Справа № 22-Ц-1506 2006 р.                                     Головуючий у 1-й інстанції - Конєва Л.К.

Категорія - 34                                                               Суддя-доповідач - Хвостик С.Г.

УХВАЛА іменем    України

24 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого -   МасловаВ.О.

суддів              -    Хвостика С.Г., Рибалки В.Г.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

та осіб, які беруть участь у справі - позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені по заборгованості по аліментах,

встановила:

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 11 вересня 2006 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на її користь 489 грн. 65 коп. пені, 51 грн. повернення сплаченого судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі представник позивачки, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить дане рішення скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому вказує, що позивачка не надавала суду ні письмових, ні усних уточнень про зменшення розміру позовних вимог.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Білопільського районного суду від 20 квітня 1989 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку на утримання двох дітей до їх повноліття, з 13 квітня 1998 року у зв'язку з досягненням повноліття старшою дитиною аліменти стягуються в розмірі Ул всіх видів заробітку.

Станом на 1 липня 2006 року утворилась заборгованість в розмірі 3637 грн. 54 коп.

Розмір пені за період з липня 2005 року по червень 2006 року становить 489 грн. 65 коп.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача саме такого розміру пені за вказаний період.

Таке рішення відповідає вимогам ст.196 СК України.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно обрахував розмір пені, а також неправомірно не задовольнив інші вимоги позову є безпідставними.

Згідно з чинним законодавством пеня за прострочення сплати аліментів нараховується на заборгованість за кожен місяць окремо, при цьому підстави для стягнення самої заборгованості по сплаті аліментів відсутні, оскільки її ліквідація буде відбуватись у повному розмірі відповідно до вже виданого судом виконавчого листа.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ст.625 ЦК України, то місцевий суд обгрунтовано таку вимогу не задовольнив, так як підстави для цього відсутні і сімейним законодавством не передбачені.

Розмір пені в сумі 489 грн. 65 коп. за вказаний судом період сумнівів не викликає, враховуючи наявність вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів.

Посилання апелянта на те, що позивачка не зменшувала розміру позовних вимог, спростовуються матеріалами справи, зокрема, протоколом судового засідання (ас. 15 зв.), де зазначено про згоду позивачки на стягнення на її користь лише 489 грн. пені, 30 грн. витрат на ІТЗ і судового збору та відмову від решти позовних вимог.

Зауважень на протокол судового засідання ні від позивачки, ні від її представника не надходило.

Висновок суду про задоволення уточненого позову ОСОБА_1 належним чином мотивований і підтверджується дослідженими доказами, яким дано належну оцінку.

Доводи апелянта про протилежне є безпідставними.

Отже, як законне і обґрунтоване рішення суду необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1, 308, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 вересня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.