Справа № 1211/1526/2012

Провадження № 2/1211/653/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 грудня 2012 року м. Красний Луч

Краснолуцький міський суд Луганської області

у складі: головуючого судді Бєляєвої Л. О.,

при секретарі Дворових Т.В.

за учстю представника позива ОСОБА_1,

представника відповідача Беринського І.В., ОСОБА_3.

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красний Луч цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЕК Ровенькиантрацит»в особі відокремленого підрозділу «Краснолуцьке вантажно-транспортне управління»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, та витрат на правову допомогу, скасування та визнання наказів незаконними № 22-к від 06.02.2012 року, №16 від 18.01.2012 року, № 219 від 12.04.2012 року з додатком,

Встановив:

Позивач -ОСОБА_5 звернулась з позовом до суду про поновлення її на роботі - на посаді заступника директора з економіки, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 45602 грн.25 коп., стягнення моральної шкоди в сумі 25 000 грн., витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн, та скасування і визнання незаконними наказів № 22-к від 06.02.2012 року, №16 від 18.01.2012 року, № 219 від 12.04.2012 року з додатком.

В обґрунтування позову позивач вказала, що працювала на підприємстві з 23 липня 1971 року, на посадах бухгалтера, головного бухгалтера, начальника планового відділу. В трудових відносинах з відповідачем перебуває з 01.04.1991 року працювала на посаді заступника директора з економіки.

06 лютого 2012 року була звільнена з посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. На думку позивача причиною цього звільнення стала її відмова завізувати фінансові документи, які не відповідають бізнес-плану відокремленого підрозділу «Краснолуцького вантажно-транспортного управління», та є свідомо збитковими для підприємства. В наказі № 22-к

від 06.02.2012 року вказано проте, що вона систематично, без поважних причин не виконувала трудових обов*язків, що і раніше притягувалась до відповідальності. Позивач вказує, що вона ніколи не притягувалась до відповідальності за недбале ставлення до своїх трудових обов*язків, за весь час вона мала тільки заохочення. В наказі про її звільнення не наведені будь які факти допущення нею невиконання обов*язків, не вказано за яких обставин це відбувалось. Крім того, відповідно до ч.4 ст.149 КЗпП України, дисциплінарне стягнення оформляється наказом та оголошується працівнику під розпис у триденний строк. Нічого подібного у її випадку не було. Безпідставно звільнивши її з посади, відповідач спричинив їй моральну шкоду, в неї погіршився стан здоров*я, вона вимушена була лікуватися, були втрачені нормальні життєві зв*язки, втрачено почуття матеріальної стабільності. Крім того, перед звільненням керівник допустив грубе, некоректне поводження з нею у присутності інших робітників підприємства, намагався залякати її,

чинив тиск. Спричинену їй моральну шкоду вона оцінює в сумі 25000 грн.

22 березня 2012 року під час проведення попереднього судового засідання, коли вона отримала заперечення на свій позов з пакетом документів, то побачила копію наказу № 16 від 18.01.2012 року про застосування дисциплінарного стягнення. Про існування цього наказу їй стало відомо тільки на попередньому судовому засіданні. І тільки з цієї причини не має її підпису на наказі, а не тому що вона відмовилась його підписувати, як це вказано в акті від 18.01.2012 року. Всі накази про дисциплінарні стягнення, на підставі яких працівників позбавляють премії, в обов*язковому порядку спрямовують до відділу нормування, де вони реєструються в журналі, чого не було з причини відсутності самого наказу на той час. Позивач вважає, що саме з цієї причини відповідач не витребував її пояснення, як це передбачено ч.1 ст.149 КЗпП України. Відсутність цього наказу, або навмисне приховування його від позивача -це єдина причина, за якою вона його не оскаржила. Просить наказ визнати неправомірним та скасувати.

Під час розгляду справи, представником відповідача був надан суду штатний розклад, у якому посада заступника директора з економіки, яка вона займала до звільнення, була скорочена та безпідставно змінена структура штату, а також введена нова посада -начальник планово-економічного відділу.

В наданому суду штатному розкладі відсутня дата його оформлення та наказ про скорочення і зміну структури штату. 16 травня 2012 року з*явився наказ № 219 від 12.04.2012 року про зміну штатного розкладу та штатний розклад № 16 до нього. Ні перший ні другий штатний розклад не було узгоджено з вищестоящім органом, як цього вимагає Положення, про що свідчить лист № 289 від 12.07.2012 року, зміст якого підтверджує факт відсутності листа-узгодження. Про незаконність оскаржуваного наказу свідчать також деякі висновки довідки КРВ № 11 «Про перевірку ВП Краснолуцьке ВТУ »від 31.05.2012 року, де вказано на невідповідність освіти деяких працівників-займаним ними посадам, отриманих ними в наслідок зміни штатного розкладу. До теперішнього часу заходи щодо усунення виявлених КРВ порушень підприємством не усунені. Просить наказ № 219 від 12.04.2012 року та додатки до нього-штатний розклад № 16 також скасувати.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, та пояснила, що 6 лютого 2012 року вона була звільнена з посади заступника директора з економіки на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин своїх обов*язків. На цьому підприємстві вона відпрацювала 40 років, починаючи з 23 липня 1971 року, і на протязі усього часу роботи мала тільки заохочення, ніяких стягнень не мала.

1 квітня 2012 року директором ВП «Краснолуцьке ВТУ»був призначений ОСОБА_4, який раніше працював слюсарем по ремонту рухомого складу. Після вересня 2011 року, почалась робота по складанню бізнес-плану на 2012 рік. ОСОБА_4 в питаннях економіки не орієнтувався, виникли певні труднощі у відносинах з працівниками планово-економічного відділу. Вона ніяк не могла «достукатися»до нього. Вимоги вищестоящої організації були дуже жорсткими, а поряд була людина, яка нічого не хоче ні чути ні розуміти. В середині грудня 2011 року до планово -економічного відділу звернувся начальник технічного відділу Левченко, та попросив надати йому калькуляції, що негайно було зроблено. Підтвердженням цьому є договори з листами узгодженнями, надані представником відповідача до суду. Договори безпосередньо готував Левченко, калькуляції були підготовлені. До 30 грудня 2011 року договори знаходились

у керівника служби безпеки. 11 січня 2012 року за калькуляціями звернувся заступник директора ОСОБА_6, він отримав їх негайно. 16.01.2012 року він зареєстрував їх в канцелярії ДП «Донбасантрацит». 26.01.2012 року від ДП «Донбасантрацит»був отриманий протокол розбіжностей, де вказано було на необхідність укласти договори по бізнес - плану на рівні 2011 року. Такі умови запропонував заступник генерального директора ДП «Донбасантрацит»ОСОБА_7 Ціни та тарифи повинні бути на рівні 2011 року. 31.01.2012 року вона не була присутня на роботі, так як ховала свого сина. 3.02.2012 року ОСОБА_7 не погоджувався підписувати договори, і ОСОБА_4 наказав надати калькуляції на рівні 2011 року. Вони з ним порадились і вирішили зменшити рентабельність на 2%. Вона питала у ОСОБА_4 хто за це буде відповідати. Юридична служба до суду не зверталась. ОСОБА_4 та ОСОБА_8 їздили до вищестоящої організації, але з їх знаннями щось належним чином з*ясувати - неможливо. ОСОБА_4 з договорами та калькуляціями їздили до ОСОБА_7, і він запропонував підписати договори по рівню 2011 року. Бізнес план був складений згідно нормативів та рекомендацій ТОВ «ДПЕК Ровенькиантрацит». Калькуляції до договорів також були підготовлені своєчасно.

Після вихідних, 6 лютого 2012 року о 7-30 вона знаходилась на нараді. ОСОБА_19 - секретар складала протокол наради. ОСОБА_4 у принизливій формі почав розповідати усім присутнім як вона не уклала договора. Але їй відомо,що наказ по підприємству, що відповідальним за укладання угод є ОСОБА_6, якому була оголошена догана, юристу також оголосили догану, а їй запропонували написати заяву про звільнення. Потім ОСОБА_4 викликав її до свого кабінету, де їй видали наказ про її звільнення. На наказі, із зворотнього боку був підпис тільки ОСОБА_20, не було підпису юриста, не було узгоджено з профспілковою організацією. Вона вказала, щоб написали про її відмову підписувати цей наказ. Просить поновити її на посаді, стягнути заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 25000 грн.

У судовому засіданні представник позивача -адвокат ОСОБА_1 підтримала позов у повному обсязі, та пояснила в судовому засіданні, що звільнення позивача відбулось незаконно, з грубим порушенням трудового законодавства. Про наказ щодо накладення дисциплінарного стягнення вони з позивачем дізналися тільки в суді на попередньому слуханні. Якщо б вона знала про існування цього наказу, позивач неодмінно оскаржила б його.

Фактично мале місце зіткнення інтересів. Позивачу пред'являють претензії в тому, що вона не повинна була робити. Договори були узгоджені. У суду є всі підстави щоб поновити її на роботі, скасувати наказ як незаконний, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, моральну шкоду, позивача звільнили у той час, коли у родині трапилось таке лихо, загинув син. Працювала десятиліттями, тільки мала заохочення. За звільненням не з*ясовували ніяких обставин. Наказ про накладення стягнення був зроблений заднім числом. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача -юрисконсульт Беринський І.В. в судовому засіданні позов не визнав, вказавши, що звільнення було здійснено на законних підставах. Наказ про звільнення ОСОБА_5 він підписав після свого виходу з лікарняного, на час звільнення позивача, це питання з профспілковим комітетом не узгоджувалось.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, та пояснив, що позивач була притягнута до дисциплінарної відповідальності, про що свідчить наказ № 16 від 18 січня 2012 року. Їй було оголошено догану за недбале ставлення до посадових обов*язків. Вона була ознайомлена з цим наказом, але від підпису відмовилась, про що є запис у наказі. Був складений відповідний акт. Порушень вимог ст.149 КЗпП не було. Основним напрямком у діяльності Краснолуцького ПТУ є надання послуг Укрзалізниці. У зв*язку з тим, що бізнес план був складений позивачем не професійно, на свій розсуд, із власних міркувань, не узгоджений з керівництвом підприємства, і у такому вигляді був направлений до головного підприємства -ТОВ «ДПЕК». На підставі цього бізнес плану був складений ліміт коштів без урахування потреб підрозділу. Показники бізнес плану не відповідають фактичним потребам для нормальної роботи підприємства. Не достане фінансування для купівлі дизпалива, запасних частин та матеріалів. З провини позивача було зірвано укладання договорів на 2012 рік, не були підготовлені калькуляції до договорів. Наказ про звільнення законний.

Позивач не обґрунтувала належним чином суму 25 000 як відшкодування моральної шкоди, в чому є провина підприємства, в чому «виражаються» її моральні страждання. Просить у позові відмовити.

Третя особа -ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що підприємство буде ще «мучитися» рік завдяки бізнес плану. Ліміт став менший ніж 2011 році. Об'єм роботи збільшився на чверть. Вони не можуть закупити матеріали, все йде на закупівлю дизпалива. Працюють в авральному режимі. Бізнес плану він не бачив і не підписував, за що позивачу догана. По договорам калькуляції не були готові в грудні місяці. Січень місяць був зірваний. По перевірці знайшли багато порушень. Підприємству нанесено збиток. Просить в позові відмовити.

Вислухавши позивача та його представника, представників відповідача, третю особу та свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного. Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач перебувала в трудових відносинах з 23 липня 1971 року, працювала на підприємстві, на посадах бухгалтера, головного бухгалтера, начальника планового відділу. З 01.04.1991 року працювала на посаді заступника директора з економіки, що підтверджується записом в трудовій книжці № 14 арк. справи 5.

29.12.2011 року позивач звільнена по переводу до ВП «Краснолуцьке ВТУ»ТОВ ДПЕК «Ровенькиантрацит» на підставі п.5 ст.36 КЗпП України, що підтверджується записом в трудовій книжці за № 25, та наказом № 20-к від 30 грудня 2011 року. /Арк. справи № 48/

6 лютого 2012 року на підприємстві відповідача було проведено оперативну нараду, де було прийнято рішення щодо звільнення позивача за зрив роботи по укладанню договорів, не вжиття заходів по виправленню необґрунтовано заниженого бізнес плану на 2012 рік, про що складено протокол № 3. Протокол №3 оперативної наради підписаний директором ВП «Краснолуцьке ВТУ» ОСОБА_4. Наказом по підприємству №22 к від 06 лютого 2012 року позивач була звільнена з посади -заступника директора з економіки за п.3 ст.40 КЗпП України -за систематичне невиконання без поважних причин своїх обов*язків.

Наказ № 22 к був підписаний директором ВП «Краснолуцьке ВТУ»ОСОБА_4.

Як вказано в акті від 6 лютого 2012 року позивач надати пояснення щодо відсутності калькуляцій до господарських договорів з січня 2012 року відмовилась.

В матеріалах справи арк.43 є наказ №16 від 18 січня 2012 року про накладення на позивача дисциплінарного стягнення -у зв*язку з недбалим ставленням до трудових обов*язків, за фактом непрофесійної розробки планових заходів,складання бізнес плану без урахування фактичних показників підприємства. Також позивача цим наказом позбавили премії за січень 2012 року на 100%.

В цей же день був складений акт про те, що позивачу було запропоновано поставити свій підпис про ознайомлення з цим наказом, але вона відмовилась.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10- головний бухгалтер пояснила, що 5 січня 2012 була «планьорка», де ОСОБА_5 казала про складення бізнес плану. Директор казав, щоб з бізнес планом були ознайомлені всі служби. Ніхто з бізнес планом ознайомлений не був. Всі керівні фахівці повинні бути ознайомлені з ним. 18 січня на «планьорці» був наказ, щоб ОСОБА_5 винести догану. Вона його підписати відмовилась. Після «планьорки»директор ще раз пропонував їй підписати наказ, але вона відмовилась. Наказ про догану оголосили з самого початку «планьорки».

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9- інспектор відділу кадрів пояснила, що в січні 2012 року був виданий наказ про покарання по бізнес плану, а потім на «планьорці»запропоновано це вже в лютому - за власним бажанням, ОСОБА_5 відмовилась. Були постійні «распрі » по бізнес плану. Висновок прийшов один -за невиконання. Догана у січні -за бізнес план. Вона його не готувала. Наказ оголосили на «планьорці». Директор запропонував ОСОБА_5 надати письмові пояснення щодо бізнес плану до оголошення наказу. Писала вона чи ні - вона не пам*ятає. Якщо наказ про покарання надходить по планово-економічного відділу, за нього розписується керівник відділу. Пояснення порушника зберігається разом з наказом.

Причиною звільнення ОСОБА_5 є невиконання по бізнес плану, чому це не розписано в наказі, вона пояснити не може.

Проект наказу про звільнення наказав готувати директор. Наказ, який вона вручала ОСОБА_5 юрист не підписував, так як він був на лікарняному. Підписав пізніше. Той екземпляр наказу, який не підписав юрист, був підписаний директором, і вона його передала ОСОБА_5 Остання з наказом була не згодна. Наказ вона отримала у відділі кадрів, він ще не був остаточно готовий. Акт склали відразу, коли вона відмовилась підписати та отримати наказ це було 6 лютого 2012 року. 7 лютого 2012 року ОСОБА_5 вийшла на роботу. Щодо відмови надати письмове пояснення за причиною її звільнення теж складали акт чи 6 чи 7 лютого 2012 року. Акт складали у директора. Акт друкувала секретар директора - ОСОБА_19.

Штатного розкладу у неї не було. ОСОБА_21 вона перевела на посаду керівника відділу в квітні 2012 року. На тому аркуші штатного розкладу, який їй дала ОСОБА_12, не було печатки. Щодо часу надання пояснень позивачем по першому наказу вона нічого не пам*ятає. Вже коли був цей наказ, вони склали акт. Вона нічого згадати не може щодо пропозиції та часу надати пояснення по першому наказу від 18 січня 2012 року.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 начальник дільниці пояснив, що працював 10 років разом з позивачем. Нічого поганого про неї сказати не може. Роботу свою знає, допомагала. Коли побачив наказ про звільнення -обурився. Пропрацювала все життя, і звільняють.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 -економіст ПЕВ пояснила, що пропрацювала разом з позивачем 11 років, у її відділі 8 років. Усі вказівки об'єднання виконувалися. Ніяких претензій ніхто не пред*являв. Усі розбіжності вирішувались у робочому порядку. Бізнес - план, який ОСОБА_4 вважає неправильним, Ровеньки прийняли. Розрахунки усі узгоджені з керівниками служб, головним інженером. БІзнес-план складається відповідно до наказу по підприємству, але такого наказу головний інженер не дав. Працювали по фактичному плану. Підприємство нормально працює за цим фінпланом. Такого, щоб підприємство зупинилось із - за того, що неправильний фінплан, цього не було. ОСОБА_4 не дуже компетентний за цим питанням, йому було зручно працювати за фактом, а не за планом. На його думку фінплан поганий та й все. Наказу про притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності вона не бачила ніде. Усі документи які приходять з об*єднання, в копіях приходять до їх відділу. Ніяких зауважень та стягнень не було.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 провідний інженер ПЕВ пояснила, що вона пропрацювала разом з позивачем 4 роки 3 місяці. Їй відомо,що ОСОБА_5 звільнили 7 лютого за нібито неправильно складений бізнес план. До цієї дати ніяких наказів щодо застосування дисциплінарних стягнень стосовно позивача до відділу не надходило. Копія наказу про застосування дисциплінарного стягнення повинна реєструватися у спеціальному журналі. Якщо наказ від секретаря - то у її журналі наказів, а якщо наказ готував відділ кадрів -то у журналі відділу кадрів. Наказ про догану повинен «прийти» до їх відділу. У папці наказів у їх відділі такого наказу стосовно ОСОБА_5 не має. Як їй відомо, у січні 2012 року такого наказу не було. ОСОБА_5 прийшла з планьорки, та сказала, що її звільнили нібито за неправильно складений бізнес план на 2012 рік. Бізнес план на перевірку до ДПЕК направлявся з усіма змінами. Як їй відомо, ДПЕК ніяких претензій стосовно цього бізнес плану не мав. Наказ про звільнення вона особисто не бачила. На цей час підприємство працює за тим бізнес планом, який складала ОСОБА_5.

Штатний розклад раніше складав зам. директора з економіки, а тепер вона. Один штатний розклад готувала вона, а інший вона ніколи не бачила. На арк. справи 108 вона такого документу не бачила, вона його не робила. Підпис нібито генерального директора, але точно вона не скаже. На той час ОСОБА_4 наказав «убрать »посаду зам. директора з економіки, директор наказав - треба робити. Написали лист, що їм не потрібен по структурі заступник. Посаду «вивести»наказав директор. Структура штатного розкладу робиться на підставі типового документу, типових «структур». Для всіх ВТУ вона однакова. В інших ВТУ посада заступника директора з економіки залишена. Був лист, і вона його знайшла, щоб потім не було так, що нібито вона особисто вивела посаду заступника директора з економіки із штатного розкладу.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 в.о. директора ВП Краснолуцьке ВТУ ДП «Ровенькиантрацит»пояснив, він на у ВП «Краснолуцьке ВТУ»ТОВ ДПЕК «Ровенькиантрацит не працює, і що ОСОБА_5 була звільнена 6 лютого 2012 року з причини відсутності договорів у встановлений термін. Він ще є головою профкому. Не до звільнення ні після звільнення до профкому ніхто не звернувся. Питання щодо звільнення ОСОБА_5 профспілковим комітетом не розглядалося. Склалась така ситуація на підприємстві, що вони пропрацювали місяць без договорів. Коли почали розбиратися хто винен у цьому, то з*ясувалось, що контроль за договорами покладений на заступника по виробництву ОСОБА_6, який в свою чергу поясняв, що немає узгоджених калькуляцій. Директор звернувся до ОСОБА_5, і почались непорозуміння. Фактом є те, що калькуляцій на той момент не було. Вони з*явились наприкінці лютого. І виникло питання про звільнення. Він був присутній на цьому засіданні як голова профспілкової організації, його запросили. Розмова з директором була. Він казав директору, що він порушує законодавство. Наказ про звільнення був оголошений на планьорці, він не бачив, чи був підписаний цей наказ чи ні. Просили дати ОСОБА_5 пояснення. Якісь «бумаги »там були, але він не дивився. Вони працюють разом з ОСОБА_5 з 1971 року. Щодо застосування до неї дисциплінарних стягнень за весь цей час йому нічого не відомо. У січні 2012 року їй оголосили догану, наказ оголосили на планьорці за бізнес план. Як складається бізнес план йому не відомо. Він не фахівець з цього питання. ОСОБА_4 був незадоволений цим бізнес планом. Підприємство працює на цей час за цим бізнес планом. Суд повинен запитати профком згоди щодо звільнення, і якщо порушена процедура звільнення, то працівника необхідно поновити на посаді, але якщо є порушення.

Засідання профкому проходило 27 липня 2012 року за листом міського суду. Членів профкому усього 9, були присутні 7 осіб. ОСОБА_15 нагадував, що всі звільнення необхідно узгоджувати з профкомом. На профком були представлені всі позовні заяви, довідка перевірки та лист суду. На початку засідання він спитав, чи потрібна присутність ОСОБА_5 Всім було все зрозуміло, потреби у присутності ОСОБА_5 не вбачалось. Вирішили дати згоду на звільнення. 43 тис. нанесено збитків із-за не укладення договорів. Всі знають, що це її провина. ОСОБА_16 був у відпустці, він йому дзвонив, він дозволив йому приєднати його голос, хто ще, він не пам*ятає. Він ніколи у ТОВ ДПЕКу не працював. Штатний розклад був у нього, ОСОБА_4 просив його, щоб він тримав його у сейфі. Це було у квітні 2012 року. Він керівник старого підприємства, їх працює три особи. На межі закриття. ОСОБА_4 керує іншим підприємством. Послуги адвоката буде сплачувати ОСОБА_4.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 -в.о. директора ВП «Краснолуцьке ВТУ» ТОВ ДПЕК «Ровенькиантрацит» пояснив, що

йому відомо, що ОСОБА_5 була звільнена. На той час він перебував на лікарняному. В ДП калькуляції були передані 12 січня 2012 року. На реєстрацію до ДП «Донбасантрацит»договора він відніс 12 січня 2012 року. Протокол розбіжностей на договора розглядали наприкінці січня 2012 року. Питання не було вирішено. Договори у нього були готові, але не було калькуляцій. Пояснити, що було не так з калькуляціями, пояснити не може. Догану йому оголосили за несвоєчасне оформлення договорів. Приймати та звільнити працівників він та ОСОБА_4 не мали права, бо підприємство не має статусу юридичної особи. Стосовно штатного розкладу і необхідності внесення до нього змін в квітні 2012 року він нічого пояснити не може.

Як вказував свідок у своєму поясненні / арк. справи 44-46/ калькуляції до договорів були підготовлені тільки 11 січня 2012 року із змінами порівняно з минулим роком. Сума може бути зменшена відповідно до витрат, заступник директора ОСОБА_5 пояснювала, що такі вимоги ДПЕКу. У калькуляції був закладений 30% прибуток. Він не знав, що ОСОБА_4 підписав калькуляції до договорів зовсім іншого плану, з сумами по рівню 2011 року, і тому нехай ДП «Донбасантрацит»самостійно «розбирається»в Ровеньках як, де й чого. Він намагався вирішити питання по протоколу розбіжностей, але не було економіста з боку ДП «ДА», не можливо було з*ясувати що їх не влаштовує, він відчув тільки тиск з боку юриста ДП «ДА», що він некомпетентний проводити такі «розбори », так як у нього не має довіреності.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 -зам. керівника служби ВТО пояснив, що деякий час вона працювали без договорів, бульдозеристи працювали на шахтах, і він їм закривав зарплату в січні та лютому 2012 року. Чи був наказ по підприємству він не пам*ятає. Він є членом профкому. Він був у відпустці, йому подзвонив ОСОБА_8 та спитав, чи згоден він із звільненням ОСОБА_5, і він сказав, що згоден. Ніяких документів він не бачив. Засідання профкому відбулось 27 липня 2012 року, як йому відомо. Звільнили за фінплан, документів ніяких він не бачив. На засіданні були всі профкомовці - 10 осіб. Йому сказав ОСОБА_17, що всі дали свою згоду на звільнення, але він особисто присутній на засіданні профкому не був, бо він перебував у відпустці.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_18 -начальник планово-економічного відділу ТОВ ДПЕК «Ровенькиантрацит»пояснила, що після того, як ОСОБА_5 подзвонила їй та пояснила, в чому складність, вона не думала, що конфлікт зайде так далеко. Робота по укладанню договорів її не стосується. Був кінець місяця, договори не були укладені, і не можна було відображати у витратах. Інша сторона не була згодна з ціною. В калькуляціях не було нічого такого, що б їй не сподобалось. Про бізнес-план їй нічого не відомо. Як співробітник-фахівець ОСОБА_5 цілком її задовольняє.

При розгляді позовів про поновлення працівників на роботі, звільнених за п.3 ст.40 КЗпП України, суд повинен виходити з того, що передбачене даною нормою закону.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року, за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП.

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

У матеріалах справи - том.1 арк. справи № 224 є виписка з протоколу № 10 від 26.07.2012 року засідання профспілкового комітету Краснолуцького ВТУ. /Арк. справи 223-224/ Профспілковий комітет Краснолуцького ВТУ дав згоду на звільнення ОСОБА_5 Виписка з протоколу №10 яка надана до суду виконана на бланку профспілкового комітету Краснолуцьго ВТУ, тоді як позивач працювала в іншій організації - товаристві з обмеженою відповідальністю «ДПЕК Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Краснолуцьке вантажно-транспортне управління», і як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 голова профспілкової організації, - він у ВП «Краснолуцьке ВТУ»ТОВ ДПЕК «Ровенькиантрацит не працює, він є виконуючим обов*язки директора ВП Краснолуцьке ВТУ ДП «Ровенькиантрацит». Тобто, профспілки на підприємстві відповідача не має. Не дивлячись на те, що рішення профспілкового комітету щодо звільнення працівника є остаточним, і не може бути оскаржено, суд враховує, і це знайшло об*єктивне підтвердження в ході розгляду справи такі обставини, як згода на звільнення позивача від члена профкому - ОСОБА_16 була отримана по телефону, ОСОБА_5 не запрошували на засідання профкому, а відповідно до вимог ст.43 КЗпП подання повинно розглядатися в присутності працівника. Запит суду на щодо надання згоди чи незгоди на звільнення позивача направлявся судом профспілковому комітету ТОВ ДПЕК «Ровенькиантрацит» та профспілковому комітету ВП Краснолуцьке ВТУ ТОВ ДПЕК «Ровенькиантрацит», а не Краснолуцькому ВТУ. Таким чином, згоду профспілкового органу на звільнення ОСОБА_5 суд визнає такою, що не має юридичного значення./ п.15 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року/

Відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України - до застосування дисциплінарного стягнення, власник або уповноважений ним орган, повинні витребувати від порушника письмові пояснення. На думку суду, цю вимогу закону адміністрацією підприємства відповідача виконано не було. Копії, або оригіналу її пояснювальної записки суду надано не було. В матеріалах справи є протокол № від 6 лютого 2012 року та акт від цієї ж дати про те, що позивач відмовилась надати пояснення щодо відсутності угод з січня 2012 року. Як свідчила інспектор відділу кадрів ОСОБА_9 на планьорці в лютому 2012 року позивачу було запропоновано звільнитись за власним бажанням, але ОСОБА_5 відмовилась. Як свідчив ОСОБА_8 -наказ про звільнення оголосили на планьорці, і він вказав ОСОБА_4 на порушення законодавства -на той час не було згоди профспілкового комітету. Як вказувала позивач - 31 січня 2012 року вона поховала свого сина, і вийшла на роботу тільки 6 лютого 2012 року. Оперативна нарада розпочинається з ранку, тобто 6 лютого 2012 року вже був виданий наказ про звільнення, а потім складений акт з приводу відмови надати пояснення стосовно відсутності калькуляцій до господарських договорів з січня 2012 року.

Крім того, в самому наказі № 22-к від 06.02.2012 року про звільнення не має посилань на попередній наказ, і взагалі на документ, який би свідчив про наявність стягнення, а також на причину самого звільнення, в чому на думку адміністрації є недбале ставленні з боку позивача до виконання трудових обов*язків і саме яких. В матеріалах справи є наказ № 16 від 18 січня 2012 року про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді -догани за фактом непрофесійної розробки планових заходів,складення бізнес плану без урахування фактичних показників підприємства, що призвело до порушень ста бильної роботи підприємства та за безвідповідальне ставлення до посадових обов*язків. Як вказувала позивач, про існування цього наказу вона довідалась вже в суді, а так як за цим наказом її позбавили премії на 100%, то такий наказ повинен надходити до відділу нормування, де він реєструється в журналі, що не мало місця на той час, так як і не існувало такого наказу. В тексті акту від 18 січня 2012 року/арк. справи 41/ вказано, що ОСОБА_5 відмовилась поставити підпис у наказі № 16 від 18.01.2012 року «про дисциплінарне стягнення», але нічого не вказано про відмову в наданні пояснень. Це підтверджується також відзивом на позовну заяву на арк. справи 34, де вказано, що позивач відмовилась від ознайомлення з наказом, а не від надання пояснень. Суд вважає, що за цим наказом позивачу також не пропонували надати пояснення. Як пояснювала свідок ОСОБА_10- головний бухгалтер підприємства - 18 січня на «планьорці» був наказ, щоб ОСОБА_5 винести догану. Вона його підписати відмовилась. Наказ про догану оголосили з самого початку «планьорки».

Крім того, цей наказ повинен був надійти до відділу, яким фактично керувала позивач, і не побачити вона його не могла, бо ставилось питання про позбавлення її премії, і як свідчила ОСОБА_12 у папці наказів у їх відділі такого наказу стосовно ОСОБА_5 не має. Як їй відомо, у січні 2012 року такого наказу не було. На думку суду даний наказ є незаконним, і його необхідно скасувати.

На думку суду, відповідач так і не визначився з конкретною причиною за якою звільнив позивача.

Питання укладання договорів, оскарження до суду протоколу розбіжностей, узгодження спірних питань з постачальниками -не стосуються посадових обов*язків ОСОБА_5 Згідно наказу по ВП Краснолуцьке ВТУ, відповідальним за цей напрямок роботи було призначено заступника директора з виробництва - ОСОБА_6, та юрисконсульта Беринського І.В./ арк. справи 47/ Наказом по підприємству № 43 від 23 лютого 2012 року -їм оголосили догани, так як станом на 01.02.2012 року укладених договорів не було, що потягло за собою зрив стабільної роботи підприємства.

Державне підприємство «Донбасантрацит» не погоджувалось з ціновою політикою ТОВ ДПЕК «Ровенькиантрацит», і тому виник спір, бо калькуляції готувалися вже по рівню 2012 року, а сторона намагалась залишити рівень 2011 року, що і стало причиною затримки в укладанні договорів, і про що свідчить наявність протоколу розбіжностей, і за наявності такої ситуації підприємство мало змогу звернутися до Господарського суду, або погодитися з пропозицією іншої сторони.

Як вказувала свідок ОСОБА_12, ДПЕК ніяких претензій стосовно цього бізнес плану не мав. На цей час підприємство працює за тим бізнес планом, який складала ОСОБА_5. Що в свою чергу підтвердила ОСОБА_18 -начальник планово-економічного відділу ТОВ ДТЕК «Ровенькиантрацит», що інша сторона не була згодна з ціною. В калькуляціях не було нічого такого, що б їй не сподобалось.

Всі договора, які знаходяться у матеріалах справи, з арк.112, датовані 30 грудня 2011 року, та укладені від імені юридичної особи -ТОВ ДПЕК «Ровенькиантрацит».

Позивач в своїх позовних вимогах просить суд скасувати наказ № 219 та доданий до нього штатний розклад за № 16, вказавши, що під час судового слухання була безпідставно змінена структура штату.

26 березня 2012 року директор ВП «Краснолуцьке ВТУ»звернувся з листом на ім*я генерального директора ТОВ ДПЕК «Ровенькиантрацит»вказавши, що згідно типовій структурі управління вантажно - транспортного управління посада заступника директора з економіки на їх підприємстві не передбачена.

Але позивач до звільнення працювала саме на тій посаді, яка після її звернення до суду була виведена з структури штату працівників.

Відповідно до типової структури управління п.3 «типові штатні розклади і нормативи чисельності керівників, фахівців і службовців вантажно-транспортного управління» -арк. справи 246, передбачена посада заступника директора з економіки. Суд не може втручуватись в господарську діяльність підприємства, але ВП «Краснолуцьке ВТУ»ТОВ ДПЕК «Ровенькиантрацит» не мало права самостійно приймати рішення щодо зміни структури штату працівників, а з огляду на зміст листа від 26 березня 2012 року вих. № 161, це зроблено безпідставно. Як свідчила ОСОБА_12, на той час ОСОБА_4 наказав «убрать »посаду зам. директора з економіки, директор наказав - треба робити. Написали лист, що їм не потрібен по структурі заступник.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у випадку звільнення без законних підстав, робітник повинен бути поновлений на попередній роботі. Звільнення вважається проведеним без законних підстав, коли не доведено наявність обставин, у зв'язку з якими його звільнено.

Порушення власником підприємства правил, регламентуючих порядок звільнення, без дотримання яких звільнення робітника неможливо, свідчить про незаконність звільнення.

На думку суду, звільнення позивача відбулось з порушенням чинного законодавства про працю, і вона підлягає поновленню на роботі.

Відповідно до ст.235 КЗпП України робітнику або службовцю, незаконно звільненому з роботи і поновленому на колишній роботі, виплачується за рішенням суду середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з розрахунку:

відповідно до додатку до листа від 23 серпня 2011 року №8515/о/14-11/13 Мінсоцполітики України визначена нормативна кількість робочих днів на кожний місяць 2012 року.

За розрахунками суду позивач не працювала 224 дні - з 06 лютого 2012 року по 6 грудня 2012 року по дату постановлення рішення, одноденний заробіток позивача після утримання податку з доходу складає 191грн.84 коп. 224 дні х 191 грн.84 коп. одноденний заробіток з урахуванням податку = 42 972 грн. 16 коп. сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995г. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди»під моральною шкодою мається на увазі втрата немайнового характеру в наслідку моральних або фізичних страждань, заподіяних особі незаконними діями інших осіб.

Стаття 237-1 КЗоТ України також закріплює право працівника вимагати відшкодування моральної шкоди, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових сил для організації свого життя.

У зв'язку з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом в межах заявлених вимог залежно від характеру і об'єму заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань з урахуванням ступеня провини відповідача і інших обставин.

На думку суду, позовні вимоги щодо в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частковою, виходячи з наступного: позивача незаконно звільнили з посади, з грубими порушеннями трудового законодавства, за час роботи - з 1971 року, вона мала багато заохочень, ніяких нарікань та претензій до неї як фахівця не було, за кілька днів до звільнення вона поховала сина, що призвело к суттєвій зміні її образу життя, тяжкості вимушених змін у житті, і в такій ситуації вона розраховувала на підтримку та співчуття колег по роботі, на підприємстві де вона пропрацювала практично все життя.

Фактично, провину в затримці укладання договорів керівництво підприємства переклало на неї. Крім того, 13 та 15 лютого 2012 року позивач була вимушена звернутись до лікаря, та пройшла курс лікування, на цей час перебуває на «Д »обліку.

Відповідач не представив суду доказів відсутності його провини в спричиненні позивачу моральних страждань.

З урахуванням перелічених факторів, виходячи з основ розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлене позивачем грошове відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню в сумі 20 000 грн, є і на думку суду обґрунтованим, необхідним та достатнім.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу то відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов*язані з оплатою правової допомоги несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивач просить стягнути12668 грн. витрат на правову допомогу, однак дана сума перевищує граничний розмір витрат на правову допомогу, виходячи з наступного. Відповідно до Закону України № 4191-У1 від 20.12.2011 року, який набув чинності з 11.01.2012 року, розмір компенсації стороні, в інтересах якої постановлено судове рішення, не може перевищувати 40% мінімальної заробітної плати у щомісячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову юридичну допомогу в судовому засіданні, за час скоєння окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що вказується у відповідному судовому рішенні. Адвокатом було витрачено 29 годин роботи для надання правової допомоги позивачу. Враховуючи, що при розрахунку цієї суми позивачем та її представником вже враховано 40% мінімальної заробітної плати у щомісячному розмірі, тому суд вважає за необхідне стягнути суму 10 000 грн з відповідача на користь позивача. Крім того, суд вважає також за необхідне стягнути з відповідача на користь держави суму 729 грн.72 коп., та направити до управління Пенсійного фонду України копію рішення суду.

Керуючись ст. ст.3,11,10,60,88,169, 212-215,290 ЦПК України, ст.43 Конституції України, ст.43, 232- 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верхового Суду України № 9 від 06.11.1992 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року,

СУД

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 до ТОВ «ДПЕК Ровенькиантрацит»в особі відокремленого підрозділу «Краснолуцьке вантажно-транспортне управління» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_5 на посаді заступника директора з економіки товариства з обмеженою відповідальністю «Донецької паливно-енергетичної компанії Ровенькиантрацит»в особі відокремленого підрозділу «Краснолуцьке вантажно-транспортне управління» з 6 лютого 2012 року,скасувати наказ про звільнення.

Рішення в цій частині підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ТОВ «ДПЕК Ровенькиантрацит»в особі відокремленого підрозділу «Краснолуцьке вантажно-транспортне управління»на користь ОСОБА_5

- середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 42 972 грн. 16 коп.,

- суму 20000 грн., як відшкодування моральної шкоди,

- суму витрат 10 000 грн. на правову допомогу,

Наказ № 16 від 18 січня 2012 року визнати незаконним та скасувати.

Стягнути з ТОВ «ДПЕК Ровенькиантрацит»в особі відокремленого підрозділу «Краснолуцьке вантажно-транспортне управління»судовий збір в сумі 729 грн.72 коп. на користь держави.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Зобов*язати ТОВ «ДПЕК Ровенькиантрацит»в особі відокремленого підрозділу «Краснолуцьке вантажно-транспортне управління»надати до управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч коригуючи відомості даних персоніфікованого обліку на ОСОБА_5 щодо відображення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 6 лютого 2012 року по 6 грудня 2012 року, з відображенням за кожний місяць окремо.

Направити копію рішення Краснолуцького міського суду до управління Пенсійного фонду України в м. Красний Луч для вирішення питання щодо зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_5 часу вимушеного прогулу з 06.02.2012 року по 06.12.2012 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції -Краснолуцький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: