У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.06.08                                                                                       Справа №3/139

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Яценко О.М. судді  Яценко О.М.    , Кагітіна Л.П.  , Коробка Н.Д.

при секретарі: Шерник О.В.

за участю:

представників позивача: Слюсар М.О., довіреність №260/10 від 29.12.07р.;

представників відповідача: Польща Н.Ю., довіреність №04/1171 від 26.05.08р.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 20.03.2008 року у  справі  № 3/139

за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», м. Херсон

про стягнення заборгованості 10 539 934грн. 62коп.

     Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1120 від 10.06.2008 року справа № 1120 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Яценко О.М.; суддів: Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.

     Справа прийнята колегією суддів до провадження.

     У судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

20.03.2008року господарським судом Херсонської області винесено ухвалу по справі №3/139 (суддя Закурін М.К.). Зазначеною ухвалою відмовлено Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ в задоволені заяви про доповнення ухвали суду про затвердження мирової угоди від 08.08.2005р. відомостями щодо місцезнаходження стягувача та боржника та строку її пред’явлення до виконання. При відмові у задоволенні заяви суд послався на положення ч.4 статті 121, 86 ГПК України та зазначив, що ухвала суду про затвердження мирової угоди не може містити в собі відомості щодо місцезнаходження стягувача та боржника, а також строку її пред’явлення до виконання, у випадку, коли про це не зазначено в самій мировій угоді. Суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку, текст мирової угоди не містить таких відомостей, а тому вони й не можуть бути внесені до тексту самої ухвали.

Не погоджуючись з винесеною у справі ухвалою господарського суду Херсонської області від 20.03.2008 року, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (позивач у справі) оскаржила її до апеляційної інстанції. Із посиланням ст.ст. 103,104,106 ГПК України, ст.ст.3, 19 Закону України «Про виконавче провадження» та постанову Пленуму ВСУ від 29.12.1976р. № 11 «Про судове рішення» зазначає, що відмовляючи у задоволенні заяви ДК „Газ України" про приведення ухвали господарського суду Херсонської області від 08.08.05 у справі № 3/139 у відповідність до вимог ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження", господарський суд Херсонської області фактично позбавив стягувача отримати належні йому кошти згідно рішення, яке набрало законної сили, чим порушив ст. 124 Конституції України, згідно якої, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить ухвалу господарського суду Херсонської області від 20.03.2008 року у  справі  № 3/139 скасувати, апеляційну скаргу задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві  на апеляційну скаргу з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає винесену ухвалу законною та обґрунтованою. Вважає, що оскаржувана ухвала відповідає нормам матеріального і процесуального права, а скарга позивача не підлягає задоволенню. Ухвала господарського суду Херсонської області по справі № 3/139 від 08 серпня 2008р., якою затверджено мирову угоду сторін у справі містить в собі всі необхідні відомості та повністю відповідає нормам права, а саме ст.ст.86,121 ГПК України відповідно до яких суд виніс зазначену ухвалу. Просить залишити ухвалу господарського суду Херсонської області від 20.03.2008 року у  справі № 3/139 без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

     Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

     Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, суд

                                                             В С Т А Н О В И В :

В процесі виконання рішення господарського суду Херсонської області від 18.05.2004р. у справі № 3/139, сторони ДК «Газ України» та ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль», 02 серпня 2005р. уклали між собою мирову угоду, згідно якої ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» визнає та в термін  з 01 серпня 2005р. до 15 серпня 2008 року перераховує на розрахунковий рахунок ДК «Газ України», відповідно до графіку погашення заборгованості, заборгованість в сумі 9 090 438,98грн., а саме:

- заборгованість по Договору № 06/03-956-ТЕ-33 від 24.01.2003р. в сумі 9 088 879,86грн.

- судові витрати в сумі 1 559,12 грн.

Вищезазначена мирова угода затверджена ухвалою господарського суду Херсонської області від 08 серпня 2005року по справі №3/139.

05.02.2008р. позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з заявою про  приведення ухвали господарського суду Херсонської області у відповідність вимог ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме доповнення її відомостями про місцезнаходження стягувача та боржника та строку її пред’явлення до виконання.

Ухвалою від 20.03.2008року у справі №3/139 господарським судом Херсонської області відмовлено у задоволенні зазначеної заяви позивача.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що мирова угода це різновид угод, передбачених діючим законодавством України. А відтак, сторони можуть її змінювати та доповнювати, а також у разі невиконання домовленостей – звертатися до суду.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди винесена на підставі ст.121 ГПК України, що передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку.

Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем  країни і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як зазначалось вище, 08.04.2005р. господарським судом Херсонської області у справі №3/139, на підставі ст.ст. 86, 121 ГПК України затверджено мирову угоду між ДК «Газ України» та ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» (а.с. 144 Т.1).

Відповідно до норм діючого законодавства України, зокрема ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів такими рисами:

1/ правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату;

2/ правочини завжди є діями фізичної або юридичної особи;

3/ правочини завжди є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин;

4/ воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов’язків.

Положення даної статті стосовно того, що правочин–це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, слід тлумачити поширювально у тому сенсі, що правочини можуть бути також підставою інших видозмін правовідносин, тобто правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Отже, виходячи з наведеного, укладена та затверджена господарським судом Херсонської області мирова угода між ДК «Газ України» та ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.

У даній мировій угоді сторони погодились (домовились) як про предмет угоди (зобов’язання відповідача перерахувати позивачу грошові кошти у чітко визначеному розмірі), так і про строки перерахування грошових коштів - до 15серпня 2008р. (а.с. 142 Т.1)

Колегія суддів звертає увагу на те, що з моментом затвердження судом мирової угоди припиняються зобов’язання за одними правовідносинами та виникають зобов’язання по мировій угоді.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по виконанню умов мирової угоди, позивач 12.02.2008року, у порядку ст.117ГПК України звернувся до господарського суду з заявою про приведення ухвали господарського суду Херсонської області у відповідність вимог ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме доповнення її відомостями про місцезнаходження стягувача та боржника та строку її пред’явлення до виконання.

Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 55 Конституції України (рішення Конституційного суду України від 25.11.1997 р. № 6-зп, щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України) способи захисту порушених прав особи не обмежуються, кожному гарантовано судовий захист своїх порушених прав. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення боргу за договіром на постачання природного газу № 06/03-956ТЕ-33, а предметом спірної заяви – стягнення заборгованості за мировою угодою внаслідок невиконання відповідачем її умов (виконання рішення господарського суду Херсонської області від 18.05.2004р. – а.с.55 Т.1).

Колегія суддів зазначає, що стаття 117 ГПК України регламентує порядок видачі наказу, а не винесення ухвали суду та її зміст.

Окрім цього, відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України № 25.04.2008р. № 04-5/141, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа,  інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

За змістом, ухвала господарського суду Херсонської області від 20.03.2008 року у  справі  № 3/139 винесена на підставі статей 86 та 121 ГПК України.

Зокрема, за статтею 86 ГПК України, якщо господарський спір не вирішується по суті, господарський суд виносить ухвалу. В цій же статті встановлені реквізити ухвали, до яких ті, що вказані у заяві позивача, не віднесені.

В той же час, статтею 121 того ж Кодексу встановлено правила щодо можливості затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами в процесі виконання судового рішення. За частиною 4 цієї статті про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Викладені обставини та правові позиції вказують на дотримання судом положень діючого законодавства при винесенні ухвали про затвердження мирової угоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ухвала суду про затвердження мирової угоди, за своєю суттю, не може містити в собі відомості щодо місцезнаходження стягувача та боржника, а також строку її пред'явлення до виконання, у випадку, коли про це не зазначено в самій мировій угоді. В даному випадку, текст мирової угоди не містить таких відомостей, а тому вони й не можуть бути внесені до тексту самої ухвали.

Доводи скаржника спростовуються вищенаведеними обставинами. Підстави для скасування ухвали місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального Кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ на ухвалу господарського суду Херсонської області від 20.03.2008 року у  справі  № 3/139 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 20.03.2008 року у  справі  № 3/139 -  без змін.

Головуючий суддя Яценко О.М.

 судді  Яценко О.М.  

 Кагітіна Л.П.  Коробка Н.Д.