_____________________________________________________________________________

Справа№1512/4683/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р. року, Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого -судді Салтан Л.В.

при секретарі Зозулянському Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс»

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 10 квітня 2009 року він працював на посаді змінного майстра на дільниці профілактичних ремонтів Комунального підприємства «Одесміськелектротранс»та 3 липня 2009 року, згідно наказу № 77 о/с, був переведений на посаду старшого майстра дільниці профілактичного ремонту тролейбусного депо.

Наказом № 112 о/с від 13 березня 2012 року його було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі скороченням штату працівників.

Звільнення позивач вважає незаконним та проведеним із порушеннями вимог чинного законодавства, посилаючись на те, що воно відбулось без вмотивованого рішення про скорочення чисельності або штату працівників, за відсутністю техніко-економічного обґрунтування скорочення чисельності або штату, з порушенням права переважного залишення на роботі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі , надавши пояснення аналогічні обставинам , викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України проведено з дотриманням вимог чинного законодавства та у зв'язку із проведенням на підприємстві масштабного скорочення штату по всім структурним підрозділам та службам.

Вислухавши сторін, присутніх у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 10 квітня 2009 року працював на посаді змінного майстра на дільниці профілактичних ремонтів комунального підприємства «Одесміськелектротранс».

Наказом № 77 від 3 липня 2009 року ОСОБА_1 був переведений на посаду старшого майстра дільниці профілактичного ремонту тролейбусного депо.

Відповідно до Наказу КП «Одесміськелектротранс»№ 8 від 10 січня 2012 року «Про зміни у штатному розкладі», з метою найбільш ефективного використання фонду оплати праці, було внесено зміни в організаційну структуру та штатний розпис керівників, фахівців та службовців тролейбусного депо, яким, в тому числі, скорочено зі штатного розкладу посаду старшого майстра ділянки профремонту, яку займав ОСОБА_1

Наказом № 112 о/с від 13 березня 2012 року ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі скороченням штату працівників.

Згідно вимог п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації організації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, і 6 ст. 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за скороченням штату, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано роботодавцем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що роботодавець не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі, чи був попереджений працівник за 2 місяці про наступне вивільнення.

Перш ніж видати наказ про звільнення працівників за скороченням штату, слід довести необхідність скорочення штату та звільнення. Підприємства, установи, організації повинні підготувати техніко-економічне обґрунтування на скорочення посад чи штату працівників, що обов'язково погоджується з профспілковим комітетом, якщо він діє на підприємстві, установі, організації. Якщо профспілки немає, то ці питання бажано погоджувати з виборним представником від трудового колективу. Після цього складається і затверджується новий штатний розпис. До нового штатного розпису не заносяться посади, які скорочено.

Після затвердження нового штатного розпису працівники, посади яких скорочуються, згідно зі ст. 492 КЗпП України персонально попереджаються про вивільнення не пізніше ніж за два місяці.

Таким чином, працівники, яких попереджено про наступне звільнення, і посади яких вже вилучені із штатного розпису, продовжують працювати ще не менше двох місяців і отримують заробітну плату. Трудовий договір продовжується.

Однак, Комунальним підприємством «Одесміськелектртотранс»не надано суду належних доказів обґрунтування необхідності проведення скорочення штату на підприємстві.

Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З положень наказу КП «Одесміськелектротранс»№ 8 від 10 січня 2012 року «Про зміни у штатному розкладі»вбачається, що скороченню підлягає тільки одна штатна одиниця старшого майстра ділянки профремонту з окладом 2520 грн., тобто посада, яку займав позивач.

Крім того, до звільнення ОСОБА_1, у штатний розклад Тролейбусного ДЕПО КП «Одесміськелектротранс», згідно доповнення до штатного розкладу робочих тролейбусного депо КП «Одесміськелектротранс»від 1 березня 2012 року було введено додатково 4 штатних одиниці та доповненнями від 15 лютого 2012 року 1 штатну одиницю.

Наведені обставини, підтверджені відповідними документами, свідчать про те, що фактичного скорочення штату чисельності працівників в КП «Одесміськелектротранс»не проходило, а тим більше не відбувалося ніяких змін в організації виробництва, та відповідно підстави для скорочення та подальшого звільнення ОСОБА_1 -відсутні.

За таких обставин, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на посаді старшого майстра дільниці профілактичного ремонту тролейбусного депо.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Відповідно до ч. 1 ст. 97 цього Кодексу оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середнього заробітку, суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (із наступними змінами та доповненнями).

Так, за правилами п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного ( годинного ) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна ( годинна ) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2012 року по день винесення рішення.

Із наданих позивачами документів видно, що згідно наказу про скорочення штатного розкладу, станом на 10 січня 2012 року посадовий оклад ОСОБА_1 складав 2 520 грн в місяць.

Позивач звільнений наказом від 13 березня 2012 року, отже середній заробіток за час вимушеного прогулу складає у позивача 21 449 (двадцять одну тисячу чотириста сорок дев'ять) гривень 30 копійок, виходячи з наступного: 5 040 грн. (заробітна плата за січень та лютий 2012 року) : 43 (робочі дні в січні та лютому 2012 року) = 117,2 грн. (середньоденна заробітна плата) х 183 (дні вимушеного прогулу з 13 березня 2012 року по 28 листопада 2012 року) = 21 449,3 грн.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Зокрема, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною третьою встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Пунктом п'ятим вказаної постанови передбачено, що суд при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, ступень вини заподіювача, яких саме моральних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов'язані з ним витрати та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору. Необхідно також довести факт заподіяння позивачу моральної шкоди.

Згідно з п. 9 Постанови ВСУ № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди»розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На думку суду розмір завданої моральної складає 2 000,00 грн., такий розмір відшкодування моральної шкоду буде відповідати принципам розумності та справедливості.

Відповідно з п.п. 2, 4 ч.1, ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Суд розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 23, 60, 209 ч.3, 212 -215, 294, 367 ЦПК України, ст.ст. 40, 492, 97, 235, 2371КЗпП України, ст.ст. 15, 16, 23 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого майстра дільниці профілактичного ремонту тролейбусного депо в комунальному підприємстві «Одесміськелектротранс».

Стягнути із Комунального підприємства «Одесміськелектротранс»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2012 року по 28 листопада 2012 року в розмірі 21 096 гривень.

Стягнути з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс»на користь ОСОБА_1 немайнову (моральну) шкоду в сумі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Салтан Л. В.