Справа №22ц-1783/2006 Суддя першої інстанції: Кондрачук А.П.
Категорія 15 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Буренкової К.О., суддів: Довжук Т.С., Козаченка В.І.
при секретарі судового засідання Негрун І.О., без участі сторін,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
в інтересах ОСОБА_2
на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 09 червня 2006 року, ухвалене за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" Кривоозерського району Миколаївської області (далі - ТОВ "Зоря") про розірвання договору оренди земельної ділянки,
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" Кривоозерського району Миколаївської області (далі - ТОВ "Зоря") про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позивач зазначав, що між ним та відповідачем 15 квітня 2003 р. укладено договір оренди земельної ділянки. За умовами цієї угоди ТОВ «Зоря» зобов'язалася сплачувати йому орендну плату не пізніше 31 грудня кожного року в розмірі 500 грн.
Проте відповідач не виконує умови договору оренди, зокрема не сплатив йому в повному обсязі орендну плату за період з 01 січня по 31 грудня 2004 року, в зв'язку з чим заборгованість склала 200 грн.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив суд розірвати зазначений договір.
Рішенням Кривоозерського районного суду від 09 червня 2006 року ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням того ж суду від 18 липня 2006 року, яке не оскаржується, стягнуто з відповідача на користь позивача 73 грн. 20 коп. пені за несвоєчасну виплату орендної плати, 19 грн. 88 коп. збитків, 51 грн. повернення державного мита і 20 грн. за отримання правової допомоги, а всього 164 грн. 08 коп.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду від 9 червня 2006 р. скасувати і
ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.
Вислухавши доповідача, дослідивши докази та перевіривши законність і обгрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, повно і всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну оцінку, перевірив їх доказами, які надали сторони, і прийшов до правильного висновку про те, що розірвання договору оренди земельної ділянки можливе лише з підстав, передбачених Законом України "Про оренду землі" та ст. 141 ЗК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 квітня 2003 року між позивачем та ТОВ "Зоря" був укладений строком на 5 років договір оренди вказаної земельної ділянки площею 2, 76 га, зареєстрований 15 грудня 2003 року в Кривоозер-ському районному центрі Державного земельного кадастру.
Відповідно до п. 2.3 зазначеного договору орендар виплачує орендну плату щорічно в натуральній формі або в грошовому виразі не менше 500 грн. протягом строку дії договору, але не пізніше 31 грудня кожного року.
Позивач не заперечував, що у вересні - листопаді 2004 р. отримав орендну плату в натуральній формі: 400 кг озимої пшениці, 300 кг ячменю та 50 кг соняшнику, всього на загальну суму 529 грн. 90 коп. Крім того, відповідачем доведено, що в 2004 році для нього склались несприятливі умови господарювання (форс-мажорні обставини), які викликали несвоєчасну і неповну виплату орендної плати, тому в листопаді 2005 року позивачу була доплачена орендна плата за 2004 рік в натуральній формі - 50 кг соняшнику та 50 кг цукру (ах. З, 18).
В зв'язку з чим додатковим рішенням районного суду стягнуто з відповідача на користь позивача 73 грн. пені за несвоєчасну виплату орендної плати та 19 грн. 88 коп. збитків.
Оскільки часткове невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати в 2004 р. мало місце з поважних причин, залишок такої заборгованості був незначним і сплачений позивачу в листопаді 2005 p., то суд першої інстанції вірно вважав, що ці обставини не можуть бути підставою для розірвання між сторонами договору оренди земельної ділянки. Тому суд обгрунтовано постановив рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову.
Враховуючи, що оскаржуване рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України 2004 року, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити, а рішення Кривоозерського районного суду від 09 червня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: