Судове рішення #266431
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа    22-1807     2006р                                                Головуючий по 1 інстанції

 

Категорія спори про спадкове                                              Поліщук В.І.

право

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2006  р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                            Бурлаки В.О.

суддів                                        Василенко Л.І. Корнієнко Н.В.

при секретарі                           Авласовій М.Л.

адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору довічного утримання, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

встановила:

ОСОБА_2  звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору довічного утримання, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно. В обгрунтування заявлених вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1. померла її мати ОСОБА_4, яка залишила заповіт, посвідчений Будищенською сільською радою Звенигородського району, Черкаської області від 10.10.1995 р., за яким заповіла їй жилий будинок, належну частину господарських споруд і все майно. Спадщина складалась з ХА частини будинку АДРЕСА_1. З 1961 р. і до смерті ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу проживала з ОСОБА_3. в спірному домоволодінні, яке відносилось до типу колгоспного двору, членами якого вони і являлись. Після смерті матері відкрилась спадщина на належну їй Vi частину даного домоволодіння. Відповідач не є спадкоємцем після померлої, оскільки в шлюбі з покійною не перебував. Вона не оформила спадщину, проте у відповідності до ЦПК України, в редакції 1963 p., який діяв на час відкриття спадщини, фактично її прийняла, взявши ощадну книжку матері та належну їй швейну машинку. ОСОБА_3, який залишився проживати в будинку, також склав заповіт на неї на належну йому частину домоволодіння. У зв'язку з хворобою вона не змогла доглядати ОСОБА_3, в 2006 р. дізналась про те, що він заключив з ОСОБА_1 договір довічного утримання за яким за довічне утримання ОСОБА_3. передав у власність ОСОБА_1 весь спірний будинок.

Просила суд встановлено факт прийняття нею спадщини яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. її матері; визнати частково недійсним договір довічного утримання укладений між ОСОБА_3. та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5. 28.02.2004 р. за реєстром НОМЕР_1; визнати за нею право власності в порядку спадкування на Уі частину будинку з відповідною частиною надвірних споруд в АДРЕСА_1.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 липня 2006 р. встановлено факт, що ОСОБА_2. прийняла спадщину яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 в с Будище, Звенигородського району; частково в Уг частині визнано недійсним договір довічного утримання між ОСОБА_3. та ОСОБА_1., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5.28.02.2004 р. за реєстром НОМЕР_1; визнано за ОСОБА_2. право власності в порядку спадкування на Уг частину будинку з відповідною частиною надвірних споруд в АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду, як постановлене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та при невідповідності висновків суду обставинам справи скасувати, ухвалити нове рішення, яким позивачці в задоволенні позовних вимог відмовити.

При цьому вказується, що на думку апелянта позивачка пропустила строк звернення до суду в частині позовних вимог про встановлення факту прийняття спадщини, вважає недоведеними доводи позивачки в тій частині, що вона на протязі шести місяців з дня смерті матері забрала належні померлій: швейну машинку, ощадну книжку, земельний та майновий сертифікати. Крім того, вважає, що при житті ОСОБА_4 не виявила бажання визнати за нею право власності на Уг частину спірного будинку, отже позивачка не має правових підстав для отримання даної частки домоволодіння в спадщину.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2. районний суд виходив з того, що її мати з 1961 р. проживала спільно з ОСОБА_3. в будинку її батьків, дане домоволодіння відносилось до типу колгоспного двору та ОСОБА_4 була ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1967 р. за її заявою ІНФОРМАЦІЯ_2 став ОСОБА_3. Членів колгоспного двору було двоє, які на майно двору в т.ч. і на новозбудований будинок мали рівні права. ОСОБА_4 при житті розпорядилась своїм майном, залишивши заповіт. Після смерті матері позивачка забрала речі матері: швейну машинку, ощадну книжку, земельний та майновий сертифікат. Нотаріально не оформила отримання спадщини так як в будинку залишився проживати ОСОБА_3., який також залишив на неї заповіт на належну йому Уг частину спірного домоволодіння. З викладених підстав суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює .

Судом встановлено підтверджено матеріалами справи, а саме довідками Будищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3. з 1961 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали разом, вели спільне господарство. Спочатку проживали в будинку матері ОСОБА_4 - ОСОБА_1, яка  була ІНФОРМАЦІЯ_2, а з 1967 р. ІНФОРМАЦІЯ_2   став ОСОБА_3. Спірне домоволодіння АДРЕСА_1 було збудоване в 1969 р. Згідно до господарської книги станом на 15.04.1991 р. тип двору    ОСОБА_3 був колгоспний, склад сім'ї становив дві особи: він та ОСОБА_4

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що спірний будинок належав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної частикової власності.

Згідно до заповіту посвідченого Будищенською сільською радою Звенигородського району, Черкаської області від 10.10.1995 p., ОСОБА_4 заповіла позивачці належну їй частину жилого будинку та господарських споруд і все майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 померла.

Відповідно до змісту п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 549 ЦПК України, в редакції 1963 p., який діяв на час відкриття спадщини після померлої ОСОБА_4 у разі, якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, визнається, що він прийняв спадщину. При цьому зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті матері позивачка забрала речі матері: швейну машинку, ощадну книжку, земельний та майновий сертифікат, обробляла присадибну ділянку. Крім того, ОСОБА_3., як під час попереднього судового засідання так і спочатку під час розгляду справи, визнавав той факт, що позивачка мала право на Уг частину спірного домоволодіння.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, встановивши факт прийняття спадщини позивачкою після померлої матері, визнавши частково недійсним договір довічного утримання та визнавши право власності на Уі частину спірного домоволодіння за ОСОБА_2.

Доводи апелянта про те, що позивачка пропустила строк звернення до суду не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення оскільки, як вбачається з матеріалів справи вказана заява про його застосування, під час слухання справи не надходила, дана обставина була викладена лише в апеляційній скарзі.

Посилання апелянта на те, що в суді не було встановлено, що позивачка на протязі шести місяців з дня смерті матері забрала належні померлій: швейну машинку, ощадну книжку, земельний та майновий сертифікати, також є необгрунтованим, оскільки сам ОСОБА_3. під час слухання справи вказав на те, що у вересні 1997 р. позивачка з членами сім'ї на присадибній ділянці копала картоплю, збирала врожай овочів та фруктів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Ухвал ила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація