Справа №22-ц-1477 Категорія 35

           Головуючий у 1-й інстанції Мальована В.В. Суддя-                                    

УХВАЛА іменем     України

24 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Попруги СВ.,

суддів           - Сибільової Л.О., Дубровної В.В.

з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М., розглянула у відкритому судовому засідання в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 28 серпня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

встановила:

Оскаржуваним рішенням суду розірвано шлюб між сторонами, вирішене питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 ст.З Конвенції про права людини, ст.ст. З ч.2, 5, 6, 7 ч.8 СК України, ч.4 ст.Ю, ч.З ст.213 ЦПК України, неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин справи, які мають значення для справи, які суд вважає встановленими, просить скасувати зазначене рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначає, що суд помилився, вважаючи, що сторони у строк, який надавався їм для примирення, не здійснювали ніяких дій щодо цього, оскільки ці обставини справи не досліджувались належним чином. Є помилковим висновок суду про відсутність подружніх стосунків між сторонами та про неможливість подальшого спільного подружнього життя і збереження сім'ї'. При прийнятті оскаржуваного рішення не враховані права дитини та те, що позивачка не втратила почуття любові та поваги до позивача, невірно визначений статус малолітньої дитини як неповнолітньої. Суд безпідставно виділив в окреме провадження її позов про стягнення аліментів на своє утримання та дитини.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач, звернувшись в липні 2006 року до суду з позовом про розірвання шлюбу, свої вимоги мотивував тим, що, оскільки відповідачка була вагітна, він в лютому 2005 року зареєстрував з нею шлюб, після чого був дуже мало разом з нею, з взаємовідносин, які склались між ними, для нього стало очевидним, що він зробив помилку, зареєструвавши цей шлюб, між ними немає нічого спільного, вони мають різні погляди на сімейне життя, взаємовідносини подружжя, виховання дітей, не мають спільних інтересів, взаєморозуміння, виникають постійні сварки. Відповідачку цікавлять лише гроші, вона не цікавиться ним, його поглядами на життя, з дитиною дозволяє бачитись теж лише за гроші. Вважає, що їх сім'я розпалась, він не любить відповідачку, їх шлюб існує формально.

Вирішуючи спір, місцевий суд виходив з того, що подружні стосунки між сторонами відсутні, подружжю надавався строк для примирення, але вони не здійснювали ніяких дій щодо примирення, а тому подальше спільне подружнє життя та збереження сім'ї неможливе.

Рішення суду узгоджується з матеріалами справи, постановлене на підставі вірно встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно ст.ст. 105 ч.З, 110 - 112 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, який вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається і судом вірно встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 11 лютого 2005 року в відділі реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, актовий запис НОМЕР_1. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач є громадянином США, там постійно проживає. Відповідачка проживає в м. Суми, син проживає з нею.

З часу реєстрації шлюбу сторони фактично не проживають разом, подружні стосунки між ними припинені, виник спір з приводу утримання позивачем відповідачки і сина. Фактично сім'я сторін не була створена. Позивач в засіданні суду першої інстанції підтвердив, що втратив почуття поваги і любові до відповідачки, на примирення не згоден, не має наміру забирати її до США і не бажає зберігати шлюб, який існує формально.

Відповідно до ст. Ill CK України подружжю надавався місячний строк для примирення, але цей строк не дав позитивних результатів. З часу звернення позивача з позовом до суду і до винесення рішення суду - протягом двох місяців - сторони не помирились.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, обставини життя подружжя, врахував наявність у них малолітньої дитини, від утримання якої позивач не відмовлявся, належним чином з"ясував та перевірив доводи сторін і дійшов до обгрунтованого висновку про розірвання шлюбу.

Доводи апеляційної скарги, зокрема, про необгрунтоване виділення в окреме провадження її позову про стягнення аліментів, не спростовують рішення суду, оскільки зазначена обставина не вплинула на результати розгляду справи про розірвання шлюбу. Посилання апелянта на те, що суд надав недостатній строк для примирення сторін, є безпідставними, оскільки, враховуючи фактичні взаємини подружжя, що склались, надання більшого строку було недоцільним.

Посилання апелянта на наявність у неї почуття любові до позивача, не є підставою для збереження сім'ї, оскільки, згідно ч.І ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м.Суми від 28 серпня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.