Справа №22ц-1625/06 Суддя 1 -ї інстанції: Варикаша О.Д.
Категорія 29 Доповідач,апеляційного суду: Буренкова К.О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Буренкової К.О., судді Довжук Т.С., Козаченка В.І.,
при секретарі судового засідання Негрун І.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Первомайського міськрайонного суду від 11 липня 2006 p., ухвалене за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення, стягнення матеріальних збитків, коштів на оплату житлово-комунальних послуг і послуг теплопостачання, судових витрат,
встановила:
В березні 2006 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення останньої.
Позивач мотивував свої вимоги тим, що з вересня 1993 р. перебував у шлюбі з відповідачкою, який розірвано між ними в листопаді 2005 р. У його власності знаходиться 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1. У цьому жилому приміщенні проживає ОСОБА_2, його колишня дружина, яка чинить йому перешкоди в користування квартирою, а саме: зберігає товар, який реалізує на ринку, не сплачує комунальні платежі. ОСОБА_3 також зазначав, що ця квартира необхідна йому для проживання, а відповідачка добровільно виселитися із квартири не бажає, порушуючи таким чином його права як власника квартири.
Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що відповідачці на праві власності належить будинок АДРЕСА_2, позивач просив виселити відповідачку із вказаної квартири та стягнути з неї судові витрати.
В травні 2006 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з додатковим позовом до відповідачки та її сина від іншого шлюбу ОСОБА_4 про стягнення матеріальних збитків, коштів на оплату житлово-комунальних послуг та виселення останнього із спірного житлового приміщення. ,
ОСОБА_3 свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 без його дозволу зробила ремонт даної квартири, чим погіршила попередній стан квартири, на відновлення якого необхідно не менше 905 грн. Крім цього, позивач зазначав, що відповідачка відмовляється брати участь у погашенні заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги. В зв'язку з чим просив стягнути на його користь частину цієї заборгованості, яка становить 733, грн.
ОСОБА_3 також просив виселити із спірної квартири ОСОБА_4, з тих підстав, що у нього є інше житло у вигляді згаданого житлового будинку АДРЕСА_2, власником якого являється відповідачка.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду від 11 липня 2006 р. в позові ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт посилається на те, що суд не встановив фактичні обставини спору, не дав належної оцінки наявним в справі доказам і неправильно застосував норми матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню в частині з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.
Згідно зі ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сім'ї права користуватися займаним приміщенням. Право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів його сім'ї власник житлового будинку (квартири) має відповідно до ст. 157 ЖК України, але тільки за наявності обставин, передбачених ч.І ст. 116 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з вересня 1993 р. До укладення шлюбу позивач придбав 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1. За його згодою відповідачка та її син ОСОБА_4 на правах членів сім'ї прописалися та вселилися в цю квартиру, в якій проживають по теперішній час. В листопаді 2005 р. шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано і сімейні стосунки припинено. Позивач просив захистити його право власника трьохкімнатної квартири шляхом виселення з неї колишніх членів його сім'ї.
Встановивши ці обставини, давши належну оцінку доказам, які надали сторони, суд першої інстанції відповідно до ст. ст. 9, 156, 157 ЖК України прийшов до обгрунтованого висновку, що відповідачі, як колишні члени сім'ї позивача, набули права користування спірною квартирою, а передбачених законом підстав для їх виселення не має.
Доводи апелянта стосовно того, що при вирішенні питання про виселення відповідачів із спірної квартири слід було застосувати положення ст. 48 Закону України «Про власність» безпідставні, оскільки спірний об'єкт власності є житловим приміщенням, а тому режим проживання в ньому регулюється нормами житлового законодавства.
Відповідно до вимог ч.З ст.10, ч.І ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або
заперечень. ,
Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволені вимог про стягнення матеріальних збитків, суд правильно виходив з того, що такі обставини ним не доведені.
За наведеного колегія не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги і послуги теплопостачання, суд виходив з того, що він не надав доказів, які б підтверджували понесені ним витрати щодо погашення такої заборгованості.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи і нормам матеріального права, що в відповідності до п.п.З, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині і ухвалення в цій частині нового рішення.
Так, за правилами ч.З ст. 156 ЖК України повнолітні члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), в тому числі і колишні, повинні приймати участь в витратах на утримання будинку (квартирі), прибудинкової території і проведенні ремонту.
Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість позивача по оплаті за спожиті послуги теплопостачання станом на 1 травня 2005 р. становить 954 грн., за житлово-комунальні послуги станом на 1 березня 2004 р. - 511 грн., а всього - 1466 грн. В зв'язку з чим ОСОБА_3 20 липня 2004 р. і 23 березня 2004 р. було укладено з ООП «Миколаївтеплокомуненерго» та Первомайським житлово-експлуатаційним об'єднанням договори про реструктуризацію цієї заборгованості (а.с. 45-46).
В суді першої інстанції відповідачка частково визнала ці вимоги ОСОБА_3 і не заперечувала сплатити позивачу 500 грн. в рахунок погашення даної заборгованості (а.с. 68-69).
Враховуючи наведені обставини та межі заявлених позивачем вимог, колегія приходить до висновку, що на користь позивача з ОСОБА_2 підлягає стягненню 733 грн. в рахунок погашення заборгованості.
Згідно ст. 88 ЦПК України з на користь позивача з ОСОБА_2 слід стягнути понесені ним витрати по сплаті державного мита в сумі 40 грн. 50 коп. і судово-технічного збору в сумі 18 грн. (а.с. 42, 48,82-83).
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду від 11 липня 2006 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення 733 грн. в рахунок погашення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги і послуги теплопостачання скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 733 (сімсот тридцять три) грн. в рахунок погашення заборгованості по оплаті за спожиті послуги теплопостачання та житлово-комунальні послуги, а також 40 (сорок ) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита і 18 (вісімнадцять) грн. витрат по сплаті судово-технічного збору.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий: Судді: