Справа № 1313/905/12 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.

Провадження № 22-ц/1390/6854/12 Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Кота І.Н..

суддів: Каблака П.І., Курій Н.М.

при секретарі: Зозулі В.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 серпня 2012р.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 28 серпня 2012р. задоволено позов Новороздільської міської ради Львівської області до ОСОБА_2 за участю третьої особи ОСОБА_3 та управління земельних ресурсів у м.Новому Роздолі Львівської області про зобов»язання відповідача за власний кошт знести ( демонтувати ) самоуправно споруджену огорожу та звільнити самовільну захоплену земельну ділянку дороги по АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідача судові витрати у справі.

Рішення суду оскаржила відповідач. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та необґрунтованість. Зокрема зазначає, що таке не відповідає дійсним обставинам справи про порушення відповідачем прав територіальної громади, оскільки на підтвердження цього позивачем повинні бути подані належні докази. Такими можуть бути лише належно затверджений генеральний план населеного пункту із зазначенням на ньому чітких координат розміщення міської вулиці. Крім того, перевірка питання належного землекористування сторін повинна проводитися лише землевпорядними органами на підставі вивчення ними правовстановлюючих документів, а не працівниками служб міськвиконкому, до компетенції яких не належить вирішення зазначених питань.

Просить оскаржуване рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні пред»явленого до неї позову за його безпідставністю.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому , кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до роз»яснень, що містяться у п. 4 Постанови № 6 від 30.03.12р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України ( про правовий режим самочинного будівництва ) « та положень частини першої зазначеної статті ЦК , самочинним вважається будівництво будівлі, споруди які збудовані на земельній ділянці , що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування з наступною видачею зацікавленій особі правовстановлюючих документів на неї, яким є державний акт ( ст.ст. 125,126 ЗК України ).

Із наявної у справі копії договору дарування від 24.03.09р. вбачається, що відповідач набула за цим договором право власності лише на саме АДРЕСА_1, а не на земельну ділянку на якій воно знаходиться ( а.с.32-33). Доказів про те, що відповідач є власником земельної ділянки , а таким може бути лише виданий на її ім»я державний акт, не подано, а відтак і не встановлено чи вирішувалось нею у встановленому законом порядку питання щодо належного землекористування ділянкою на якій здійснено будівництво огорожі капітального типу..

Відповідно до положень ст.38 Закону № 3038-V1 від 17.02.11р. « Про регулювання містобудівної діяльності»та роз»яснень , що містяться у п.5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12р. »Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України ( про правовий режим самочинного будівництва) «, позов з приводу самочинного будівництва може бути пред»явлено у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Розглядаючи зазначені позови , суди мають встановити, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис інспекції про усунення порушень, чи можлива перебудова об»єкту та чи відмовляється особа яка здійснила самочинне будівництво від такої перебудови.

З матеріалів справи вбачається , що суд першої інстанції при вирішенні спору цих вимог закону не дотримав й державну інспекцію архітектурно-будівельного контролю до участі у справі також не залучив.

Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені недоліки та порушення, оскільки не наділений повноваженнями залучати до участі у справі інших осіб на стадії апеляційного провадження, бо таке право належить виключно суду першої інстанції.

З урахуванням зазначеного, рішення суду першої інстанції не відповідає повно встановленим обставинам справи про дійсні права і обов»язки сторін щодо предмета спору й прийняте з очевидними порушеннями норм матеріального та процесуального права, а тому в силу вимог ч.1 ст.309 ЦПК України залишатися в законній силі не може й підлягає безумовному скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в позові .

Наявність ухваленого судом апеляційної інстанції рішення не позбавляє сторони права на їх звернення до суду з новими позовами про захист своїх прав, із обов»язковим залученням ними до участі у справі усіх осіб, безпосередніх прав та обов»язків яких стосується вирішення їх спору.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 серпня 2012р. скасувати з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в позові Новороздільської міської ради до ОСОБА_2 .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом 20-ти днів з часу набрання законної сили, шляхом подання на нього касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

С у д д і :