Справа № 2519/752(1-80/2012) провадження № 11/2590/778/2012 Головуючий у І інстанції Смага С.В.

Категорія - ст.15ч.2,115ч.1КК Доповідач Рудомьотова С. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіРудомьотової С. Г.

суддів - Баглая І.П., Щербакова О.С.,

з участю прокурора - Надточій О.В.,

захисника, адвоката - ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією захисника, адвоката ОСОБА_2 у інтересах засудженої ОСОБА_4 на вирок Семенівського районного суду від 10 жовтня 2012 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка с.Тимоновичі, мешканка АДРЕСА_1, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, на утриманні одна неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_2, з середньою освітою, непрацююча, несудима,

- засуджена за ст. ст. 15 ч.2, 115 ч.1, 69 ч.1 КК України на 5 /п'ять/ років шість місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи у сумі 176 грн. 40 коп., задоволено позов виконуючого обов'язки прокурора Семенівського району і стягнуто на користь Семенівської центральної районної лікарні 572 грн. 10 коп. за лікування потерпілого,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_4 визнана винною і засуджена за те, що 05 червня 2012 року близько 16 год. 50 хв. у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого мешкання в житловому будинку по АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою вбивства, умисно завдала два удари ножем в грудну клітку співмешканцю ОСОБА_3, який в цей час спав, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки, лівостороннього гемотораксу, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 73 від 06 липня 2012 року , відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, та непроникаючого колотого поранення правої половини грудної клітки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Після вчиненого ОСОБА_4 залишила будинок.

Місцевий суд вказав, що ОСОБА_4 виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але смерть ОСОБА_3 не настала з причин, які не залежали від її волі, бо вподальшому ОСОБА_3 автомобілем швидкої медичної допомоги був доставлений до комунального лікувального медичного закладу „Семенівська центральна районна лікарня" Чернігівської області, де йому була надана своєчасна медична допомога.

В апеляції захисника, адвоката ОСОБА_2 у інтересах засудженої ОСОБА_4 оспорюється вірність кваліфікації дій та доведеність вини засудженої за ст. 115 ч.1, 15 ч.2 КК України, ставиться питання про зміну вироку суду, з постановленням ухвали, якою перекваліфікувати дії засудженої на ст. 121 ч.1 КК України, з призначенням покарання не більше 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 79 КК України, із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, з посиланням на те, що суд у вироку не навів переконливих доказів доведеності вини засудженої за закінчений замах на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_3, не звернув уваги на те, що засуджена не бажала смерті ОСОБА_3, завдаючи удар, бажала тільки налякати, провчити його, щоб він не вчиняв щодо неї насильства, відразу викликала швидку допомогу. Другого удару ножем не завдавала, а тільки відштовхнула потерпілого від себе, випадково завдавши ножем йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця, могла ударити ножем декілька разів, зачинити потерпілого в будинку, не викликати медичну допомогу, але цього не зробила, бо не бажала смерті потерпілому.

Але суд у вироку не дав оцінки цим обставинам, а саме вони свідчать тільки про спричинення умисних тяжких тілесних ушкоджень; суд не обґрунтував, чому бере одні докази, які обвинувачують ОСОБА_4 за ст. 115 ч.1, ст. 15 ч.2КК України, та відкидає інші , в яких спростовується її умисел на позбавлення життя.

Крім того, призначаючи покарання засудженій, суд не врахував пом'якшуючі обставини - вона частково визнала свою вину, щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю злочину, добровільно відшкодувала збитки, надала допомогу потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, злочин вчинила внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, постійного насильства в сім'ї щодо неї, і дані обставини дають підстави застосувати до ОСОБА_4 ст. 79 ч.1 КК України - призначити покарання до 5 років позбавлення волі, із звільненням від покарання як особи, що має дитину до 7 років, з іспитовим строком до досягнення дитиною 7 років.

Заслухавши доповідача, захисника - адвоката ОСОБА_2 у інтересах засудженої, який підтримав свою апеляцію в частині перекваліфікації дій ОСОБА_4 на ст. 121 ч.1 КК України з призначенням покарання в межах позбавлення волі до 5 років, із застосуванням ст. 79 ч.1ККУкраїни, з іспитовим строком в межах досягнення дитині 7 років, пояснення потерпілого ОСОБА_3, який згоден з апеляцією та пояснив, що вбачає свою вину у вчинених діях засудженої, заперечення на апеляцію та думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку суду - без змін, перевіривши матеріали справи в обсязі апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненому злочині визнала частково, пояснивши, що умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_3 не мала, вирішила спричинити йому тілесні ушкодження тому, що він сказав їй іти геть з дому, та згадала всі образи та бійки, які він вчиняв щодо неї. Для цього взяла у кухні зі столу ніж, підійшла до сплячого на правому боці ОСОБА_3 та ударила ним в лівий бік, а коли він почав повертатися та підводитись, то відштовхнула його, завдавши поранення ножем в праву половину його грудної клітки, після чого вийшла з дому. Почула, як ОСОБА_3 зачинив за нею двері, та побачила у вікно, як він ліг спати. Ніж сховала під стріхою будинку. Щоб ОСОБА_3 не помер, викликала швидку медичну допомогу.

При цьому ОСОБА_4 показала, що із співмешканцем ОСОБА_3 проживає понад 6 місяців, він її постійно бив та знущався з неї, ревнував, тому вона і завдала йому тілесних ушкоджень, вбивати не бажала.

З показань потерпілого ОСОБА_3 доводиться, що проживаючи разом з ОСОБА_4, вони часто сварилися, навіть билися. 05.06.2012 року після спільного розпивання спиртних напоїв посварилися, він її вигнав, і ліг спати. Під час сну відчув поштовх у лівий бік , не зрозумівши, що то, ліг на спину та відчув поштовх у груди. Відкривши очі, побачив ОСОБА_4 з ножем у руці, яка вибігла з будинку, а він встав з ліжка, зачинив за нею двері, і далі пам'ятає, що прийшов до свідомості у реанімаційному відділенні лікарні, і дізнався, що ОСОБА_4 ударила його ножем, за що - не знає, претензій до неї не має. Не виключає своєї вини у тому, що трапилося.

З показань свідка ОСОБА_5, матері підсудної, доводиться, що її дочка співмешкає із ОСОБА_3, вони вдвох розпивають спиртні напої, між ними виникають сварки, коли він одержує зарплату. Зі слів дочки знає, що ОСОБА_3 її б'є, виганяє з дому, але вона не хоче від нього йти, бо бажає виховувати дочку від першого шлюбу з чоловіком. За тиждень до дня народження онуки забрала її до себе, а 05.06.2012 року їй сільський фельдшер сказала готувати гроші, бо ОСОБА_3 у лікарні, його ножем ударила її дочка, ОСОБА_4 Про обставини і причину події не знає.

З показань свідка ОСОБА_6., фельдшера швидкої допомоги, доводиться, що під час його чергування 05 червня 2012 року о 16 год. 50 хв. невідома жінка по телефону повідомила про спричинення своєму співмешканцю ножового поранення, що сталося у с. Медведівка Семенівського району. Приїхавши на виклик, побачив зачинені зсередини двері, молоду жінку у нетверезому стані, яка пояснила, що її співмешканець сам зачинився у будинку. Жінка через вікно проникла в будинок, відчинила двері, і коли зайшов всередину, побачив лежачого на ліжку на лівому боці чоловіка, який був при свідомості, але дуже п'яний. Спереду на його лівому боці та на грудній клітці була кров та два ножових поранення, надали першу медичну допомогу та доставили його до лікарні.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що до них 05.06.2012 року приходила ОСОБА_4 відповідно з пляшкою горілки, у стані алкогольного сп"яніння, пояснила, що ударила ножем ОСОБА_3 , та просила викликати швидку допомогу; при яких обставинах це відбулося - не пояснила. Підтвердили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 схильні до зловживання спиртними напоями, між ними після цього часто виникали сварки, бійки. ОСОБА_4 ходила із синцями на обличчі.

З показань свідка ОСОБА_9 доводиться, що 04.06.2012 року він дійсно підвозив ОСОБА_4 до с. Медведівки із с. Жовтневого Семенівського району, підтримує з нею дружні стосунки. Приблизно 10.06.2012 року від мешканців села дізнався, що ОСОБА_4 завдала тілесних ушкоджень своєму співмешканцю.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що 05.06.2012 року близько 22 год. на прохання ОСОБА_4 підвозив її до Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області.

З перевірених в апеляційному суді показань засудженої ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що місцевий суд з достатньою повнотою і об'єктивно виклав їх у вироку, але у сукупності з іншими доказами по справі не дав їм належної оцінки, що потягло помилково невірну кваліфікацію дій засудженої за ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджена ОСОБА_4 на протязі досудового слідства та у місцевому суді свою вину у вчиненому злочині визнавала частково, в тому, що дійсно, 05 червня 2012 року близько 16 год. 50 хв. завдала два дари ножем потерпілому ОСОБА_3, уточнивши при цьому, що перший удар йому в груди нанесла, коли він лежав і спав, а другий - коли він почав підводитись, але смерті йому не бажала. Мала на меті тільки його налякати та провчити за те, що він її постійно бив, знущався. Усвідомлювала можливість довести злочин до кінця - убити, могла вдарити ножем ще декілька разів, зачинити потерпілого вдома, не викликати швидку допомогу, але цього не зробила, бо не бажала його смерті, і, навпаки, викликала швидку допомогу, щоб з ним нічого не сталося, сама допомагала відкривати двері будинку через вікно.

Такі показання засудженої узгоджуються з показаннями потерпілого, який підтвердив, що ревнує співмешканку ОСОБА_4, з цього приводу часто сваряться та б'ються. 05.06.2012 року після спільного розпивання спиртних напоїв посварилися, він вигнав ОСОБА_4 з дому і ліг спати. Під час сну відчув гострий біль в лівому боці, а коли ліг на спину, відчув удар в груди. Відкривши очі, побачив, як ОСОБА_4 відбігає від ліжка. Про ніж сказати нічого не може - не звернув уваги, чим його вдарили. Зачинив за нею двері, знову ліг спати, прийшов до свідомості в лікарні. Вважає, що засуджена не бажала йому смерті, а просто хотіла завдати тілесних ушкоджень, і він її пробачає.

Показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 підтверджується, що потерпілий ОСОБА_11 вчиняв сварки та бив ОСОБА_4 під час їх сумісного спільного проживання.

Під час відтворення обстановки та обставин події від 07 червня 2012 року та фототаблиці до нього /а.с. 114-120/ засуджена ОСОБА_4 послідовно та докладно пояснила та показала, як і чому завдала удари ножем своєму співмешканцю, потерпілому ОСОБА_3, смерті йому не бажала.

З картки первинного обліку інформації /а.с.7/, довідки комунального лікувально-профілактичного закладу „Семенівська центральна районна лікарня" /а.с. 28/ доводиться, що 05 червня 2012 року по телефону надійшла інформація про доставлення до Семенівської ЦРЛ з різаною раною ОСОБА_3, із наступним діагнозом - проникаюче ножове поранення лівої половини грудної клітки, лівобічний гемоторакс, непроникаюче поранення правої половини грудної клітки.

З протоколів огляду місця події від 05 червня 2012 року /а.с. 10-18/, огляду предметів від 15 червня 2012 року /а.с. 41-44/ доводиться, що у АДРЕСА_1 у будинку, який належить ОСОБА_4, виявлено та вилучено ножі, ножиці, светр та футболку червоного кольору з механічним пошкодженням у вигляді розрізу.

З протоколу виявлення та вилучення від 06 червня 2012 року та фототаблиці до нього /а.с. 20-22/ вбачається, що у господарстві АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_4, під стріхою сараю виявлено та знайдено кухонний ніж, яким засуджена спричинила ОСОБА_3 тілесні ушкодження, який не відноситься до холодної зброї згідно висновку експерта № 23 від 04 липня 2012 року /а.с. 78-80/, і на клинку та ручці цього ножа, відповідно до протоколу огляду від 08 червня 2012 року /а.с. 37-40/ та висновку судово-медичного експерта № 110 від 26 червня 2012 року /а.с. 61-63/ наявність слідів крові та поту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх можливого змішування не виключається.

З протоколу виїмки від 08 червня 2012 року /а.с. 34/, постанови про приєднання до справи речових доказів /а.с. 47, 49/, висновку судово-медичної експертизи № 129 від 26 червня 2012 року /а.с. 68-71/ доводиться, що на джинсах, в які була вдягнена ОСОБА_4 під час вчинення злочину, вилучених у неї, знайдено кров людини, якою, не виключено, міг бути потерпілий ОСОБА_3, а також не виключається наявність домішок крові та поту походженням від підозрюваної ОСОБА_4

З висновку судово - медичного експерта № 73 від 06 липня 2012 року /а.с.54-55/ доводиться, що у ОСОБА_3 наявні тілесні ушкодження у виді : проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки, лівобічного гемотораксу, яке по механізму утворення спричинене дією гострого предмету по механізму удару і відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень з небезпекою для життя в момент спричинення, та у виді непроникаючого колотого поранення правої половини грудної клітки, яке спричинене дією гострого предмету по механізму удару і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров"я. Не виключено, що тілесні ушкодження на тілі потерпілого могли утворитися шляхом нанесення удару ножем під час, коли останній спав на правому боці та на спині, і судово-медичних даних про можливу боротьбу і самооборону з боку потерпілого не виявлено.

Проаналізувавши показання засудженої ОСОБА_4 у сукупності з іншими доказами по справі, вбачається, що посилання місцевого суду у вироку про вчинення ОСОБА_4 закінченого замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_3 спростовується вищенаведеними доказами, а також тим, що ОСОБА_4 при встановлених обставинах події, мала можливість безперешкодно реалізувати такий намір, але не зробила цього, бо не мала на меті вбивати потерпілого, що підтверджує відсутність умислу на вбивство.

Замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, а заперечення ОСОБА_4 умислу на вбивство ОСОБА_3 нічим не спростовані.

На підставі аналізу вищенаведених доказів, які є у справі, колегія суддів приходить до висновку про виновність ОСОБА_4 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, потерпілому ОСОБА_3, і дії ОСОБА_4 необхідно перекваліфікувати із ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України, як помилково визначив місцевий суд, на ст. 121 ч. 1 КК України, із зміною вироку в цій частині.

Призначаючи покарання засудженій ОСОБА_4, місцевий суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання - злочин вчинено тяжкий, але тяжких наслідків не настало, має на утриманні малолітню дитину, щиро розкаялась у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судима, добровільно відшкодувала шкоду потерпілому, який не наполягає на суворому покаранні, надала допомогу потерпілому безпосередньо після злочину, але злочин вчинила у стані алкогольного спьяніння, що є обтяжуючою обставиною.

Місцевий суд також згідно ст. 69 КК України віднайшов можливість призначити ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, врахувавши як виключні обставини позитивну характеристику засудженої за місцем проживання та місцем її утримання під вартою, а також наявність на її утриманні малолітньої дитини, з чим колегія суддів погоджується, визначаючи ОСОБА_4 покарання за ст. 121 ч. 1 КК України, також із зниженням покарання.

Колегія суддів вважає, що застосування до засудженої ст. 79 КК України та ст. 75 КК України не обумовлюється обставинами справи та тяжкістю вчиненого злочину, а тому покарання ОСОБА_4 необхідно залишити у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, як і призначив місцевий суд, тому в цій частині апеляція захисника задоволенню не підлягає.

Цивільні позови виконуючого обов'язки прокурора Семенівського району на користь Семенівської ЦРЛ про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 у Семенівський ЦРЛ та про судові витрати місцевий суд вирішив у відповідності з вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 356, 365-366, 377, 379 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію захисника, адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Семенівського районного суду від 10 жовтня 2012 року змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_4 із ст. ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України на ст. 121 ч. 1 КК України, і вважати її засудженою за цим законом, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді 3 /трьох/ років шести місяців позбавлення волі.

В іншій частині цей же вирок залишити без змін.

СУДДІ: