Справа № 22 Ц- 1657/ 2006p. Суддя 1-й інстанції: Ямкова 0.0.
Категорія -26 Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко 0.1
РІШЕННЯ
2006 р., жовтня місяця, 18 дня Судова колегія судової палати в
цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Вовненко Г.Ю.
суддів: Колосовського С.Ю.
Галущенка О.І.
при секретарі: Фірсової Т.В.
відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2
представників- ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.06.2006 p., у справі за
позовом
ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на 22/100 частки житлового будинку в порядку спадкування за законом та за
зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнанняи за нею права власності в порядку спадкування за заповітом на 22/100 частки житлового будинку,
встановила:
27.03.2006 р. ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на 22/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом
Позивачка зазначала, що її рідний брат - ОСОБА_7 був власником 22/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 30.01.1997 р.
19.05.1992р. він склав заповіт за яким заповідав все спадкове майно їхній матері - ОСОБА_8.
Брат помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а мати ІНФОРМАЦІЯ_2.
Як спадкоємець першої черги за законом вона має право на спадщину після смерті матері, в порядку спадкової трансмісії, оскільки мати померла не встигши прийняти спадщину.
В той же час, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, з посиланням на наявність заповіту ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 у вигляді 3/20 часток цього житлового будинку від 10.11.1982 p., а також договору дарування 10/100 часток цього ж домоволодіння цій же особі від 20.06.1985 р.
Про наявність заповіту їй стало відомо з тексту роз'яснення нотаріуса від 08.09. 2005 р. після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини.
Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила про задоволення позову.
В зустрічному позові ОСОБА_1 ставила питання про визнання за нею права на 22/100 частки спірного житлового будинку в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_8, складеного померлою ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.06.2006 р. постановлено про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 частково.
За нею визнано право на 22/100 частки спірного житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8.
У задоволенні вимог ОСОБА_6про визнання заповіту ОСОБА_8 недійсним та визнанні права на 22/100 частки спірного житлового будинку за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на наявність у неї права спадкування за заповітом.
ОСОБА_2 також, непогоджуючись з рішенням, в апеляційній скарзі просить про його зміну та визнання за ОСОБА_6 право лише на 11/100 часток спірного житлового будинку, оскільки вона як онука, подала заяву про прийняття спадщини після бабусі по праву представлення, яка відповідно до вимог ст.. 1266 ЦК України, складатиме 11/100 частки того ж будинку.
Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах оскарження, відповідно до правил ст..303 ЦПК України, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд правильно виходив з того, що після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина за його заповітом на 22/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1.
Також, вірними являються міркування суду про те, що зазначену спадщину встигла прийняти ОСОБА_8 за правилами ч. З ст..1268 ЦК, оскільки на час смерті заповідача постійно проживала разом з ним у одному будинку.
Після її смерті відкрилася спадщина за законом, право на яку мають спадкоємці першої черги.
При цьому, суд обгрунтовано вважав, що ОСОБА_8 за життя розпорядилась своїми правами та обов'язками щодо майна, стосовно якого склала заповіт від 10.11.1982 p., а тому спадщина, яку вона прийняла за заповітом ОСОБА_7 має успадковуватися за законом.
В той же час, суд безпідставно усунув від спадкування ОСОБА_2, яка є дочкою ОСОБА_7 та онукою ОСОБА_8, вважаючи, що вона не має права спадкувати після свого батька, оскільки останній заповідав усе своє майно матері, після якої онука не є спадкоємцем першої черги.
Але з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він не відповідає вимогам норм спадкового права та дійсним обставинам справи.
За таких обставин, у відповідності до вимог п.п. З, 4 ч.І ст. 309 ЦПК України, рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового.
Ухвалюючи нове рішення, судова колегія виходить з таких установлених фактів та вимог закону.
Відповідно до приписів ст. 11, 12, 30, 202 ЦК України, будь-яка фізична особа за життя самостійно та вільно реалізує свою цивільну дієздатність шляхом вчинення правочинів, що створюють для неї майнові права та цивільні обов'язки.
Такими правочинами, відповідно до ст. 202 ЦК України можуть бути договори (дво-або багатосторонні) чи односторонні угоди, у тому числі, заповіти.
Вчиняючи заповіт, особа має право охопити заповітом лише ті права та обов'язки, які належать їй на момент складення заповіту ( ч.І ст. 1236 ЦК України).
Оскільки заповіт, відповідно до правил ст. 212 ЦК, є односторонньою умовною угодою з відкладальною обставиною, то це не позбавляє особу права до настання відкладеної обставини, укласти щодо того ж майна іншу безумовну угоду.
З матеріалів справи вбачається, що заповітом від ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8 охопила лише ті права та обов'язки, стосовно 3/20 часток житлового будинку по АДРЕСА_1, які вона мала на час складення заповіту.
Більш того, із заповіту видно, що воля заповідачки була направлена на передачу у спадок ОСОБА_1, лише тієї частки будинку, яка була придбана нею за договором купівлі-продажу від 09.11.1982 р.
В подальшому, ОСОБА_8 інакше розпорядилась належними їй майновими правами на будинок, передавши їх за договорами дарування спочатку ОСОБА_1 за договором від 20.06.1985 p., а згодом і ОСОБА_7 за договором від 12.05.1992 р.
З матеріалів технічної та правової реєстрації видно, що після відчуження майна, за ОСОБА_8 іншого будинку чи його частки на праві власності не залишилось.
Встановлене свідчить про те, що до складу спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті останньої входили лише ті права та обов'язки, які перейшли до неї за заповітом ОСОБА_7, оскільки правами щодо 3/20 частки спірного житлового будинку, вона розпорядилася за життя.
Тобто, після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина за законом, яку мають спадкувати спадкоємці першої черги, а також особа, яка представляє свого померлого батька, котрий за законом міг би спадкувати після своєї матері.
Таким чином, ОСОБА_2, являючись онукою спадкодавці, має право спадкувати 1/2 частку спадщини, по праву представлення на підставі ст.. 1236 ЦК, оскільки іншу її половину успадковує рідна дочка спадкодавиці- ОСОБА_6, як спадкоємець першої черги.
Оскільки спадщина складає 22/100 часток спірного житлового будинку, то за ОСОБА_6 слід визнати право на 11/100 часток цього будинку, оскільки інші 11/100 часток цього ж будинку прийняла у спадок ОСОБА_2, подавши, в межах наданого законом строку, заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність у неї права на спадщину за заповітом, не можуть бути враховані при перегляді рішення, оскільки спростовуються достовірними доказами того, що правами та обов'язками, які були включені до за заповіту від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 розпорядилась за життя, передавши їх за договорами дарування і за таких обставин, вони не увішли до складу спадщини, яка відкрилась після її смерті.
Керуючись ст. ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія
вирішила.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.06.2006 p., в частині вирішення вимог стосовно визначення розміру спадкових часток та кола спадкоємців, які мають право на спадщину, - скасувати і постановити в щй частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_6 право на 11/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.
В іншій частині, рішення місцевого суду підлягає залишенню без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
Згідно з оригіналом суддя апеляційного суду Миколаївської області