Справа N 22 Ц 1529 - 2006 року. Головуючий І інстанції Старжинська О.Є.
Категорія - 66. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
УХВАЛА іменем України.
5 жовтня 2006 року. м. Миколаїв.
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Кутової Т.З. та Данилової О.О.,
із секретарем судового засідання Варміш О.С.,
з участю :
заявника ОСОБА_1,
представник заявника ОСОБА_2,
начальника Державної виконавчої служби у Доманівському районі Ворожбит Д.І., у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 переглянула ухвалу місцевого Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 червня 2006 року, ухвалену по цивільній справі за його ж скаргою на постанову Державної виконавчої служби у Доманівському районі Миколаївської області про закінчення виконавчого провадження.
Заслухавши доповідь судці, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-
установила:
31 травня 2006 року ОСОБА_1 оскаржив постанову Державної виконавчої служби у Доманівському районі Миколаївської області від 4 травня 2006 року, якою закінчено виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа НОМЕР_1, виданого місцевим Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області.
ЇЇ обґрунтовував тим, що володіє земельною ділянкою АДРЕСА_1. Володільцем сусідньої ділянки за НОМЕР_2 є ОСОБА_3. Остання самочинно, з грубим порушенням санітарних норм та правил побудувала гараж, розмістивши споруду на відстані 6 см від його будинку. Через це будинок псується і потребує постійного ремонту. Бажаючи захистити своє право власника, він пред'явив позов про перенесення гаража на відстань 10 м від його будинку. Судовим рішенням від 9 квітня 2002 року на ОСОБА_3 покладено такий обов'язок перенести на 10 метрів від належного їй будинку самочинно збудований гараж і це рішення набрало чинності.
Оскільки відповідачка такий обов'язок добровільно не виконала, рішення виконувалося примусово на підставі виконавчого листа НОМЕР_1.
Проте і у примусовому порядку перенесення гаража не відбулося.
Більше того, державна виконавча служба у Доманівському районі, не вичерпавши усіх передбачених законом заходів примусового виконання, взагалі закінчила виконавче провадження, ухваливши про це постанову.
Вважаючи цю постанову протиправною, просив про задоволення скарги.
Представники Державної виконавчої служби у Доманівському районі Миколаївської області просили у скарзі відмовити, оскільки вони правомірно закрили виконавче провадження, вчинивши усі передбачені виконавчим законодавством виконавчі дії на примусове виконання рішення суду.
Ухвалою місцевого Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 червня 2006 року у задоволенні скарги відмовлено за її безпідставністю.
Не погоджуючись із таким процесуальним документом, ОСОБА_1 його оскаржив й просив скасувати, оскільки, як на його думку, суд дав неналежну оцінку зібраним по справі доказам та неправильно застосував норми матеріального права, що не дало йому можливості дійти вірних висновків по справі.
Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржену ухвалу суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив її з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Статтями 76, 87 Закону України "Про виконавче провадження" ( надалі Закону), виписано порядок дій державного виконавця при виконані рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, їх наслідки та відповідальність за невиконання таких рішень.
Так, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 названого Закону визначає строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин таких вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 Закону.
Якщо виконання рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи передбачені статтею 87 Закону, після чого виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий лист.
При цьому, згідно із п. 11 ч.1 та ч.2 ст. 37, виконавче провадження підлягає закінченню, про що державним виконавцем виноситься постанова, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи суд поклав особисто на ОСОБА_3 обов'язок перенести самочинно збудований гараж. Вона такий обов'язок ігнорує. Намагання державного виконавця спонукати її до виконання зобов'язання виявилися безрезультатними, не дивлячись на застосування державним виконавцем усіх передбачених виконавчим законодавством заходів впливу. Вичерпавши свої можливості державний виконавець повернув виконавчий документ до суду, який його видав, закривши виконавче провадження.
Таким чином, Державна виконавча служба у Доманівському районі Миколаївської області повністю дотрималася вимог виконавчого законодавства виконуючи судове рішення на користь заявника і обгрунтовано закінчила виконавче провадження.
Тому підстав для визнання оскарженої постанови протиправною немає і у заяві слід відмовити.
Оскільки цього ж дійшов і місцевий суд, то його ухвала є обґрунтованою та законною, підстав для її скасування не встановлено.
Що ж до твердження апелянта про передчасне закриття провадження у справі, то воно не може бути взяте до уваги, оскільки спростовуються не ґрунтується на законні.
Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу місцевого Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 червня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців.