Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого Іващука В.Я.,

суддів: Баглика С.П., Гладкого С.В.

за участю прокурора Іванціва М.Р.

засудженого ОСОБА_1

та його захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3,

розглянула 18 грудня 2012 року у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за апеляціями захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Рокитнівського районного суду від 24 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

цим вироком, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, не судимий, засуджений:

- за ч.1 ст.121 КК України на вісім років позбавлення волі.

За ч.1 ст.296 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Судом вирішено питання стосовно речових доказів.

За вироком суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, приблизно о 20 год. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу будинку культури в с.Старе Село Рокитнівського району, Рівненської області, діючи на грунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс шість ударів кулаком в обличчя ОСОБА_4, мешканцю цього ж села, та не менше семи ударів руками та ногами в різні частини тулуба, в результаті чого спричинив потерпілому умисні тяжкі тілесні ушкодження, за критерієм небезпечних для життя в момент заподіяння, від яких настала смерть потерпілого на місці події.

В поданій апеляції, захисник засудженого просить вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.121 на ст.119 КК України і обрати йому іншу міру покарання з урахуванням всіх пом'якшуючих обставин. Вважає, що суд поверхнево розглянув справу, дав неправильну оцінку добутим у справі доказам. Так, суд в основу вироку поклав суперечливий висновок судово-медичної експертизи, а саме те, що потерпілий помер не лише від тілесних ушкоджень, але і від того, що перебував у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, суд, безпідставно не взяв до уваги показання засудженого про те, що він наміру завдати потерпілому умисні тяжкі тілесні ушкодження не мав, а лише хотів його побитии завдавши тимчасового болю. При призначенні покарання ОСОБА_1 суд не врахував всі пом'якшуючі покарання обставини.

Прокурор відкликав свою апеляцію в порядку ст.355 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали подану апеляцію, думку прокурора та потерпілої про залишення вироку суду без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Розглядаючи справу в межах апеляції, колегія суддів встановила таке.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, встановлена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана повна та всебічна оцінка.

Так, сам засуджений, як на досудовому слідстві так і в суді першої інстанції, вину свою у вчиненому злочині визнав частково та пояснив, що він дійсно умисно наніс потерпілому декілька ударів кулаком в обличчя. Потім, коли ОСОБА_4 впав на землю, він наніс приблизно сім ударів руками та ногами в різні частини тіла, переважно по тулубу та в голову. При цьому потерпілий не чинив йому опору, а лише закривав обличчя руками. Після чого залишив ОСОБА_4 на місці події та пішов геть ( т.1, а.с.255-257 та т.2, а.с.112).

Свої показання засуджений ствердив під час відтворення обстановки та обставин події (т.1, а.с.71-80).

Крім того як вбачається з показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в той вечір, ОСОБА_1 їм говорив, що він побився із ОСОБА_4. Коли гуртом прийшли до магазину, ОСОБА_4 вже не ворушився, фельдшер сказала, що він мертвий (Т.2, а.с.122).

За таких обставин, твердження апелянта про те, що засуджений не мав наміру заподіяти потерпілому умисні тяжкі тілесні ушкодження є необґрунтованими. Як об'єктивно встановив суд, наносячи численні удари руками та ногами в різні частини тіла та зокрема в голову, ОСОБА_1 передбачав можливість заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень та бажав їх настання, оскільки перебував із ОСОБА_4 в неприязних стосунках.

Не можна визнати обґрунтованими і твердження апелянта щодо висновку судово-медичної експертизи, стосовно причин настання смерті потерпілого.

Так, згідно висновку судово-медичної експертизи на тілі ОСОБА_4 виявлено не менше 13 травмуючих дій тупими предметами незадовго до настання смерті. Отримана ОСОБА_4 закритиа черепно-мозкова травма голови у виді численних синців, саден, ран, котра в клінічному перебігу ускладнилася забоєм та набряком мозку і відповідно безпосередньо викликала смерть потерпілого, за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, за ступенем тяжкості, належить до тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми із забоєм мозку, і відповідно набряком і компресією речовин останнього (Т.1, а.с.85-90).

Свої висновки експерт Корнатий І.Й повністю підтвердив у суді першої інстанції та зазначив, що безпосередньою причиною смерті потерпілого є отримання ним тяжких тілесних ушкоджень, а стан алкогольного сп'яніння лише прискорив цей процес (т.2, а.с.123).

При призначенні виду та міри покарання засудженому, судом першої інстанції, належно враховано тяжкість вчиненого ним злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують його вину, зокрема і ті на які покликається апелянт у своїй апеляції.

За таких обставин, підстав для зміни вироку суду та пом'якшення покарання засудженому, колегія суддів не знайшла.

На підставі наведенного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України (1960 року), колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Вирок Рокитнівського районного суду Рівненської області щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію його захисника ОСОБА_2 без задоволення.

Судді:

Іващук В.Я. Баглик С.П. Гладкий С.В.