ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул.Комінтерна,16

тел.230-31-73

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

"20" серпня 2008 р.                                                                             Справа № 10/179-08

Господарський суд Київської області у складі судді Тищенко О.В., розглянувши справу

за позовом  Приватного підприємства “Бюро комерційної нерухомості Зіневича”, м. Київ

до    Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К”, с. В.Чайки

про  стягнення 1 029 425, 20 грн.

представники:

від позивача:

не з’явився;

від відповідача:

Чернега С.Є. (доручення від 25.01.2008р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2008 р. на розгляд господарського суду Київської області передано позовні вимоги Приватного підприємства “Бюро комерційної нерухомості Зіневича” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Артур-К” про стягнення 1 029 425, 20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

На виконання умов Договору № 01-10/06 від 01.10.2006р. про надання інформаційно-консультаційних послуг, позивач (виконавець) підшукав варіант нежитлових приміщень для відповідача (замовника), а саме - виробничу базу зі складом-магазином за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул.Чайки, 6, загальною площею 10 707 кв.м., та земельну ділянку, власником якої було Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодом".

Після надання позивачем інформації відповідачу щодо вказаного об'єкту, останнім була виявлена зацікавленість в його купівлі, у зв'язку із чим він прийняв участь в розгляді даної пропозиції і по зивачем було організовано огляд нежитлових приміщень з участю їх власника та відповідача.

Як стверджує позивач, в ході проведених переговорів із ТОВ "Автодом" щодо купівлі об'єкту неру хомості було встановлено, що даний об'єкт є внеском в статутний фонд ТОВ "Автодом" його за сновником - Закритим акціонерним товариством "Інвестиційні технології" і становить 100% його статутного капіталу.

Також, в позовній заяві позивач зазначив про те, що, 31.10.2006 року між ЗАТ "Інвестиційні технології" та ТОВ "Артур-К" було укладено Попе редній договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі, що складає 100% статутного капіталу ТОВ „Автодом”. 29.01.2007р. було укладено основний договір - Договір купівлі - продажу частки в статному капіталі ТОВ „Автодом” в результаті чого, відповідач став власником нежитлового приміщення, яке було підшукане для нього позивачем.

Позивач вказує про те, що згідно п. 4.1 Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, вартість послуг ПП "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" становить 2,5% від суми продажу об'єкта та складає відповідно 1 010 000 грн., яка  на підставі п.4.2 Договору повинна була бути сплачена відповідачем на протязі 5 банківських днів з моменту укладення ним До говору купівлі-продажу об'єкту нерухомості та оформлення права власності на Об'єкт нерухомості з третьою стороною - Продавцем.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов’язання за Договором про надання інформаційно-консультаційних послуг в строк не виконав, не сплатив позивачу 1010000,00грн. вартості наданих інформаційно –консультаційних  послуг.

Таким чином, посилаючись на п.6.2 Договору про надання інформаційно - консультаційних послуг, ст. 16, 526, 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 1010000грн. вартості наданих інформаційно –консультаційних  послуг, 12120грн. пені, 7305грн. 3 % річних.

Крім того, в позовній заяві позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в установі банку та заборонити йому вчиняти будь –які дії та видавати відповідні документи, направлені на будь –які форми відчуження майна згідно поданої заяви.  

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2008р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначався на 29.05.2008 р.

20.05.2008р. через загальний відділ  господарського суду Київської області відповідач подав заперечення проти позову, якими позов не визнав, вважає його безпідставним та необґрунтованим, не підтвердженим належними та допустимими доказами.

Через загальний відділ  господарського суду Київської області 28.05.2008р. позивач подав уточнення позовних вимог, пропозиції щодо осіб, які братимуть участь у справі, правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на норми законодавства, письмові пояснення, щодо порушення.

На підставі ст. 69 ГПК України за письмовою заявою позивача та відповідача розгляд справи №10/179-08 був продовжений понад встановлений термін.    

У зв’язку із неявкою представників сторін в судове засідання а також з метою витребування нових доказів розгляд справи неодноразово відкладався.  

В судовому засіданні 19.08.2008р. на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась усна перерва до 20.08.2008р. на 12:00год.

В судове засідання 20.08.2008р. належно повідомлений  про день, час та місце судового засідання позивач не з’явився.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченнях  на позовну заяву та доповненнях до відзиву на позовну заяву.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 –69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, згідно з якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді  в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд  вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

01.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артур-К" (замовник) та Приватним підприємством "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" (виконавець) був укладений Договір № 01-10/06 про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до умов якого  замовник доручає, а виконавець  зобов'язується надати послуги по консультації Замовника та наданню йому інформації про наявність нежитлових приміщень (об'єктів нерухомості) у зазначеному від повідачем територіальному секторі з метою їх купівлі, у зв'язку з чим - Замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги на умовах цього Договору.

Як вбачається із статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, згідно п.1 –3 вищевказаного Договору позивач зобов’язався: впродовж терміну з 01.10.2006 року по 31.12.2006р.  підшукати нежиле приміщення для покупки і використання його під склад виробництво/приміщення/магазин/офіс на території м. Києва і або Київській області; на вимогу Замовника протягом дії договору проводити перед ним звіт про виконану роботу, а також надати Замовникові інформацію про ринок послуг: можливих варіантах покупки приміщення, вартості, термінах покупки, умовах покупки, особливостях ринку нерухомості; зміні законодавства, що впливає на результат виконання замовлення і/або на можливості Замовника; на наявність інших чинників, заслуговуючих увагу Замовника.

Відповідач в свою чергу,  зобов’язався передати позивачу необхідну інформацію для надання їм послуг, взяти участь в розгляді запропонованих  варіантів і заповнити відповідний акт, прийняти надані позивачем послуги та сплатити за послуги, в розмірі  2,5 % від суми продажу об’єкту, протягом 5 банківських днів з моменту укладення Замовником договору купівлі-продажу Об'єкту нерухомості або оформлення Замовником прав власності на Об'єкт нерухомості з третьою стороною - Продавцем, на підставі наданого Виконавцем рахунку (п. 1, 4, 5 Договору).

Судом встановлено, що 01.10.2006р. позивач та відповідач склали Акт огляду об’єкту нерухомості від 01.10.2006р., згідно якого виконавець надав, а замовник оглянув об’єкт нерухомості: виробничу базу зі складом-магазином за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул.Чайки, 6, загальною площею 10 707 кв.м., та земельну ділянку площею 2га.

В березні 2007р. позивач направив відповідачу для розгляду та підпису проект Додатку №1 до Договору №01-10/06 від 01.10.2006р. з пропозицією викласти  п.1.1, 4.1 та 4.2 Договору в іншій редакції та Акт№1 надання інформації згідно п.1.1 договору №01-10/06 від 01.10.06р., а також Акт №2 приймання –передачі послуг.

Відповідач отримав вищевказані документи, проте відмовився їх підписувати, мотивуючи  це тим, що дія Договору №01-10/06 від 01.10.2006р. припинилась 01.01.2007р.

Згідно статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що Додаток №1 до Договору №01-10/06 від 01.10.2006р., Акт №1 надання інформації, а також Акт №2 приймання  - передачі підписані позивачем в односторонньому порядку суд не приймає вищевказані документи в якості належних доказів.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до с.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Як вже зазначалося вище, в п. 4.2 договору сторони чітко встановили момент виникнення у відповідача зобов’язань по оплаті  за надані інформаційні послуги - протягом 5 банківських днів з моменту укладення Замовником договору купівлі-продажу Об'єкту нерухомості або оформлення Замовником прав власності на Об'єкт нерухомості з третьою стороною - Продавцем, на підставі наданого Виконавцем рахунку.

Доказів укладення між відповідачем та третьою особою договору купівлі –продажу об’єкта нерухомості, підшуканого позивачем на підставі договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, позивачем не було надано до суду. Також не підтверджено належними та допустимим доказами  факт оформлення відповідачем права власності на об'єкт нерухомості, підшуканого позивачем згідно вищевказаного договору про надання інформаційно-консультаційних послуг з третьою стороною.

Також, суд не погоджується із твердженням позивача  про те, що обов’язок відповідача щодо оплати за надані інформаційно-консультаційні послуги згідно п.4.2 договору виник у останнього з моменту  укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю “Артур-К” та третьою особою - Закритим акціонерним товариством „Інвестиційні технології”  Договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К".

Так, дійсно, 31.10.2006 року між Закритим акціонерним товариством „Інвестиційні технології” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артур-К" було укладено Попе редній договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі, згідно умов якого сторони зобов’язалися в майбутньому, в строк обумовлений п.2.4.2 договору (не пізніше 11.12.06р.), укласти і належним чином оформити договір купівлі –продажу 100 % частки в статутному капіталі ТОВ "Автодом" на умовах і в порядку, визначених договором.

29.01.2007р. між Закритим акціонерним товариством „Інвестиційні технології” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артур-К" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" , відповідно до умов якого  продавець передав у власність покупця 100 % частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К", а покупець прийняв та оплатив вартість частки на умовах встановленим договором. Згідно п.2.1, 2.2 вищевказаного договору, ціна продажу складає 25 901 524,00грн., яку покупець сплачує продавцю (з урахуванням сплаченого покупцем завдатку в сумі 757 500грн.) в строк не пізніше 7 банківських днів з дати підписання даного договору.

Предметом Договору купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" від 29.01.2007р., на який посилається позивач в якості доказу, фактично є 100 % частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К".

Згідно статті 50 Закону України „Про господарські товариства”, ст.140 ЦК України, п.3 ст.80 ГК України   товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Статтею 52 Закону України „Про господарські товариства” передбачено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю (Стаття 52 Закону України „Про господарські товариства”). Крім того, згідно ст. 87 ГК України сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства.

В свою чергу, стаття 181 ЦК України передбачає, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Таким чином, законодавством України не віднесено до нерухомих речей частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Як вбачається із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п.4.2 вищевказаного договору, Відповідач зобов’язаний сплатити вартість наданих послуг  протягом 5 банківських днів з моменту укладення Замовником договору купівлі-продажу Об'єкту нерухомості або оформлення Замовником прав власності на Об'єкт нерухомості з третьою стороною - Продавцем, на підставі наданого Виконавцем рахунку .

Судом  критично оцінені подані позивачем в якості доказів виникнення у відповідача зобов’язань щодо оплати за надані інформаційні послуги, Копії оголошень в засобах масової інформації, оригінали платіжних доручень за виготовлення та розміщення рекламної інформації у виданнях „Авізо”, роздруківки телефонних розмов, Лист №534 від 08.08.2008р. Петропавлівсько –Борщагівської сільської ради, Акт огляду об’єкту нерухомості від 01.10.2006р., оскільки  укладений між сторонами договір  пов’язує  момент виникнення у відповідача зобов’язань по оплаті  за надані інформаційні послуги саме з моменту укладення  Замовником договору купівлі-продажу Об'єкту нерухомості або оформлення Замовником прав власності на Об'єкт нерухомості з третьою стороною – продавцем.

Враховуючи те, що доказів укладення між відповідачем та іншою особою договору купівлі –продажу об’єкта нерухомості, а також доказів оформлення відповідачем права власності на об'єкт нерухомості, підшуканого позивачем на підставі договору про надання інформаційно-консультаційних послуг позивачем не надано, суд вважає, що підстави для задоволення позову –відсутні.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватному підприємству “Бюро комерційної нерухомості Зіневича” відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя          Тищенко О.В.

Рішення підписане 01.09.2008р.

Суддя                                                                                                             Тищенко О.В.