 року за №3126 до ОСОБА_4;

- на підставі договору купівлі-продажу від 24 грудня 2005 року за №3287 до ОСОБА_6;

- на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2005 року за №3129 до ОСОБА_4

Частинами 2 та 4 ст. 369 цього Кодексу передбачено, що розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

У пунктах 5 та 26 Пленум Верховного Суду України в постанові №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК можуть пред'являти позов про визнання такого правочину недійсним.

Згідно п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільного права та інтересів позивача, є визнання правочинів недійсними.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК, є недодержання в момент вчинення правочинів сторонами вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Разом з цим, згідно ст. 55 Закону України «Про нотаріат»та пункту 63 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (далі Інструкція) передбачено, що коли з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно видно, що власник житлового будинку здійснив або здійснює його перебудову, у тому числі перепланування житлового будинку, переобладнання нежитлового приміщення в житлове і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові будівлі та споруди без установленого дозволу або без належно затвердженого проекту чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає подання рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл здійснити перебудову, прибудову, перепланування чи звести господарські, побутові будівлі та споруди. При відсутності такого рішення нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження житлового будинку, власником якого здійснено таку перебудову, прибудову, переобладнання чи зведено господарські побутові будівлі та споруди.

Зі змісту оспорюваних договорів купівлі - продажу квартир видно, що нотаріуси, в порушення вимог вищезгаданих Законів та Інструкції посвідчили угоди про відчуження квартир, без згоди співвласників та пред'явлення відчужувачем відповідного документа на збільшення їх загальної площі, що відбулося за рахунок спірних нежитлових приміщень будинку.

Отже, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вчинили правочини стосовно спірних допоміжних приміщень житлового будинку всупереч зазначених правових норм, чим порушили права спільної сумісної власності позивача ОСОБА_3 на вказані приміщення.

Судова колегія вважає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_3, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

За таких обставин, судова колегія на підставі п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п.п. 1 і 4 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2012 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа КП «Харківське МБТІ»про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації права власності задовольнити.

Визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, № 3292 від 24.12.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7;

договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, №3287 від 24.12.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7;

договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, №3126 від 27.12.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8;

договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, №3129 від 27.12.2005 року посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2, що складається з 3-х житлових кімнат, загальною площею -184,9 кв.м., в тому числі житлової -76,0 кв.м., здійснену КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»28.03.2006 року на підставі угоди купівлі-продажу №3126 від 27.12.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_3, що складається з 3-х житлових кімнат, загальною площею -282,8 кв.м., в тому числі житлової -53,2 кв.м., здійснену КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»28.03.2006 року на підставі угоди купівлі-продажу №3129 від 27.12.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: