03.12.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-2790-2570/2012р. Головуючий в першій

інстанції Лугвіщик А.М.

Категорія 57 Доповідач в апеляційній

інстанції Колбіна Т.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Колбіної Т.П.,

суддів - Сундукова В.М., Андрейченко А.А.,

при секретарі - Лашкевич Н.О.,

за участю ОСОБА_3, ОСОБА_4, її представника - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, представника відповідачів ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_16 - ОСОБА_17,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_3 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 03 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_16, КТРК «Воля», про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідачів про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди та вточнивши вимоги протягом розгляду справи просили визнати такими, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність та ділову репутацію відомості в колективній заяві про те, що:

- у відношенні ОСОБА_4: допускає порушення в управлінні господарською діяльності кооперативом; не проводить загальні збори ЖБК; відмовляється звітуватись про виконану роботу та витрату грошових коштів; за власним бажанням підвищує тарифи на комунальні послуги; самовільно стягує додаткові кошти на господарські потреби; зриває загальні збори членів кооперативу; витрачає кошти кооперативу на особисті цілі; неадекватно реагує на вимоги мешканців; ширить чутки про крадіжки електроенергії деякими мешканцями; як шантаж та погрози використовує факти несправностей приладів обліку електроенергії; звинувачує контролерів «Севастопольенерго» в отриманні хабару; протизаконно нараховує пеню; надала в органи міліції фальсифіковані заяви та протоколи кооперативу; била по обличчю розрахунковою книжкою ОСОБА_12; у відповідь на законні вимоги мешканців не видає їм довідки; порочить імена деяких з них, розпускає плітки; необґрунтовано звинувачує у несанкціонованому проникненню у підвал членів ініціативної групи; як голова кооперативу виконує неправомірні дії; неадекватно реагує на вимоги мешканців; розповсюджує слухи про крадіжку електроенергії деякими мешканцями;

- у відношенні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 -«є неперевершеними майстрами шантажу та інтриг»; «розігрують спектакль, будучи його режисерами і постановниками»; вводять в оману мешканців будинку; у них проживає мавпа, яка несамовито кричить та лякає мешканців будинку, кусає сусідів, «гадить» на голови нижчепроживаючих мешканців; у них у квартирі антисанітарія; проявляють хамство та неповагу до мешканців будинку.

Просять зобов'язати ТОВ «КТРК «Девком» спростувати інформацію щодо утримання подружжям ОСОБА_3 мавпи, що поширена на початок лютого 2008 р. через ефірне телебачення.

Вимоги мотивують тим, що на початок березня 2007 року члени ініціативної групи, що є відповідачами по справі, звернулися до ВДСБЕЗ УМВСУ у м. Севастополі з заявою про порушення в управлінні господарською діяльністю кооперативу, у листопаді 2007 року - з заявою до Гагарінського РВ УМВСУ в м. Севастополі, Управління охорони здоров'я, Міської санітарно-епідеміологічної служби, Управління з прав захисту прав споживачів, Гагарінської районної Ради про небезпечні наслідки утримання подружжям ОСОБА_3 мавпи, порушення з боку позивачів санітарних правил та норм при утриманні мавпи, що не відповідали дійсності. Вказують, що відповідачі розповсюджують статті у виді «Вісника ЖБК-78», які не відповідають дійсності, порочать честь, гідність та ділову репутацію позивачів. На початку лютого 2008 року відповідач КТРК «Воля» (раніше - ТОВ «КТРК «Девком») транслювали недостовірну інформацію щодо утримання мавпи подружжям ОСОБА_3.

Вказують, що у результаті неправомірних дій відповідачів їм заподіяна моральна шкода, яка виразилася в моральних переживаннях та стражданнях, що порушило їх привичний уклад життя, значно погіршився їх стан здоров'я, тому просять стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_16 у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1500,00 грн. з кожного, з ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_8 - по 5000,0 грн. з кожного, з ТОВ «КТРК «Девком» - 10000,00 грн. на користь ОСОБА_4 та такі ж суми на користь ОСОБА_3 Просять також стягнути на їх користь з відповідачів солідарно витрати, пов'язані з придбанням медичних препаратів, ОСОБА_4 - на суму 498,48 грн., ОСОБА_3 - 284,85 грн.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 03 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просять ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено розповсюдження недостовірної інформації, викладеної у «Вісниках», саме відповідачами, а звернення громадян з заявами до органів державної влади, місцевого самоврядування та контролюючих органів є реалізацією їх конституційного права.

З такими висновками погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Разом з тим, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинен бути забезпечений баланс між конституційним правом на реалізацію конституційних прав, права на свободу думки і слова тощо, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності з іншого боку.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містіть відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Частиною 3 статті 277 ЦК України встановлено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

У статті 1 Закону від 02 жовтня 1992 р. №2657-ХІІ «Про інформацію» її визначено як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі й навколишньому природному середовищу.

Згідно зі ст.47-1 цього Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Такими судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлення, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, які містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Враховуючи наведене та відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів особи, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 з 1996 р. є головою «Житлово-будівельного кооперативу-78» (арк.с.54). Відповідачі по справі -ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_16 - є мешканцями будинку АДРЕСА_1 та членами «ЖБК 78».

Інформація, що зазначена позивачами у позові в якості недостовірної міститься в декількох джерелах: «Віснику ЖБК 78» (арк.с.94-100), в колективній заяві від 01.03.2007 р. до ВДСБЕЗ УМВСУ у м. Севастополі (арк.с.55) та колективному зверненні від листопада 2007 року до Гагарінського РВ УМВСУ в м. Севастополі, Управління охорони здоров'я, Міської санітарно-епідеміологічної служби, Управління з прав захисту прав споживачів, Гагарінської районної Ради (арк.с.55).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що «Вісники ЖБК 78» є анонімним друкованим листом інформаційного змісту (арк.с.94-100). Належних доказів причетності відповідачів до виготовлення та розповсюдження «Вісника» позивачами суду не надано.

Згідно роз'яснень, наданих у пункті 13 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2002 р. «Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо)(абз.3 ч.4 ст.277 ЦК). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_4 та деякими мешканцями будинку АДРЕСА_1 - членами «ЖБК 78» виникли суперечки, що стосуються здійснення ОСОБА_4 діяльності як голови кооперативу, у зв'язку з чим ними були направлені письмові звернення до різних органів з повідомленням деяких фактів відносно ОСОБА_4 (арк.с.44,55).

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації (Пленум ВСУ №1 від 27.02.2002 р. «Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачами розповсюдження недостовірної інформації з боку ТОВ «КТРК «Девком», а також спричинення з боку відповідачів шкоди здоров'ю позивачів.

Суд першої інстанції дав належну оцінку вказаним обставинам та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що рішення суду скасуванню чи зміні не підлягає, а апеляційна скарга, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, - підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 03 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: /підпис/ Т.П. Колбіна

Судді: /підпис/ В.М. Сундуков

/підпис/ А.А. Андрейченко

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя Т.П. Колбіна