Справа №22-ц-1496   2006 р.                                         Головуючий у 1 інстанції Собина О.І.

Категорія 19                                                                       Суддя-доповідач Хвостик С.Г.

УХВАЛА

Іменем    України

24 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Маслова В.О.

суддів              Хвостика С.Г., Рибалки В.Г.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

та осіб, які беруть участь у справі - представника відповідача Онайко Р. А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну

справу   за   апеляційною   скаргою   Відділення   виконавчої   дирекції   Фонду   соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.

Суми

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 серпня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань України в м. Суми,

третя особа - ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе»,

про відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 серпня 2006 року позов задоволений частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на користь ОСОБА_1 6500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції, під час перебування у трудових відносинах з ВАТ «СМНВО ім..Фрунзе» з 23 лютого 1984 року по 1 вересня 2003 року позивачка працювала термістом у шкідливих умовах, в результаті чого отримала ряд професійних захворювань.

У зв'язку з отриманими професійними захворюваннями висновком МСЕК у 2003 році вперше їй встановлено 65% втрати професійної працездатності, третю групу інвалідності.

Дані обставини вірно встановлені судом і сторонами не оспорюються.

Враховуючи, що внаслідок незабезпечення належних умов праці ВАТ «СМНВО ім..Фрунзе» позивачка втратила частково професійну працездатність, що негативно відобразилось на стані її здоров'я і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, призвело до фізичних і моральних страждань, висновок суду першої інстанції про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, обов'язок відшкодування якої відповідно до ст.ст.1, 21, 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування...» покладений саме на відповідні Фонди соціального страхування, є обгрунтованим.

При визначенні питання про наявність факту спричинення моральної шкоди суд дав належну правову оцінку всім доказам у справі, приймаючи до уваги і висновок МСЕК про відсутність медичних ознак моральної шкоди.

Що стосується розміру стягнення, то визначивши його в сумі 6500 грн., суд виходив з наданих позивачкою доказів стосовно характеру і обсягу її моральних страждань, а також - з урахуванням принципів розумності та справедливості, і такий висновок суду є обґрунтованим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не містять посилань на такі порушення норм матеріального і процесуального права, щоб являлось підставою для зміни чи скасування рішення, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Суд також не може застосувати норму Закону «Про державний бюджет України на 2006 рік» про зупинення на цей рік відшкодування моральної шкоди, так як спірні відносини виникли до набрання юридичної сили вказаним Законом.

Керуючись ст. ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 серпня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.