Справа № 2-5064/12
Провадження № 2609/18116/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2012 року Солом`янський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді- Лозинської М.І.,
за участі секретаря- Сідлецької Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, третя особа: Дніпровський районний центр зайнятості про зміну дати звільнення, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобов`язання видати трудову книжку,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка в липні 2012 року звернулась з позовом до відповідача- Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 в якому просить змінити дату звільнення з 15 червня 2012 року на дату розгляду справи у суді; зобов`язати відповідача видати їй трудову книжку; стягнути з відповідача суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на ії користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 5273,47 грн.
В обґрунтування позову послалась на те, що з листопада 2008 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, яка відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку ( серія № НОМЕР_1 від 01 січня 2011 року) є платником єдиного податку. Вказує на те, що при працевлаштуванні в 2008 році відповідно до укладеної трудової угоди була прийнята на посаду начальника відділу продажу меблевого салону «ІНФОРМАЦІЯ_1», власниками якого є суб`єкти підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
Зазначає про те, що 01 червня 2012 року нею на ім.`я роботодавця ОСОБА_2 було подано заяву про надання їй відпустки з 01.06.2012 року по 14.06.2012 року та звільнення з 15 червня 2012 року. Вказує на те, що заяви були вмотивовані невиплатою заробітної плати з квітня 2012 року.
Позивач пояснює, що подані заяви роботодавець-відповідач по справі, залишила без реагування, на ії вимоги щодо отримання розрахунку та отримання трудової книжки відповідала відмовою, мотивуючи відсутністю грошових коштів на підприємстві у зв`язку з чим 03 липня 2012 року на ім`я прокурора м. Києва нею було подано скаргу з приводу порушень ії прав.
9 липня 2012 року нею від суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 було отримано рекомендований лист з повідомленням про ії звільнення від 15 червня 2012 року. Вказує на те, що всупереч діючому законодавству, на ії думку, їй не було направлено копії наказу про звільнення, трудову книжку, розрахунку грошових коштів за відроблений час. Одночасно позивачці було запропоновано з»явитись до Дніпровського районного центру зайнятості м. Києва 16.07.2012 року о 11.00 для розірвання трудового договору.
Пояснює в позові, що в зазначений час у вказаному в листі місті роботодавця не було, звернення позивачці щодо отримання розрахунку та трудової книжки залишені без реагування у зв`язку з чим 16.07.2012 року рекомендованим листом позивачка звернулась до відповідача з вимогою про надання наказу про звільнення, розрахунку за відпрацьований час, довідку про середню заробітну плату та трудову книжку з датою звільнення.
На підставі наведеного, позивачка просить задовольнити ії позовні вимоги.
В ході судового розгляду позивачка неодноразово збільшувала позовні вимоги та остаточно уточнивши їх просила стягнути з відповідача на ії користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10870грн.59 грн, виходячи із власного розрахунку середньоденної заробітної плати, суму якої позивач обрахувала за час затримки у виплаті заробітної плати за кожний місяць окремо.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задоволення.
Представники відповідача в ході судового розгляду позовні вимоги не визнали. В обґрунтування заперечень послались на те, що 16 грудня 2008 року між відповідачем та позивачем був укладений трудовий договір.01 червня 2012 року ОСОБА_1 було надано заяву про надання чергової відпустки в період з 01.06.2012 по 14.06.2012 року та заяву про звільнення з 15.06.2012 року.
Представники відповідача в своїх запереченнях вказують на те, що з 01 червня 2012 року відповідачем позивачці надана відпустка на підставі поданої заяви, про що виданий наказ № 8\2012 від підпису на якому позивачка відмовилась.
Для розірвання трудового договору в обумовлений день позивачці , як зазначає представник відповідача, необхідно було з»явитись до центру зайнятості Дніпровського району м. Києва. Оскільки відповідач не з»явилась до центру зайнятості для розірвання трудового договору,09 липня 2012 року відповідачем було направлено лист з повідомленням про необхідність з»явлення до центру зайнятості Дніпровського району м. Києва для розірвання договору та виплати компенсації, який позивачка отримала. Представник відповідача вказує , що не зважаючи на отримання листа, у визначений термін , позивачка до центру зайнятості не з»явилась.
16 липня 2012 року позивач направила лист з проханням звільнення з роботи та видачі трудової книжки з датою звільнення, надання довідки про середню заробітну плату та розрахунок за відпрацьований час та час вимушеного прогулу на що позивачці було повідомлено про можливість з»явлення до центру зайнятості Дніпровського району м.Києва для розірвання трудового договору . Вказаний лист позивачкою не був отриманий у зв`язку з закінченням терміну зберігання.
Крім того, представниками відповідача було зазначено, що з 01 червня 2012 року по 14 червня 2012 року ОСОБА_1 знаходилась у відпустці після закінчення якої фактично на роботі не з`являлась.
15 червня 2012 року відповідачем було складено акт про відсутність на роботі ОСОБА_1 При цьому представник відповідача зазначає, що у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі та не з`явлення у центрі зайнятості Дніпровського району м. Києва, 22 серпня 2012 року відповідач була змушена звернутись до центру зайнятості Дніпровського району м. Києва з заявою про звільнення позивачки після чого у місячний термін Дніпровським районним центром зайнятості м. Києва було прийнято рішення про розірвання трудового договору за пунктом 4 статті 40 КЗпП України , тобто за прогул.
З урахуванням наданих заперечень проти позовних вимог в частині зміни дати звільнення, представники відповідача визнали позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати у розмірі 4 646 грн.35 копійок за квітень 2012-червень 2012 року , розмір якого визначений відповідачем з відрахуванням обов`язкових платежів та яка відповідачем була депонована.
В зв`язку з тим, що відповідачем вжито усіх дій щодо вчасного розрахунку з відповідачем, представники відповідача просили відмовити у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Представник третьої особи- Дніпровського районного центру м.Києва в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, пославшись на те, що трудовий договір від 16 грудня 2008 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований в Дніпровському районному центрі зайнятості 22.12.2008 року за № 2008122200001 , знятий з реєстрації 19.09.2012 року за зверненням відповідача у зв`язку з припиненням трудових відносин за пунктом 17 трудового договору. Посилається на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року № 1168 «Деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю»роботодавцем було виконано усі вимоги щодо розірвання трудового договору без присутності працівника, а тому підстави для відмови у розірванні трудового договору були відсутні.
Вислухавши пояснення позивачки, представників відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи , суд виходить із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2008 року між позивачкою ОСОБА_1 та Фізичною особою -суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 укладений трудовий договір , який зареєстрований в Дніпровському районному центрі зайнятості міста Києва 22.12.2008 року. ( а.с.15).
01 січня 2011 року Державною податковою адміністрацією у Дніпровському районі м.Києва видано довідку про трудові відносини фізичної особи ОСОБА_1 із платником єдиного податку- суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 ( а.с.6).
Судом встановлено, що 01.06.2012 року позивачка звернулась з заявою на ім`я роботодавця Фізичної особи- суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про надання відпустки з 01.06.2012 року по 14.06.2012 року. ( а.с.7).
Крім того, позивачка також звернулась в той же день із заявою про звільнення ії за власним бажанням з 15.06.2012 року. ( а.с.8).
З наданих суду пояснень, представники відповідача не заперечували знаходження позивачці у відпустки у зазначений вище період.
Проте, як вбачається з матеріалів справи , відповідно до наказу № 7/2012 року позивачці була надана за період роботи з 16.12.2008 року по 16.02.2012 року чергова відпустка терміном з 03.05.2012 р.-по 31.05.2012 рік. ( а.с.58).
Відповідно до наказу № 7-1/2012 від 30.05.2012 року позивачці була донарахована заробітна плата за травень 2012 рік у зв`язку з відмовою від підпису з ознайомленням наказу про відпустку з 03.05.2012 рік по 30.05.2012 рік.
При цьому , представник відповідача , не зважаючи на вказані вище накази та на відсутність наказу про надання позивачці відпустки за період з 01.06.2012 року по 14.06.2012 року , в своїх запереченнях визнав факт перебування ОСОБА_1 у відпустці у вказаний період.
Як вбачається з матеріалів справи , відповідачем 01.06.2012 року на підставі поданої заяви було прийнято наказ про звільнення з роботи ОСОБА_1 з посади керівника відділу продажу з 15.06.2012 року.
Проте, як вказав представник відповідача ОСОБА_1 на робочому місці з квітня 2012 року не з`являлась . При цьому їй заробітна плата нараховувалась , але була депонована у зв`язку з неможливістю ії виплати позивачці.
В підтвердження чого представники відповідача послались на відомості про виплату заробітну плату за період з квітня 2012 року по червень 2012 року .( а.с.60-62).
З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2012 року Фізичною особою ОСОБА_2 був складений акт про відсутність на робочому місці 15.06.2012 року без поважної причини з 10.00 до 19.00. ( а.с.33).
Судом встановлено, що 22 серпня 2012 року відповідачем до Дніпровського районного центру зайнятості м. Києва було подано заяву про реєстрацію розірвання трудового договору з позивачкою по справі.
Відповідно до ст.24-1 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю »від 29.10.2009 року № 1168 встановлено у разі розірвання трудового договору за ініціативою фізичної особи у випадках, визначених Кодексом законів про працю України, така особа зобов'язана письмово повідомити про свій намір працівникові та у визначені строки провести передбачений законодавством розрахунок.
Зняття державною службою зайнятості з реєстрації трудового договору у випадках, передбачених пунктом 4 цієї постанови, проводиться за умови подання фізичною особою:
примірника трудового договору;
заяви про зняття трудового договору з реєстрації із зазначенням дати звільнення з роботи працівника та підстав розірвання зазначеного договору;
копій документів, що підтверджують:
- надсилання працівникові повідомлення про намір розірвати з ним трудовий договір (рекомендованим листом з повідомленням про вручення). У разі коли вручити поштове відправлення неможливо, подаються копії підтвердних документів;
- проведення передбаченого законодавством розрахунку з працівником або копію платіжної відомості із зазначенням суми депонованої заробітної плати.
Державна служба зайнятості протягом трьох робочих днів з дня надходження зазначених у пункті 5 цієї постанови документів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів та повідомляє працівникові.
За зверненням працівника, який не був присутній під час зняття трудового договору з реєстрації, посадова особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів з дня такого звернення робить відповідну відмітку у виданому йому примірнику трудового договору та засвідчує у трудовій книжці запис про звільнення з роботи, внесений фізичною особою.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що у порядку встановленому, вказаною вище постановою , відповідачем 09 липня 2012 року було повідомлено позивачку рекомендованим листом про необхідність з`явлення до центру зайнятості для розірвання трудового договору, який позивачка отримала.( а.с.47).
20 липня 2012 року позивачку повторно було проінформовано відповідачем про необхідність з`явлення до центру зайнятості для розірвання трудового договору.(45).
Судом встановлено, що 19.09.2012 року Дніпровським районним центром зайнятості м. Києва трудовий договір укладений між позивачкою та відповідачем знятий з реєстрації та трудові відносини з позивачкою припинені 15.06.2012 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, а саме прогул.
Позивачка, не погоджуючись із своїм звільненням з таких підстав, підстави для звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України , не оскаржує.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Враховуючи, що вимоги про визнання звільнення незаконним або зміни формулювання підстав звільнення позивачкою не заявлялись, судом зважаючи на принцип диспозитивності судового процесу, не надавалась оцінка правомірності проведеного звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.
Позивачка в своїх позовних вимогах просить змінити дату звільнення з 15 червня 2012 року на дату розгляду справи у суді у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки , а також зобов`язати відповідача видати їй трудову книжку.
Проте, такі вимоги не відповідають чинному законодавству, оскільки відповідно до Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політки від 08.06.2001 року № 260, Постанови Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року № 1168 « Деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю», Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 , встановлено , що трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, зберігаються безпосередньо у працівників.
Судом встановлено, що Дніпровським районним центром зайнятості м. Києва на наступний день після зняття з реєстрації трудового договору, 20.09.2012 року повідомлялось позивачку про необхідність з`явлення для внесення записів про припинення трудових відносин.
Тому , з огляду на те, що трудова книжка знаходиться безпосередньо у позивача, яка ухиляється від з`явлення до центру зайнятості для внесення запису до неї, суд вважає, що позовні вимоги в частини зобов`язання видачі трудової книжки та зміни дати звільнення, є необґрунтованими.
Щодо позовних вимог про стягнення заробітної плати у розмірі 5 273грн.47 копійок, то суд виходить із наступного.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи,організації, провадиться в день звільнення.
Судом встановлено, що перед позивачкою існує заборгованість по заробітній плати за квітень2012 року по червень 2012 року в загальному розмірі з вирахуванням обов`язкових платежів у розмірі 4646,35, яка була депонована.( а.с.49).
З урахуванням наведеного, суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі у зазначеному розмірі.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 5 273 грн.47 копійок задоволенню не підлягають, оскільки позивачка просить стягнути розмір заробітної плати без вирахування обов`язкових платежів, прибуткового податку з громадян у розмірі 15% , а також єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Крім того, суд вважає такими ,що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Тому, враховуючи, що перед позивачкою існує заборгованість по заробітній платі, зважаючи на гарантоване законодавством право працівника на своєчасне отримання заробітної плати, суд вважає необхідним задовольнити такі позовні вимоги.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про Порядок обчислення середньої заробітної плати»якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку
В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Тому , обрахувавши розмір середнього заробітку у відповідності до вимог Порядку, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 15.06.2012 року по 14.12.2012 року у розмірі 8517грн.12коп., виходячи із розрахунку 2728,40/ заробітна плата за два місяці-квітень 2012-1250.00+ травень 2012 року- 1478.40/: 41 / кількість робочих днів за два місяці, що передують звільненню/ =66,54грн.- середньоденна заробітна плата Х 128 кількість днів прострочення за період з 15.06.2012 року по 14.12.2012 року.
В силу ст.367 ЦПК України суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
В силу ст.88 ЦПК України в порядку розподілу судових витрат суд вважає необхіднім стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 214грн.60 копійок.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.40,47,116,117 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про Порядок обчислення середньої заробітної плати», Порядком реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політки від 08.06.2001 року № 260, Постанови Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року № 1168 «Деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю», Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, ст.ст.10,60,209,212-215,218,294,267 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 4 646грн.( чотири тисячі шістсот сорок шість гривень) 35 копійок.
Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8 517 грн.12 копійок. ( вісім тисяч п`ятсот сімнадцять гривень).
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн.60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: