УХВАЛА Іменем України
04 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого Шестакової Н.В. Суддів Іващенко В.В. ДєдєєваЮ.С. При секретарі Антипові Д.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Лівадійської селищної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень сесії селищної ради, договорів купівлі-продажу земельних ділянок і державних актів на право власності на земельну ділянку
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 -ОСОБА_5на рішення Ялтинського міського суду від 09 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Лівадійської селищної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсними:
- рішення 19-ї сесії 24 скликання Лівадійської селищної Ради № НОМЕР_1 про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,1499 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель Лівадійської селищної ради, не переданих в приватну власність (рядок 12.3, шифр 96, форми 6-зем) за адресою АДРЕСА_1»;
- рішення 19-ої сесії 24-го скликання Лівадійської селищної ради НОМЕР_3 про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 499 га ( кадастровий номер НОМЕР_4) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель Лівадійської селищної Ради, не переданих в приватну власність ( рядок 12.3, шифр 96, форми 6-зем) за адресою АДРЕСА_1»;
- державного акту на право власності на земельну ділянку серії KM № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_2, який зареєстровано в Ялтинському міському Управлінні земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю і на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 29 вересня 2004 року, під № НОМЕР_6
- державного акту на право власності на земельну ділянку серії KM № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_3, який зареєстровано в Ялтинському міському управлінні земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на
Справа №22-6015/2006р.
землю і на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 2е/ вересня 2004 року, під № НОМЕР_8
· договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 листопада 2004 року, який укладено між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 і засвідченій в нотаріальному порядку, реєстр № НОМЕР_9
· догооіру купівлі-продажу земельної ділянки від 19 листопада 2004 року, який укладено між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і засвідчений в нотаріальному порядку, реєстр № НОМЕР_10
· державного акту на право власності на земельну ділянку серії KM № НОМЕР_11, який видано на ім'я ОСОБА_4 і зареєстрований в Ялтинському міському Управлінні земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю і на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 13 травня 2005 року, під № НОМЕР_12
· державного акту на право власності на земельну ділянку серії KM № НОМЕР_13, який видано на ім'я ОСОБА_4 і зареєстрований в Ялтинському міському Управлінні земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю і на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 13 травня 2005 року, під № НОМЕР_14.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до п.3.4 наказу КРК «Кримзеленбуд» від 20 грудня 1994 року № НОМЕР_15, акту прийому-передачі основних засобів радгоспу «Південнобережний» від 17 січня 1995 року він став власником господарчо-побутових приміщень, господарського блоку базового розсадника «Золотий пляж» та котельні, які розташовані за адресою м.Ялта, АДРЕСА_2. Рішенням суду, яке набуло чинності 16 січня 2006 року, за ним визнано право власності на зазначені об'єкти нерухомості, зазначені піл літером «Б», «В». Однак, не зважаючи на це Лівадійська селищна рада своїм рішенням про виділення земельних ділянок передала належне йому майно відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Вважає дії Лівадійської селищної ради незаконними, такими, що порушують його майнові права як власника зазначених будівель.
Рішенням суду позов задоволено, визнано незаконними рішення Лівадійської селищної ради НОМЕР_16, НОМЕР_3, визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_2, на ім'я ОСОБА_3, та два державні акти, видані на ім'я ОСОБА_4; також визнано недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 19 листопада 2004 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно. Повернуто спірні земельні ділянки до попереднього власника - Лівадійської селиНОМЕР_50
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення з тих підстав, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, судом невірно визначено статус будівель, розташованих на земельних ділянках, не дана належна правова оцінка тим обставинам, що оспорювана позивачем територія під будовами складає 100 кв.м., тоді як скасовано рішення Лівадійської селищної ради про передання у власність земельної ділянки 2898 кв.м; крім того, суд першої інстанції не врахував, що право власності позивача на будівельні матеріали виникло тільки у квітні 2005 року: будівлі літ. „Б" і „В" на той час були продані ОСОБА_2 і ОСОБА_6 з реєстрацією права власності в МБТІ; відповідно ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку під зазначеною будівлею; судом невірно застосована ст.377 ЦК України, оскільки позивач купував тільки будівельні матеріали; справу розглянуто за нормами ЦПК України, хоча зазначені правовідносини регулюються КАС України.
У письмових запереченнях позивач зазначив, що його право на земельні ділянки виникло після придбання права власності на будівлі літ."Б" і „В" на підставі ст.377 ЦК України, тому апеляційна скарга не може бути задоволена.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши
доповідача, позивача, представників позивача, Лівадійської селищної ради.
ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за позивачем, а також відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на підставі рішень третейського суду від 21 квітня 2003 року і Ялтинського міського суду від 13 квітня 2005 року було визнано право власності на одні і теж об"єкти літ. „Б" і „В", однак рішення суду від 13 квітня 2005 року має преюдіціальне значення згідно зі ст.61 ЦПК України; на підставі ст.120, п.5 ст. 116 ЗК України, ст.377 ЦК України право позивача на земельні ділянки підлягає захисту.
Висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги стосовно земельних ділянок, які знаходятся у власності ОСОБА_4, пов"язані з тим, що на цих земельних ділянках розташовані будівлі літ."Б" і „В", які належать позивачу на праві приватної власності. Між тим, суду першої інстанції було відомо, що ці будівлі первісно були передані на праві власності за договорами купівлі-продажу у квітні 2003 року від СПК „Южний берег" до ОСОБА_6 і ОСОБА_2 (а.с.33,34). Таким чином, з урахуванням рішення суду від 13 квітня 2005 року одні і теж будівлі одночасно належать позивачу, а також ОСОБА_6 і ОСОБА_2 Суд першої інстанції безпідставно віддав перевагу рішенню суду. Між тим, договори купівлі-продажу зазначених будівель ОСОБА_6 і ОСОБА_2 є дійсними і мають юридичну силу поряд з рішенням суду. Таким чином, правовстановлюючі документи на зазначені будівлі мають одночасно різні фізичні особи, які можуть ставити питання про захист своїх майнових прав.
Цивільно-процесуальне законодавство не встановлює приоритету судового рішення перед іншими правовстановлюючими документами, тому вирішення питання про захист прав власників зазначених будівель неможливе без обговорення дійсності договорів купівлі-продажу будівель від 21 квітня 2003 року, оскільки захисту на підставі ст.377 ЦК України підлягає тільки порушене право.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 21 квітня 2003 року вже знаходиться у провадженні суда.
Колегія суддів звертає також увагу на те, що з урахуванням наведеного при розгляді позову ОСОБА_2 у цій справі було необхідно залучити до справи власника будівлі літ."В" ОСОБА_6, інтереси якої безперечно зачіпаються цим позовом. Фактично суд першої інстанції вирішив питання про права та обов"язки особи, яка не брала участь у справі, що відповідно до п.4 ч.І ст.311 ЦПК України є підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.
Крім того, справа не містить жодного доказу про те, що будівлі літ. „Б"' і „В" знаходяться на спірних земельних ділянках. Позивач, який стверджує, що ці будівлі, які належать йому на праві власності, знаходяться на земельних ділянках, переданих у власність ОСОБА_4, не надав суду ніяких доказів цього.
Відповідно до ст.ст.58,59 ЦПК України докази повинні бути належними і допустимими. Усні пояснення позивача не можуть розглядатися як належні і допустимі доказі того, що передача земельних ділянок у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_3. а потім ОСОБА_4 порушує права ОСОБА_2, оскільки встановлення зазначеного факту потребує спеціальних Познань та вимірювань на місцевості.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про порушення прав відповідачів - фізичних осіб заслуговують на увагу.
Разом з тим, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта стосовно порушення виду судочинства.
Згідно зі ст.ст.2,3 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Виділення земельних ділянок на праві власності органом місцевого самоврядування по суті є реалізацією прав фізичних осіб на придбання земельних ділянок, тому відповідні рішення не можуть розглядатися тільки як здійснення владних повноважень; насамперед ці рішення встановлюють або не встановлюють право власності на земельні ділянки.
По цій справі має місце спір про захист права позивача на земельні ділянки як власника будівель, які розташовані на цих ділянках, тобто за предметом позову спір знаходиться у компетенції суду загальної юрисдікції на підставі ст. 15 ЦПК України.
На підставі наведеного рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303,307,п.4 ч.І ст.ЗП Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4-ОСОБА_5задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду від 09 червня 2006 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до Ялтинського міського суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.