1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді:                           Любобратцевої Н.І.

Суддів:                                                Данила Н.М.

Чистякової Т.І.

При секретарях:                                 Дермоян Т.Ю.

Савенко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Білогірський завод будівельних матеріалів" (далі -ВАТ „БЗБМ") про зміну формулювання причин звільнення, виплати заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, виплати середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку, відшкодування моральної шкоди, виплату вихідної допомоги за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2006 р.,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ „БЗБМ" про зміну формулювання причин звільнення, виплати заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, виплати середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку, відшкодування моральної шкоди, виплату вихідної допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Білогірського районного суду від 21.12.2005 р. його було поновлено на посаді інженера з охорони праці і техніки безпеки ВАТ „БЗБМ" наказом голови правління НОМЕР_1. З наказом його було ознайомлено тільки 12.01.2006 р. в присутності державного виконавця. 13.01.2006 р. позивач подав заяву про звільнення його з роботи на підставі ч.З ст.38 КЗпП України у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. Проте, його було звільнено з роботи наказом НОМЕР_2 на підставі п.4 ч.І ст. 40 КЗпП України за прогули. Позивач вважає, що днем виконання рішення про поновлення на роботі слід вважати 12.01.2006 p., коли його було ознайомлено з наказом НОМЕР_1 тому звільнення вважає незаконним. Оскільки він 13.01.2006 р. написав заяву про звільнення, то його невихід на роботу не можна вважати прогулами. Також вважає, що на звільнення не було отримано згоди профспілкового органу, що, на думку позивача, є обов'язковим. Просить скасувати наказ голови правління НОМЕР_2 змінити підстави звільнення, вказавши в наказі ч.З ст.38 КЗпП України, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 295 грн., стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку, що складає 533 грн., стягнути вихідну допомогу у сумі 1200 грн. і моральну шкоду в сумі 3000 грн.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що звільнення позивача було проведене з дотриманням норм трудового законодавства України.

Справа №22-4693/2006 р.                                       Головуючий в першій

інстанції, суддя -  Бишов М.В. Доповідач, суддя - Чистякова Т.І.

19.04.2006 p. Білогірським районним судом Автономної Республіки Крим ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як необгрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши позивача, представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд виходив з їх необґрунтованості. Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам.

Так, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Білогірського районного суду від 21.12.2005 р. позивача було поновлено на посаді інженера з охорони праці і техніки безпеки ВАТ „БЗБМ". Згідно з ч.5 ст. 235 КЗпП України судове рішення було допущено до негайного виконання і 22.12.2005 р. головою правління ВАТ „БЗБМ" був виданий наказ НОМЕР_1 про поновлення позивача на роботі (а.с.5).

Згідно з п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992року з наступними змінами „Про практику розгляду судами трудових спорів" відповідно до правил ст. 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом наказу про це.

Отже, судом правильно встановлено, що днем виконання рішення слід вважати

22.12.2005  р. Це також підтверджується постановою державного виконавця про закриття

виконавчого провадження за виконавчим листом у зв'язку з реальним виконанням рішення.

Як встановлено судом першої інстанції позивач на підприємстві не з'являвся з дня підписання наказу про поновлення на роботі до 26.12.2006 р., про що було складено акти. На роботі  він з'явився  26.12.2005  р.  близько   16  години, тобто  наприкінці  робочого дня.

26.12.2006  р. ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення правил внутрішнього

трудового розпорядку та прогули (а.с.6).

В підтвердження своїх доводів про те, що його не допускали до роботи, позивач не представив ніяких доказів, навпаки, це ствердження спростовується показаннями свідків, яким судом дана належна оцінка згідно з нормами процесуального закону і письмовими доказами, що є в матеріалах справи - акти про відсутність позивача на роботі, табелі обліку робочого часу.

Що стосується доводів позивача, що при звільненні були також порушені вимоги п. 1 ст.43 КЗпП України, згідно з якою розірвання трудового договору в разі прогулу без поважних причин може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, то суд також правильно визнав їх необгрунтованими.

Нормами ст. 43 КЗпП передбачено, що у разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом. Як встановлено судом першої інстанції, у ВАТ „БЗБМ" первинна профспілкова організація відсутня, її функції виконує уповноважений представник трудового колективу, з яким було узгоджено звільнення позивача відповідно до вище вказаної норми закону.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм КЗпП України.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм дана належна оцінка. Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено. Підстав для скасування рішення за апеляційною скаргою, немає.

Відповідно до ч.І ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.І п.1 ст.307, ст.308, ч.І п.1 ст.314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2006 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді -            Любобратцева Н.І.

Данила Н.М.       Чистякова Т.І.