Справа N 22-1426 Ц - 2006 року.                      Головуючий І інстанції Вжещ C.I.

Категорія - 19.                                   Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.

УХВАЛА іменем України.

5 жовтня 2006 року.                                                            м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Кутової Т.З. та Данилової О.О.,

із секретарем судового засідання Варміш О.С., у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 переглянула рішення місцевого Казанківського районного суду Миколаївської області від 5 квітня 2006 року по цивільній справі за її ж позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" Казанківського району Миколаївської області про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-

установила:

17 червня 2005 року ОСОБА_1 пред'явила зазначений позов.

Його обґрунтовувала тим, що є власником земельної ділянки площею 6.6 га і використовує її для вирощування сільськогосподарської продукції.

На протязі 2002-2004 років відповідач без її згоди, самочинно зібрав належний їй урожай люцерни, завдавши збитків у розмірі 9 718 гривень 34 коп..

Крім того, переміщаючи техніку пошкодив у 2003 році посіви пшениці, а у 2004 році - посіви соняшника, чим завдав збитки у розмірі 855 гривень 66 коп..

Посилаючись на відмову товариства покрити збитки добровільно, просила суд про стягнення їх відшкодування за судовим рішенням.

Крім того, просила стягнути 1 700 гривень у відшкодування моральних страждань, завданих неправомірними діями відповідача.

Відповідач просив у позові відмовити, оскільки не завдавав позивачці будь-яких збитків.

Рішенням місцевого Казанківського районного суду Миколаївської області від 5 квітня 2006 року у позові відмовлено за недоведеністю.

Не погоджуючись із таким процесуальним документом, позивачка його оскаржила й просила скасувати, оскільки, як на її думку, суд дав неналежну оцінку зібраним по справі доказам та неправильно застосував норми матеріального права, а саме, проігнорував надані нею докази.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Відмовляючи ОСОБА_1 у позові, місцевий суд виходив з того, що нею не надано допустимих доказів вчинення відповідачем неправомірних дій, якими їй були завдані збитки, а це позбавляє його можливості покласти на відповідача обов'язок по їх відшкодуванню.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду 1 інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

За статтею 213 ЦПК України та постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення", рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до статей 59, 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень і повинно здійснюватися певними засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В матеріалах же даної справи відсутні будь-які докази збирання відповідачем насіння люцерни на земельній ділянці позивачки та потрави його працівниками посівів пшениці та соняшника.

За такого позов не міг бути задоволений, що вірно констатував і місцевий суд.

Тому, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Що ж до твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про визнання працівником товариства ОСОБА_2 факту вчинення протиправних дій на земельній ділянці позивачки, то воно не може бути взяте до уваги, оскільки з виступу того у судовому засіданні такого висновку зробити неможливо.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення місцевого Казанківського районного суду Миколаївської області від 5 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців.