Справа 22а-533/06 Суддя 1-ї інстанції: Алєйніков В.О.
Категорія 38 Доповідач апеляційного суду : Буренкова К.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду миколаївської області в складі:
головуючої Буренкової К.О., судців Довжук Т.С., Козаченка В.І..
при секретарі судового засідання Цвєтковій Ю.В., за участю позивача,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою
представника управління МВС України в Миколаївській області
на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2006 p., ухвалену за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання неправомірними дій щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років,
встановила:
У квітні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - Управління) про визнання неправомірними його дій щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років.
Позивач зазначав, що проходив службу в органах внутрішніх справ з листопада 1973 р. по 11 квітня 1988 р. З врахуванням строкової служби в Збройних Силах строк служби складає 16 років 5 місяців при загальному трудовому стажі 38 років.
Однак відповідач відмовив йому в призначенні пенсії за вислугу років всупереч положенням п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб» від 9.04. 1992 р. (з наступними змінами та доповненнями).
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, ОСОБА_1 просив про задоволення позову.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2006 р. позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник Управління просить постанову суду скасувати як незаконну і ухвалити нову постанову про відмову позивачу в задоволення його вимог.
Апелянт посилається на те, що суд помилково витлумачив норми матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Так, відповідно до вимог п. «б» статей 12 і 13 Закону в редакції від 4 липня 2002 р. право на пенсію за вислугу років з урахуванням загального трудового стажу мають особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби незалежно від віку, підстав і часу звільнення (крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених зі служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчинення корупційного діяння), але які на час звернення за пенсією досягли 45-річного віку і мають загальний трудовий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 років 6 місяців становить військова служба чи служба в органах внутрішніх справ.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ України з листопада 1973 р. по квітень 1988 р. Його загальний трудовий стаж складає 38 років, із них 16 років 5 місяців - служба в органах внутрішніх справ з урахуванням строкової служби в армії.
Із листа відповідача від 28 лютого 2006 р. вбачається, що в призначенні пенсії позивачу відмовлено в зв'язку з тим, що на момент звільнення зі служби він не досяг 45 років та не мав 25 років загального трудового стажу (а. с. 13).
Між тим, положення п. «б» ст. 12 та ст. 12 Закону в редакції від 4 липня 2002 р. не вказують як на умову призначення пенсії за вислугу років досягнення особою на момент звільнення 45 років та наявність не менше 25 років загального трудового стажу.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років. Тому правильно зобов'язав останнього поновити порушене право ОСОБА_1 шляхом призначення йому пенсії за вислугу років.
Доводи апелянта про те, що пенсія за вислугу років може бути призначена лише за умови наявності на момент звільнення служби загального трудового стажу не менше 25 років та досягнення 45-річного віку помилкові, оскільки зміст вищезазначених норм Закону не передбачає одночасної наявності таких умов. Більше того, в п. «б» ст. 12 Закону в редакції від 4 липня 2002 р. зазначено, що право на таку пенсію виникає незалежно від часу звільнення.
Не підлягають задоволенню і посилання відповідача на те, що при вирішенні питання про призначення пенсії позивачу слід застосовувати положення п. «б» ст. 12 Закону із змінами, внесеними згідно з Законом України від 4 квітня 2006 р. №3591-1 У, так як для врегулювання спірних правовідносин застосуванню підлягають норми, які діяли на момент їх виникнення.
Зважаючи на наведене, а також на те, що апеляційна скарга не містить доводів, які спростовували б висновки суду, колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення.
Керуючись ст. ст. 195, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу представника Управління МВС України в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2006 р. - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий: Судді: