Справа № 2506/6838/2012 Провадження № 22-ц/2590/3742/2012 Головуючий у I інстанції - Карапута Л. В.

Категорія - цивільна Доповідач - Бойко О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБойко О.В.

суддів:Висоцької Н.В., Смаглюк Р.І.

при секретарі:Шкарупі Ю.В.

за участю:сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на період навчання,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 жовтня 2012 року стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісяця, на період його навчання в Чернігівському професійному будівельному ліцеї до 14.02.2014 року, але не більше як до досягнення ним 23 років, починаючи з 01.09.2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Доводи скарги зводяться до того, що суд проігнорував матеріальну норму закону, а саме ст. 182 Сімейного кодексу України, адже не взяв до уваги наявність у сина ОСОБА_7 хронічного захворювання, що тягне за собою постійну необхідність у лікуванні та витрачання на це коштів та його незадовільне матеріальне становище, оскільки він отримує стипендію лише у розмірі 274 грн.

Залишив поза увагою суд і норму ч.3 ст. 61 ЦПК України, в якій зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ. Отже, суд повинен був врахувати судове рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 29.11.2011 року, яке набрало законної сили та яким суд вже стягував аліменти на період навчання сина в розмірі ј частини від усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 27.10.2011 року і до 13.05.2012 року, на підставі всіх істотних обставин справи.

Зазначає, що 1/6 частина розміру аліментів, судом була визначена без врахування вказаних вище обставин.

Крім того, суд першої інстанції визначив розмір пенсії, виходячи лише з пояснень відповідача.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить скаргу залишити без задоволення з тих підстав, що рішення суду про стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів доходу відповідає обставинам справи та вимогам закону.

У судовому засіданні позивачка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Відповідач апеляційну скаргу не визнав, просив залишити без зміни рішення суду 1 інстанції.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв"язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов"язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно ст. 200 Кодексу суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина в твердій грошовій сумі і (або) у частці від доходу платника аліментів з урахуванням обставин, викладених в статті 182 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з матір"ю та знаходиться на її утриманні (а.с. 4, 5).

Довідка Чернігівського професійного будівельного ліцею від 11.10.2012 року № 869 свідчить про те, що ОСОБА_7 є студентом 1 курсу денної форми навчання зазначеного ліцею. Термін навчання з 01.09.2012 року по 14.02.2014 року (а.с. 15).

Таким чином, право повнолітнього сина ОСОБА_7, який продовжує навчання, на матеріальну допомогу гарантоване йому законом, адже йому ще не має 23 років і він потребує матеріальної допомоги.

Відповідач має можливість надавати таку допомогу, оскільки отримує пенсію в розмірі в середньому 2000 грн., що підтверджується довідкою ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 15.11.2012 року № 4453. Також, відповідач є інвалідом третьої групи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів, адже саме такий розмір буде відповідати як потребам ОСОБА_7, так і потребам його батька.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов висновку про необхідність стягнення 1/6 частини аліментів, а не ј частини, що суперечить встановленим судовим рішенням від 29.11.2011 року обставинам, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки на день постановлення судом зазначеного рішення, ОСОБА_7 навчався в ЗНЗ № 30 м.Чернігова, а не в Чернігівському професійному будівельному ліцеї і на той час стипендії не отримував, а тому потребував матеріальної допомоги в більшому розмірі. На даний час, навчаючись у ліцеї, він отримує стипендію в сумі 274 грн., а тому частково забезпечує свої матеріальні потреби.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду та не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 22 жовтня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: