АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1900 2006 Головуючий по 1 інстанції
Категорія про виплату Мельник І.О.
заробітної плати
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Василенко Л.І. Бабенко В.М.
при секретарі Ковтун Л.Б.
адвокатів ОСОБА_1
З участю прокурора
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Черкаського обласного виробничого кооперативного од'єднання сільського комунального господарства «Облсількомунгосп» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, вихідної допомоги при скороченні, заборгованості по оплаті щорічної відпустки, заборгованості по виплаті матеріальної допомоги та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
15.05.2006 р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Черкаського обласного виробничого кооперативного од'єднання сільського комунального господарства «Облсількомунгосп» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, вихідної допомоги при скороченні, заборгованості по оплаті щорічної відпустки, заборгованості по виплаті матеріальної допомоги та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог вказала, що 03.09.2001р. вона була призначена на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з наказом НОМЕР_1 Наказом НОМЕР_2 переведена на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2, а наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнена з названої посади за ст. 40 п.1 КЗпП України. На момент звільнення її середньомісячна заробітна плата становила - 1115 грн. До даного часу відповідач не виплатив їй заборгованості по заробітній платі з червня по вересень 2005р., не виплатив вихідної допомоги, яка передбачена п 1 ст.44 КЗпП України при скороченні чисельності штату працівників. Крім того, відповідачем не виплачено нарахованої згідно з наказом НОМЕР_3 матеріальну допомогу в розмірі двох місячних посадових окладів в зв'язку з сорокарічним ювілеєм, а також - згідно з наказом НОМЕР_4 матеріальну допомогу в зв'язку з щорічною відпусткою та потребою в оздоровленні дітей в розмірі одного місячного посадового окладу. Такии чином заборгованість становить 8631,46 грн.
Наявність зазначеного боргу призвело її та сім'ю до скрутного матеріального становища, так як вона на утриманні має двох неповнолітніх дітей. Син, ОСОБА_4 хворіє, у зв'язку з чим йому рекомендоване навчання на дому, крім того він потребує постійного медикаментозного лікування. В зв'язку з переліченими вище заборгованостями змушена була брати кошти в борг, і всі ці обставини тяжко вплинули на життя, моральне і матеріальне становище сімї. Завдану моральну шкоду оцінює в розмірі 5000 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. .
Стягнути з Черкаського обласного виробничого кооперативного об'єднання сільського комунального господарства «Облсількомунгосп» на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті заробітної плати з червня по вересень 2005р., вихідну допомогу при скороченні чисельності штату працівників, заборгованість по оплаті щорічної відпустки, заборгованість по виплаті матеріальної допомоги в зв'язку з сорокарічним ювілеєм, на загальну суму 4787,39 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнути з Черкаського обласного виробничого кооперативного об'єднання сільського комунального господарства «Облсількомунгосп» на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення районного суду, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, як постановлене з порушенням норм матеріального права скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 5000 грн.
При цьому вказується, що порушення норм матеріального права полягає в тому, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди пов'язана з позовними вимогами про стягнення невиплаченої заробітної плати тому, вважає, що термін звернення з таким позовом не обмежений будь яким строком. На ряду з викладеним вважає, що термін звернення непорушений і з тих підстав, що вперше до суду з аналогічним позовом вона звернулась 29.12.2005 p., про те ухвалою судді її заява була залишена без руху, їй надано термін для усунення недоліків.
Судова колегія, заслухавши доповідь - доповідача, пояснення ОСОБА_2, адвоката, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, в частині стягнення моральної шкоди, районний суд виходив з того, що дана вимога не підлягає до задоволення у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України. Посилання представника позивача на те, що моральна шкода завдана саме в зв'язку з заборгованістю по заробітній платі і дані вимоги не обмежені будь-яким строками, суд першої інстанції не прийняь, врахувавши роз'яснення п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 1.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» про те, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк (ст.233). Таким чином суд прийшов до висновку що, трудовим законодавством - ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення трудових прав. У той же час, строк звернення до суду чітко визначений у ст.233 КЗпП України. При цьому суд врахував, що позивачка клопотання про поновлення даного строку не заявляла.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка була звільнена з роботи 01.10.2005 p., з даним позовом до суду звернулась 15.05.2006 р., при цьому клопотання про поновлення ' строку звернення до суду нею не ставилось. На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.
Доводи апеляційної скарги проте, що термін звернення непорушений і з тих підстав, що вперше до суду з аналогічним позовом позивачка звернулась 29.12.2005 p., про те ухвалою судді її заява була залишена без руху, їй надано термін для усунення . недоліків не можуть бути прийняті, оскільки на долученій до апеляційної скарги копії позовної заяви стоїть дата її виготовлення, проте не стоїть дата її надходження до районного суду. Ухвала ж суддею про залишення позовної заяви ОСОБА_2 буз руху винесена 27 січня 2006р.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307,308, 314,315,319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2006 р. Залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяці