Справа № 22а - 434. Головуючий першої інстанції Косяк В.В.
Категорія - 39. Суддя-доповідач апеляційного суду Лисенко П.П.
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 жовтня 2006 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Кутової Т.З. й Данилової О.О.,
із секретарем судового засідання Негрун І.О.,
з участю:
позивачки ОСОБА_1,
її представника ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою військової частини А 4465 переглянула постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4465 про стягнення заборгованості по надбавці за безстрокову службу, премії й компенсації за порушення строків їх виплати.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-
установила:
5 квітня 2006 року ОСОБА_1 пред'явила зазначений адміністративний позов.
Його обґрунтовувала тим, що на даний час вона проходить військову службу у військовій частині А 4465. Відповідно до Указу Президента України від 5 травня 2003 р має право на надбавку до грошового забезпечення за безперервну службу у розмірі 30 % від грошового забезпечення.
Проте, починаючи з травня 2003 року, вказана надбавка їй нараховувалась та виплачувалась не у повному обсязі, а, відповідно, не понараховувалась і премія, яка з 1 січня 2004 року повинна нараховуватись з урахуванням надбавки.'
Посилаючись на наведені обставини просила стягнути з військової частини А 4465 -2 021 гривень 05 коп. заборгованості по надбавці за безперервну військову службу та 401 гривню 06 коп. недорахованої премії, а всього 2 422 гривні 11 коп.
В подальшому позивач доповнив позовні вимоги і просив стягнути на його користь надбавку за безстрокову службу, перераховану з урахуванням премії, та 591 гривню 71 коп. як компенсацію втрати частини грошового доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати, а всього 3013 гривень 82 коп..
Постановою місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2006 року позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивачки 2 021 гривню 05 коп. заборгованості по щомісячній надбавці за безперервну військову службу в Збройних Силах України, розподілено судовий збір.
У решті вимог відмовлено за недоведеністю.
Не погодившись з таким рішенням, військова частина А 4465 його оскаржила, просила скасувати й постановити нове рішення, яким у позові відмовити. Підставою таких вимог вказала невідповідність висновку суду, щодо необхідності задоволення вимоги про стягнення заборгованості по надбавці за, безстрокову військову службу, положенням нормативно-правових актів, які регулюють виплату зазначеної надбавки.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду у частині вирішення вимог про стягнення недовиплаченої премії та компенсації грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати - залишенню без зміни, а в частині вирішення вимоги про стягнення заборгованості по надбавці за безперервну військову службу -скасуванню, з постановленням у цій частині нового рішення, про відмову у вимозі.
Так, задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважав, що право позивачки на отримання грошового забезпечення порушено у зв'язку із виплатою надбавки за безперервну службу в розмірах, менших від граничних розмірів, встановлених Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" № 389 від 5 травня 2003 р. з наступними змінами (далі - Указ).
Однак, з таким висновком не можна погодитись, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що у відповідності до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового судового рішення.
Так, названим Указом надано право Міністру оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10, понад 10 років - до 30, понад 15 років - до 50, понад 20 років - до 70, понад 25 років - до 90 відсотків. Міністру також надано право визначати порядок і умови виплати зазначених надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
Отже, Міністр оборони України має право встановлювати військовослужбовцям залежно від стажу служби вказану надбавку в межах встановлених граничних розмірів в залежності від асигнувань, які передбачаються Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на утримання Збройних Сил України.
На виконання Указу Міністром оборони України був виданий Наказ від 26 травня 2003 р. № 149, яким була затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу та зазначено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра.
Судом встановлено, що позивачка у даний час проходить військову службу з 11 вересня 1990 року і до цього часу. Станом на 01 травня 2003 р. стаж її безперервної військової служби складав понад 12 років 7 місяців. Позивачці щомісячно призначалася встановлена Указом надбавка за безперервну військову службу. При цьому, за листопад -грудень 2004 р. - у граничному розмірі, а за інші місяці - в менших розмірах (ах. - 9), відповідно до розпоряджень Міністра оборони України, наданих ним в межах своїх повноважень.
Виходячи з наведеного, надбавка за безперервну військову службу нараховувалася позивачці в розмірах, встановлених Міністром оборони України у відповідності до положень Указу.
Тому підстав для нарахування їй надбавки за безперервну військову службу, виходячи з встановлених Указом граничних її розмірів, немає, а твердження ОСОБА_1 про наявність заборгованості є помилковим.
Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 є необгрунтованим і не підлягав задоволенню.
Оскільки місцевий суд дійшов такого висновку тільки щодо вимог про стягнення недовиплаченої премії та компенсації грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, а відносно вимоги про стягнення заборгованості по надбавці за безперервну військову службу був іншої думки, то висновки суду по першим двом вимогам слід залишити без зміни, а по третій - привести у відповідність із викладеним вище, постановою судової колегії.
Керуючись статтями 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судців ,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу військової частини А 4465 задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2006 року у частині вирішення вимоги про стягнення заборгованості по щомісячній надбавці за безперервну військову службу скасувати і у цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у позові до військової частини А 4465 про стягнення заборгованості по щомісячній надбавці за безперервну військову службу.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: підпис
Судді: підписи