Справа №22-ц-1484   2006р.                        Головуючий у 1-й інстанції   Князев В.Б.

Категорія 19                                                      Суддя-доповідач                          Смирнова Т.В.

УХВАЛА іменем України

26 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів - Ведмедь Н.І., Данильченко Л.О.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

та осіб, які приймають участь у справі - позивача ОСОБА_1, його

представника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, третя особа: ВАТ «Сумське СМНВО ім. Фрунзе», про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпакіського районного суду м. Суми від 28 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на користь ОСОБА_1 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі Фонд соцстрахування просить скасувати вищезазначене рішення суду. В своїх доводах Фонд просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, недостатню оцінку судом характеру і обсягу моральних та фізичних страждань, недостатнє обґрунтування розміру відшкодування, неврахування вини позивача у настанні страхового випадку. Також апелянт зазначає, що ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе» вже відшкодовувало позивачу моральну шкоду у зв'язку з професійним захворюванням.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач з 26 квітня 1982 року до 06 листопада 2000 року працював вагранником цеху № 1 та на інших роботах на ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе», з 01 листопада 2000 року -переведений на роботу сторожа.

Внаслідок роботи в умовах підвищеного рівня виробничого шуму, запиленості та локальної вібрації позивач отримав ряд професійних захворювань.

Так, згідно акту розслідування професійного захворювання від 19 вересня 2000 року (а.с.8), у ОСОБА_1 виявлені наступні профзахворювання: сенсоневральна туговухість 3-4 ступеню професійного характеру, спондиллоартроз пояснично-крестцового відділу хребта та інші.

В зв'язку з цим, 28 лютого 2001 року ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе» виплатило ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що склало 680 грн. (а.с.59)

Відповідно до акту розслідування професійного захворювання від 22 жовтня 2003 року (а.с.13), у ОСОБА_1, крім вже перерахованих, виявлені додаткові профзахворювання: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології 2 ступеню в фазі загострення, емфізема легенів 2 ступеню

Висновком МСЕК від 22 грудня 2003 року (а.с.66-69) ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності, в тому числі 15% первинно.

Висновком МСЕК від 09 грудня 2005 року (а.с.17) ОСОБА_1 встановлено 60% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.

Враховуючи характер, ступінь і тривалість фізичних і моральних страждань, стан здоров'я потерпілого, його вік, наслідки профзахворювань, істотність вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, а також те, що позивач у 2001 році вже отримував в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв'язку з профзахворюванням 680 грн., суд частково задовольнив позов, стягнувши з Фонду соціального страхування на користь ОСОБА_1 1500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та його представника, які заперечували проти апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін виходячи з таких підстав.

Судом вірно дана оцінка зібраним у справі доказам, в тому числі і висновку Сумської МСЕК щодо відсутності медичних показників заподіяння позивачу моральної шкоди (а.с.63). Відсутність медичних показників не свідчить про відсутність самої моральної шкоди, оскільки позивач надав суду докази, які свідчать про його фізичні та душевні страждання у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта щодо недостатньої   оцінки   судом   стану   здоров'я   позивача,   характеру   його страждань, тощо, оскільки у висновках суду є обгрунтування мотивів щодо визнання розміру відшкодування в сумі 1500 грн. Так, судом врахована значна втрата позивачем професійної працездатності - 60%, отримання ним третьої групи інвалідності, вимушеність життєвих та виробничих змін, перехід на некваліфіковану роботу.

Доводи апелянта стосовно того, що позивач вже отримував відшкодування за спричинену моральну шкоду, в даному випадку колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки висновком МСЕК від 22 грудня 2003 року ОСОБА_1 було встановлено 60% втрати професійної працездатності, в тому числі 15% первинно.

Відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 отримав у 2001 році, коли мав ще тільки 40% втрати працездатності.

Тобто вбачається, що стан здоров'я позивача погіршився, втрата його професійної працездатності склала ще більший відсоток, причому 15% -первинно у 2003 році в зв'язку з встановленням ще ряду профзахворювань, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 в зв'язку з отриманими профзахворюваннями.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, вірно визначився в спірних правовідносинах і визначив розмір відшкодування з дотриманням принципів розумності та справедливості, а тому відсутні правові підстави для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 307 ч.іп.1, 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фонду соціального страхування залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 серпня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.