Справа № 2514/4901/12 провадження № 11/2590/792/2012 Головуючий у І інстанції Бережняк В.Д.

Категорія - ст.121 ч.2 КК України Доповідач Воронцова С. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіВоронцова С. В.

суддів - Миронцова В.М., Мельниченка Ю.В.,

з участю прокурора - Шваб Л.В.,

потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кіровськ Донецької області, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, має на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 раніше судимий:

1) 22.06.2004 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ст.ст. 185 ч.3, 190 ч.2, 70 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на два роки;

2) 06.09.2004 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ст.ст. 190 ч.2, 71 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі;

3) 21.12.2009 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ст.190 ч.1 КК України на 240 годин громадських робіт;

4) 04.04.2011 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ст.ст. 398 ч.2, 190 ч.2, 70, 71 КК України на один рік один місяць 20 днів обмеження волі;

27.12.2011 року за постановою Менського районного суду Чернігівської області від 19.12.2011 року звільнений умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий строк 5 місяців 22 дні.

Засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 7 320 грн. 52 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 11 553 грн. 06 коп., витрачених державою коштів на лікування потерпілого ОСОБА_4

Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

Як встановив суд, 26 липня 2012 року близько 10 години ОСОБА_3, знаходячись на березі річки Остер, що неподалік провул. Червневого в м. Ніжині, зустрівся з раніше знайомим ОСОБА_4 і після розпиття спиртних напоїв, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з'ясовуючи свої стосунки з ОСОБА_4, маючи злочинні наміри та прямий умисел на спричинення тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_4 і усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та доводячи свої наміри до кінця, передбачаючи наслідки у вигляді заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_4 та бажаючи їх настання, умисно завдав множинних ударів руками та взутими ногами в область голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок потерпілого, чим спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження.

26 липня 2012 року з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_4 було доставлено до реанімаційного відділення Ніжинської центральної міської лікарні, а ІНФОРМАЦІЯ_7 року о 07 год. 00 хв., перебуваючи в реанімаційному відділенні Ніжинської ЦМЛ, від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 помер. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок набряку головного мозку, двобічної внутрішньо-мозкової гематоми, закритої внутрішньо-черепної травми.

Згідно висновку експертизи №215 від 13 вересня 2012 року у ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 мали місце тілесні ушкодження у вигляді множинних крововиливів волосяної частини голови, субарахноїдальних крововиливів лівої та правої півкулі головного мозку, субдуральної та внутрішньо-мозкової гематоми лівої півкулі мозку, множинних (трьох) внутрішньо-мозкових гематом правої півкулі головного мозку, які ускладнились у клінічному перебігу здавленням головного мозку та мозковою комою, були небезпечними для життя в момент спричинення, і за цією ознакою оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження та перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті. Ушкодження у вигляді множинних синців обох верхніх кінцівок, грудної клітки, забитої рани правої вушної раковини, синців області обличчя, закритого перелому кісток носу, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Не погодившись із вироком суду засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить вирок суду змінити та призначити йому більш м'яку міру покарання.

Доводи апеляції мотивує тим, що кілька ударів в обличчя не могли стати причиною смерті потерпілого. Коли він пішов, то потерпілий знаходився в нетверезому стані біля річки і ніхто з оточуючих не помітив його поганого самопочуття. Зазначає, що ніхто не може сказати, де був ОСОБА_4 в період часу з 11.00 години до 20.00 години. Не погоджується з цивільним позовом прокурора та потерпілого ОСОБА_2. Вважає, що оскільки смерть потерпілого не могла настати від його дій, то і відшкодовувати моральну шкоду та кошти витрачені на лікування ОСОБА_4 він не повинен. Разом з тим, вказує на те, що при призначенні покарання суд не врахував, що він позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся у скоєному, працював та допомагав у вихованні свого малолітнього сина , а тому безпідставно не застосував вимоги ст. 69-1 КК України.

В своїх запереченнях на апеляцію засудженого, потерпілий ОСОБА_2 вважає вирок суду законним та обґрунтованим та просить залишити апеляцію засудженого без задоволення. Вказує, що і під час досудового і під час судового слідства ОСОБА_3 визнавав себе винним у тому, що саме від його дій настала смерть ОСОБА_4 та повністю визнавав позовні вимого, як його так і прокурора. Зазначає, що вина засудженого повністю доведена матеріалами справи, тому вирок суду зміні не підлягає.

Заслухавши доповідача, потерпілого , що заперечував проти задоволення апеляції, вважаючи вирок суду законним, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, вважав вирок суду законним та обґрунтованим, та просив залишити його без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.

Як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_3 свою вину визнав повністю , щиро розкаявся у вчиненому та показав, що 26 липня 2012 року він зустрівся з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, всі разом вони пішли до р. Остер, де вживали спиртні напої. Коли спиртне закінчилось, то він разом з ОСОБА_7 вирішили піти та купити ще самогону. По дорозі вони зустріли ОСОБА_4 і попросили сходити за самогоном його, дали йому 20 гривень, однак як заставу попросили його мобільний телефон, на що той погодився. Пізніше ОСОБА_4 приєднався до них, однак в процесі спілкування між ним та ОСОБА_5 виник конфлікт, вони словесно ображали один одного, після чого ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_5, від якого той впав і не міг піднятись. Він не міг цього стерпіти, підійшов до ОСОБА_4 та вдарив його кулаком в ніс, від чого той впав. Після чого він наніс йому ще біля п'яти ударів ногами в область голови та тулубу. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 заспокоїли його, він перестав бити ОСОБА_4 та запропонував йому випити. Вони пішли до річки ОСОБА_4 вмився, потім вони випили самогону і ОСОБА_4 почав вимагати повернути йому мобільний телефон, на що він відповів, що поверне телефон коли вважатиме за необхідне. ОСОБА_4 став лаятись та погрожувати, що посадить його до в'язниці. Ці слова його обурили і він знову вдарив ОСОБА_4 кулаком в ніс, від удару той впав на землю, а він продовжував його бити ногами в область тулуба. Потім всі ще трохи випили і він пішов додому. По дорозі додому він продав мобільний телефон ОСОБА_4 ОСОБА_9 за 50 гривень. Коли всі йшли додому, то ОСОБА_10 був побитий, однак вже сидів на землі. Коли він був вдома, то подумав про ОСОБА_4 і вирішив піти подивитись як він, а коли прийшов до річки то побачив, що потерпілий лежить на землі в одних плавках, а його одяг лежить біля нього. Він намагався підвестись, однак не міг цього зробити, тоді він викликав швидку допомогу. Швидка допомога забрала ОСОБА_4 десь о 20 годині, а він з друзями пішов з річки десь о 19 годині 30 хвилин. Він наніс потерпілому близько 10 ударів ногами по тулубу.

Такі показання засудженого, які він давав і під час досудового слідства в присутності захисника, повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків та іншими доказами , що повністю узгоджуються між собою.

Так, суд першої інстанції взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_2, який як під час досудового слідства, так і у судовому засіданні в суді першої інстанції показав, що загиблий ОСОБА_4 був його сином. 26 липня 2012 року його і дружини не було вдома, вони їздили до м. Чернігова, син їх провів на електричку та пішов додому. Потім працівники міліції йому повідомили, що його сина доставили у лікарню з тілесними ушкодженнями. В подальшому його син помер у реанімаційному відділенні. Дочка розповідала йому, що син ввечері 26 липня пішов на річку, де відпочивав з друзями, що відбувалось потім йому невідомо, однак люди казали, що засуджений ОСОБА_3 бив його сина і руками, і ногами. Повністю підтримав заявлений цивільний позов, пояснивши, що матеріальні витрати пов'язані з лікуванням сина та в подальшому з його похованням, а моральна шкода полягає в тому, що від втрати сина і він, і його родина понесли моральні переживання та страждання.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердив обставини вчинення злочину, та показав, що він разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6, та ОСОБА_7 і ОСОБА_3 відпочивали на річці Остер, розпивали спиртні напої. Пізніше до них приєднався ОСОБА_4, з яким він відмовився випивати, за що ОСОБА_4 став його ображати та вдарив в обличчя, від удару він впав та не зміг піднятись, оскільки в нього хворі ноги та він був вже п'яний. ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_4 і запитав , навіщо він його ударив, та наніс удар потерпілому кулаком в ніс. Від отриманого удару ОСОБА_4 впав, а засуджений став його бити ногами. ОСОБА_7 відтягнув ОСОБА_3, а ОСОБА_4 встав і у нього з носа йшла кров. ОСОБА_3 запропонував йому піти до річки та вмитись. Через деякий час між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знову почалась суперечка, потерпілий погрожував засудженому, казав, що у нього є зв'язки в міліції, він їм зателефонує і ОСОБА_3 затримають. Останньому це не сподобалось і він знову вдарив ОСОБА_4 в ніс, а коли той впав продовжував його бити ногами і руками, потім хотів вдарити його цеглиною, однак його зупинили ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Після чого всі пішли додому.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні в суді першої інстанції дала показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_5, при цьому зазначила, що коли вони йшли, то ОСОБА_4 залишався на березі річки. Про смерть потерпілого вона дізналась пізніше, коли знаходилась в м. Києві на роботі.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердив обставини вчинення злочину, дав показання аналогічні показанням засудженого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні в суді першої інстанції показала, що вона, як лікар швидкої медичної допомоги, 26 липня 2012 року близько 20 години 15 хвилин виїздила за викликом на берег річки Остер. Коли вони приїхали, то на березі річки знаходився чоловік, він був роздягнений, лежав на спині і не міг підвестися, був дуже побитий. Чоловік назвав своє ім'я та місце проживання, але не зміг пояснити, що з ним трапилось. Біля 21 години він був доставлений до Ніжинської міської лікарні. На перший погляд у чоловіка була черепно-мозкова травма та чисельні гематоми і крововиливи. Зазначила, що якби чоловіку була своєчасно надана медична допомога, то він би міг залишитись живим. Вказала, що на березі чоловік міг пролежати близько півтори години або й більше.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні в суді першої інстанції з приводу подій 26 липня 2012 року нічого пояснити не змогла. Охарактеризувала ОСОБА_3, як спокійну, співчутливу людину, не агресивного.

Свідок ОСОБА_9 під час досудового слідства показав, що 26 липня 2012 року бачив, як ОСОБА_3 відпочивав біля річки в компанії ОСОБА_6 та ще одного незнайомого чоловіка. На їх прохання він купував для них самогон, а потім ОСОБА_3 запропонував йому купити у нього мобільний телефон «Сіменс» за 50 грн., а оскільки він знав ОСОБА_6, то повірив, що це телефон саме засудженого і купив його. Після цього він поїхав додому. Про побиття ОСОБА_4 йому нічого невідомо, про це він дізнався лише від слідчого (т.1, а.с.100).

Колегія суддів вважає, що суд дав вірну юридичну оцінку показанням потерпілого та вказаних свідків, з урахуванням того, що вони попереджались про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань.

Отже, доводи засудженого про те, що смерть ОСОБА_4 не могла наступити від його дій не заслуговує на увагу та спростовується, як його показаннями, так і показаннями свідків, а також зібраними і дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

Зокрема, протоколом огляду місця події від 27 липня 2012 року та фототаблицею до нього, де місцем огляду була ділянка дороги, що розташована біля річки «Остер», поблизу зупинки електропотягу «Мигалівка» м. Ніжина та де було виявлено ОСОБА_4 з тілесними ушкодженнями, та місця де було виявлено одяг потерпілого (т.1, а.с.10-13).

Протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_7 року та фототаблицею до нього, де оглядався труп ОСОБА_4, у якого на тілі маються тілесні ушкодження (т.1, а.с.33-36).

Протоколом додаткового огляду місця події від 07 серпня 2012 року та фототаблицею до нього, де місцем огляду була ділянка місцевості, що розташована поблизу зупинки електропотягу «Мигалівка» біля річки Остер (т.1, а.с.38-42).

Протоколом огляду предметів від 06 вересня 2012 року та фототаблицею до нього, а саме сорочки, що належала ОСОБА_4 , на якій маються плями бурого кольору (т.1, а.с.14-15).

Повідомленням стації швидкої допомоги від 26 липня 2012 року, згідно якого по телефону надійшло повідомлення про те, що за допомогою звернувся ОСОБА_4 з діагнозом ЗЧПТ голови, численні гематоми обличчя і тулубу, в стані алкогольного сп'яніння (т.1, а.с.20).

Висновком судового-медичної експертизи трупа гр-на ОСОБА_4 №215 від 13 вересня 2012 року, згідно до якого безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4 став набряк головного мозку, який виник в результаті двобічної внутрішньо-мозкової гематоми на тлі закритої внутрішньочерепної травми, що підтверджується наявністю множинних крововиливів в м'які тканини волосяної частини голови, внутрішньо-мозкової гематоми лівої півкулі головного мозку, трьох внутрішньо-мозкових гематом правої півкулі головного мозку, субарахноїдальних крововиливів обох півкуль мозку, різкого набряку тканини мозку та мозкових оболонок (т.1, а.с.115-122).

Висновком додаткової судово-медичної експертизи трупа гр-на ОСОБА_4 №22 від 13 вересня 2012 року, згідно до якого у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді множинних синців обох верхніх кінцівок, грудної клітки, забитої рани правої вушної раковини, синців області обличчя, закритого перелому кісток носу, множинних крововиливів волосяної частини голови, субарахноїдальних крововиливів лівої та правої півкулі головного мозку, субдуральної та внутрішньо - мозкової гематоми лівої півкулі мозку, множинних (трьох) внутрішньо-мозкових гематом правої півкулі головного мозку, які ускладнились у клінічному перебігу здавленням головного мозку та мозковою комою, могли виникнути від дій обвинуваченого, які ним були продемонстровані при відтворенні обстановки та обставин події 08 серпня 2012 року (т.1, а.с.126-130).

Висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи №475 щодо засудженого, згідно до якого у ОСОБА_3 мали місце психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності, але він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними до того періоду часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння (т.1, а.с.137-143).

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 08 серпня 2012 року, під час якого ОСОБА_3 детально розповів та показав на місці, як та куди саме наносив удари ОСОБА_4 (т.1, а.с.159-163).

Таким чином, увесь комплекс наявних в справі доказів беззаперечно свідчить про винність засудженого ОСОБА_3 в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4, які є небезпечними для життя у момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого. Тому твердження засудженого про його непричетність до вчинення злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, колегія суддів розцінює як намагання уникнути покарання за вчинене.

Також, не заслуговують на увагу і доводи засудженого про те, що тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого, могли бути спричинені іншими особами, оскільки спростовуються як зібраними по справі доказами, показаннями свідків, так і показаннями самого засудженого. Так, кількість завданих тілесних ушкоджень ОСОБА_4, які визначені експертом, співпадають з кількістю тілесних ушкоджень, про які зазначав у своїх показаннях ОСОБА_3 та допитані у справі свідки. Крім того, після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, ОСОБА_3 повернувся на місце події, отже він передбачав негативні наслідки від своїх дій, тому і пішов перевірити в якому стані потерпілий.

Колегія суддів також вважає безпідставними викладені в апеляції доводи про те, що не з'ясовано де і з ким перебував ОСОБА_4 у проміжок часу з 11 години до 20 години. Так, сам ОСОБА_3, у своїх показаннях в суді першої інстанції та допитані свідки, показали, що залишили ОСОБА_4 після того, як засуджений двічі наносив йому тілесні ушкодження, це відбулося близько 19 години 30 хвилин. Близько 20 години, відповідно до показань засудженого, ОСОБА_4 вже забрала бригада швидкої допомоги. Отже, з ким і де перебував ОСОБА_4 органами досудового слідства було встановлено, та перевірено у суді першої інстанції, а встановлені дані не викликають сумнівів і у колегії суддів.

Оцінивши зазначені докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ст. 121 ч. 2 КК України.

Міру покарання засудженому ОСОБА_3 суд обрав у відповідності до вимог ст. 65 КК України, у межах санкції інкримінуємої статті, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного злочину, особи винного, що неодноразово судився та має непогашені судимості, врахувавши пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Всі обставини, на які посилається засуджений в своїй апеляції, судом першої інстанції при призначенні покарання враховані, що дало підстави призначити останньому покарання наближене до мінімального, а тому призначене йому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів,

Підстав для пом'якшення покарання засудженому, як про це йдеться у апеляції, колегія суддів не знаходить.

Позитивні характеристики щодо ОСОБА_3 та наявність у нього малолітньої дитини, як він зазначає в апеляції, не можуть бути безумовною підставою до застосування вимог ст. 69 КК України.

Не заслуговують на увагу твердження засудженого щодо безпідставності задоволення позовних вимог потерпілого та стягнення з нього судом на користь потерпілого ОСОБА_2 7 320 грн. 52 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь та гідність , недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави й захищаються судом. Кожен зобов'язаний неухильно додержувати вимог Конституції та законів України , не посягати на права і свободи , честь та гідність інших людей. З огляду на зазначені положення Конституції важливим є відшкодування моральної і майнової шкоди потерпілому, заподіяної внаслідок порушення її конституційних прав.

Згідно вимог діючого законодавства шкода заподіяна особі діями іншої особи відшкодовуються особою котра заподіяла шкоду за наявності її вини.

Виходячи із змісту ст. 28 КПК України , право пред'явлення цивільного позову у кримінальній справі належить особі , що зазнала від злочину збитків.

Згідно роз'яснень п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року №13 „Про практику застосування судами законодавства , яким передбачені права потерпілих від злочинів" у справах про злочини внаслідок яких сталася смерть потерпілого , права передбачені частинами 3 і 4 ст. 49 КПК України , мають близькі родичі.

При розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного , повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди , заподіяної злочином , наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою що настала та інші обставини необхідні для вирішення позовних вимог.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За змістом ст. 440-1 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній особі , права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судова колегія вважає що при вирішенні питання про позовні вимоги потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції дотримався норм ст.ст. 28,50-52 КПК України ст. 22-23 ЦК України та роз'яснень Постанови №3 Пленуму Верховного суду від 31.03.1989 року "Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди , заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна ", Постанови Пленуму Верховного Суду України за №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постанови Пленуму Верховного Суду України за №5 від 25.01.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та обґрунтовано стягнув заявлені ним суми про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з засудженого.

При вирішенні питання про позовні вимоги прокурора про відшкодування затрат пов'язаних з лікуванням потерпілого в умовах стаціонару, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 93,93-1 КПК України та даних довідки про понесені закладом охорони здоров'я , а саме Комунальним лікувально - профілактичним закладом „Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького" Ніжинської міської ОСОБА_7 Чернігівської області, витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_13 в період з 26.07.2012 року по 06.08.2012 року на суму 11 553 грн. 06 коп..

Відповідно до вимог ст. 93-1 КПК України та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року за № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» , слідує що кошти витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу

охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або

прокурора в порядку передбаченому ст. 93 КПК України з винної особи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку , що суд першої інстанції обгрунтованно в повному обсязі задовольнив позовні вимоги прокурора, та стягнув заявлену в позові суму з засудженого.

Разом з тим, колегія суддів вважає що вирок суду в цій частині підлягає зміні в порядку ч.2 ст. 365 КПК України.

Відповідно до ст. 1206 Цивільного Кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, та якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я що є у державній власності, кошти на відшкодування витрат на лікування, зараховуються до відповідного бюджету.

Ніжинська центральна міська лікарня - є державним закладом охорони здоров'я. Відповідно, кошти за лікування потерпілого ОСОБА_4, повинні стягуватися в міський бюджет, а не на користь Ніжинської ЦМЛ, як вирішив суд.

Таким чином, сума 11 533 грн. 06 коп. підлягає відшкодуванню із засудженого на користь місцевого бюджету.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

В порядку ч.2 ст. 365 КПК України вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_3 в частині стягнення витрат за лікування потерпілого змінити.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету Ніжинської міської ОСОБА_7 Чернігівської області 11 533 грн. 06 коп. витрат за лікування потерпілого ОСОБА_4 Комунальним лікувально - профілактичним закладом „Ніжинська центральна міська лікарня ім. Миколи Галицького" Ніжинської міської ОСОБА_7 Чернігівської області .

В решті цей же вирок залишити без змін.

СУДДІ:

МИРОНЦОВ В.М. ВОРОНЦОВА С.В. МЕЛЬНИЧЕНКО Ю.В.