АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/4037/2012 Номер провадження 22-ц/1690/4037/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Іващенко Ю.А. Суддя-доповідач: Чумак О. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді : Чумак О.В.
Суддів: Дряниці Ю.М., Пилипчук Л.І. при секретарі: Мотрій С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, стягнення моральної шкоди
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1, -
в с т а н о в и л а :
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що він являвся власником домоволодіння по АДРЕСА_1. Вказане домоволодіння він вирішив продати, для чого оформив довіреність на відповідача ОСОБА_3, з яким він домовився, що покупець повинен сплатити йому 3500 доларів авансу, передати у власність автомобіль, який він попередньо оглянув та оцінив в 12000 доларів, а також сплатити всі витрати пов»язані з оформленням та збором документів необхідних для укладення договору купівлі-продажу, сплатити борги по комунальним платежам. Відповідач ОСОБА_3 передав його сину аванс в розмірі 3500 доларів США, а також оформив на нього довіреність на право керування автомобілем, проте не той, який ним оглядався, а інший, який був у значно гіршому стані. В зв»язку з тим, що вказаний автомобіль його не влаштував, він забрав його та передав сину 2000 доларів. 18.02.2011 року ОСОБА_3 від його імені уклав договір купівлі-продажу, згідно якого продав житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 своїй дружині ОСОБА_4. Вважає вказаний договір купівлі-продажу незаконним, оскільки грошові кошти в обумовленому розмірі за вказаним договором він не отримав. Крім того, згідно довіреності він уповноважував відповідача продати житловий будинок по АДРЕСА_2, тоді як договір купівлі-продажу був укладений стосовно житлового будинку по АДРЕСА_1. Просив визнати договір купівлі-продажу від 18.02.2011 року недійсним, припинити право власності ОСОБА_4 на вказане домоволодіння, а також стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Лубенського міскрайонного суду Полтавської області від 12 вересня 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Лубенського міськрайонного Полтавської області від 12.09.2012 року скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не повно з»ясовані всі обставини, що мають значення для справи, а саме те в зв»язку з чим нотаріус оформила договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, тоді як довіреність на ім»я відповідача видавалась на продаж будинку по АДРЕСА_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження та заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.
У відповідності до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.
Відповідно до ст.ст. 237, 239 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов»язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов»язки особи, яку він представляє.
Згідно ст. 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють(довірителем), безпосередньо третій особі.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 12.01.2011 року ОСОБА_2 відповідно до нотаріально-посвідченої довіреності уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси з питань, пов»язаних із продажем за ціною та на умовах на його розсуд, належного йому будинку з господарськими побудовами № 10-а, що знаходиться в АДРЕСА_2. Згідно тексту довіреності, підписаної позивачем у присутності нотаріуса, останнім ОСОБА_2 було роз»яснено поняття довіреності, припинення представництва за довіреність, скасування довіреності тощо.
18.02.2011 року приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчено договір купівлі-продажу, укладений 18.02.2011 року між ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 12.01.2011 року посвідченої приватним нотаріусом від імені ОСОБА_2, як продавцем та ОСОБА_4, як покупцем. Згідно умов якого продавець в особі представника передав, а покупець прийняла у власність житловий будинок з господарськими будівлями номер 10, що знаходиться по АДРЕСА_1 реєстраційний номер об»єкта 32732449.
Вказаний житловий будинок з господарськими будівлями належав позивачу на підставі Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, посвідченого 20.04.1967 року Другою Лубенською державною нотаріальною конторою.
Звертаючись до суду з позовом про визнання вказаного вище договору купівлі-продажу недійсним ОСОБА_2 посилається на те, що даний договір вчинений під впливом обману, оскільки він, як покупець не отримав тих грошових коштів, на які він розраховував від продажу належної йому нерухомості.
Відповідно до норм ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно частини 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст. 229 цього Кодексу - щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 09 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Приймаючи до уваги те, що позивач не довів, якими саме діями відповідача він був введений в оману, в чому вона полягала, а також істотність значення обставин, щодо яких його введено в оману, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
При цьому суд приймає до уваги те, що згідно нотаріально-посвідченої довіреності позивач наділив відповідача повноваженнями розписуватися за нього, в тому числі підписати договір купівлі-продажу, за ціною а на умовах, які їй попередньо відомі і не потребують будь-якого додаткового узгодження з ним чи доказування такого факту третім особам.
Згідно пояснень відповідача ОСОБА_3 всі умови при укладенні договору купівлі -продажу, в тому числі щодо оплати грошових коштів, були виконані, і будь-яких доказів на спростування вказаної обставини ОСОБА_2 не надав.
Також суд не приймає до уваги посилання позивача, як на підставу недійсності договору купівлі-продажу, належного йому нерухомого майна, на те, що згідно довіреності він уповноважив відповідача ОСОБА_3 продати належний йому житловий будинок АДРЕСА_2, а договір купівлі-продажу був укладений щодо домоволодіння АДРЕСА_1, оскільки як встановлено судом першої інстанції позивачу належав саме житловий будинок АДРЕСА_1, а не будинок № 10-а, право власності на який взагалі не реєструвалось. Крім того, як в довіреності так і договорі купівлі-продажу вірно зазначена бувша адреса житлового будинку АДРЕСА_1.
Колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка.
Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності, в межах заявлених позивачем позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Апелянтом тлумачення норм чинного цивільного законодавства проведено без повного та системного аналізу.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Чумак О.В.
Судді: Дряниця Ю.В.
Пилипчук Л.І.
З оригіналом згідно: