УХВАЛА Іменем    України

04 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого Шестакової Н.В. Суддів    Іващенко В.В. Дєдеєва Ю.С. При секретарі    Антипові Д.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ сумісно нажитого подружжям майна та визнання права власності на домоволодіння

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду М.Сімферополя від 28 квітня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2002 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розділ сумісно нажитого подружжям майна та визнання права власності на домоволодіння, мотивуючи тим, що з 1986 року вони з відповідачкою проживали разом, а з 1997 року зареєстрували шлюб. У період сумісного проживання ними були придбані меблі, домашня утварь, книжки, сервізи, побутова техника, 10000 доларів США, запасні частини на автомобіль «Москвич - 412», скати вживані, інструмент, вимірювальні прилади, а всього на загальну суму 100000 грн.

До того ж, у період браку був збудований будинок АДРЕСА_1. Позивач просив розділити сумісно нажите майна, визнавши за ним право власності на зазначений недобудований будинок та передавши у власність відповідачки всі інші речі з предметів домашнього побуту та гроші. У лютому І2003 року позивач вточнив позовни вимоги і відносно нерухомого майна просив визнати за ним право власності на половину будівлі (а.с.22); у квітні 2006 року позивач просив визнати за ним право власності на збудований будинок літ.'Т" та господарські будівлі (а.с. 186-187).

Рішенням суду у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду з ухвалою нового рішення про задоволення позову з тих підстав, що висновки суду відносно власника домоволодіння не відповідають фактичним обставинам справи та наданим доказам, які не прийняті до уваги та їм не дана правова оцінка; крім того, судом допущено неповне з"ясування обставин по справі, оскільки проігноровані його клопотання про допит свідків.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, позивача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що надані представником позивача пісьмові докази не можуть служити підставою для задоволення

Справа №22-4887/2006р.

Головуючий в 1 інстанції їихопой А.А. Доповідач Шестакова Н.В.

позову; підтверджень тому, що спірний будинок було значно змінено і його вартісп істотно збільшилася саме завдяки позивачу за його зусиль, що могло б надати суду право визнати це майно відповідно до ст.62 СК України спільною сумісною власністю, суду не надано; жодних доказів права власності на будь-яку з перелічених позивачем речей, у тому числі, і на домоволодіння, суду також не надано.

Висновки суду суперечать нормам процесуального і матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка стала власником 40/100 часток спірного житлового будинку у грудні 1990 року (а.с.27-28), на той момент сторони у шлюбі не були; спірний будинок будувався на законих підставах (а.с.29,34), однак не був прийнятий до експлуатації у зв"язку з невиконанням опоряджувальних робіт. За даними філії ВАТ „Крименерго" (а.с.45) позивач був абонентом ВАТ за адресою :АДРЕСА_1, - з листопада 1993 року, тобто проживав у зазначеному будинку до реєстрації шлюбу у 1997 році. Також позивач був стороною по договору про надання послуг за газопостачанням у тому ж будинку з 13.04.2000року (а.с.46). Ці обставини свідчать про те, що ствердження відповідачки про те, що вона проживала разом з позивачем тільки після реєстрації шлюбу, є необгрунтованим.

Колегія суддів звертає увагу на те. що спірний будинок було куплено за 10000руб., а ссуду на купівлю будинку відповідачка брала у сумі 8000руб., однак суд першої інстанції не пропонував відповідачці надати докази того, що доплачені 2000руб. належали її на праві власності і не входили у сімейний бюджет з позивачем (а.с. 108).

Крім того, з урахуванням вимог додаткової заяви (а.с. 186-187) і визначеного предмету позову суду першої інстанції було необхідно дати правову оцінку накладним (а.с.201-202), які були надані позивачем як доказ того, що він у 1990-1991 p.p. купував будівельні матеріали для побудови спірного будинку.

У засіданні суду апеляційної інстанції позивач надав додатково інші накладні (а.с.258-259) за 1990-1992р.р. про придбання будівельних матеріалів і пояснив, що ці документи, які підтверджують його доводи, він знайшов тільки після ухвалення рішення.

Приймаючи до уваги вік позивача і обставини справи, колегія суддів вважає поважними причини, з яких зазначені документи були надані тільки після ухвалення рішення, і вважає можливими прийняти ці документи як докази, котрі також підлягають оцінці у сукупності з другими доказами.

Суд першої інстанції не звернув увагу на заяву сусідів позивача (а.с. 180), на клопотання позивача у судовому засідання про допит свідків (а.с.227.об.) і обмежився тільки допитом свідка ОСОБА_3 (а.с.227,об.), а потім в рішенні суду вказав, що відноситься до цих показань критично. Фактично суд першої інстанції позбавив позивача можливості надати відповідні докази.

Обговорюючи процесуальні питання, слід врахувати, що позов про визнання права власності частки нерухомості зачипає інтереси других співвласників житлового будинку, який знаходиться у спільній частковій власності, однак суд першої інстанції не залучив їх до справи. Згідно з п.5 ч.І ст.ЗП ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

На підставі наведеного рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303,307,п.5 ч.І ст.ЗП Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду М.Сімферополя від 28 квітня 2006 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до Київського районного суду М.Сімферополя.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.