Справа № 22-1197/2006 рік                                Головуючий суддя 1 інстанції: Ковальов І.М.

Суддя-доповідач: Гордійчук CO.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

31 жовтня 2006 року                                                                                         м. Рівне

Колегія  суддів  судової палати  у  цивільних  справах  апеляційного  суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді : Василевича B.C. суддів : Гордійчук CO., Ковалевича СП. при секретарі .Чалій Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 5 липня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Рівненський   радіотехнічний   завод"   про   поновлення   на   роботі   та   стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

встановила :

Рішенням Рівненського міського суду від 5 липня 2006 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ВАТ „Рівненський радіотехнічний завод" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Суд не з'ясував чи дійсно мало місце скорочення штату працівників та зміни в організації виробництва, так як відповідач жодного доказу з цього приводу не подав. Крім того, суд не врахував, що від запропонованої йому посади він не відмовлявся і при звільненні у нього були переваги на залишення на роботі. Суд безпідставно відхилив його клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_2.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд правильно виходив з того, що при звільненні позивача з роботи всі вимоги трудового законодавства відповідачем були дотриманні.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги про те, що від запропонував іншої роботи він не відмовлявся не заслуговують на увагу, оскільки позивач протягом двох місяців чітко не висловив своє бажання працювати на запропонованій йому посаді.

Доводи позивача про те, що він мав переважне право на залишенні на роботі безпідставні, так як згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року з послідуючими змінами "Про практику розгляду судами трудових спорів" при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Не заслуговують на увагу доводи апелянта проте, що він мав переваги на залишенні на роботі, так як ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_3 має нижчу кваліфікацію і менший стаж роботи, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 прийнятий на роботу згідно договору від 14.04.2005 року і не може бути звільнений за п.1 ст.40 КЗпП до закінчення дії договору.(а.с.34-35)

Враховуючи, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЩІК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 5 липня 2006 року відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.