Справа №419/06                                Головуючий по 1 інстанції Крамаренко Т.В.

Категорія 39                                 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

УХВАЛА Іменем України

04 жовтня 2006 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Вовненко Г.Ю.

суддів: Колосовського С.Ю., Галущенка О.І.

при секретарі судового засідання - Фірсовій Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2006 р.

за позовом ОСОБА_1 до військової частини А - 3210 про стягнення заборгованості про грошовому забезпеченню,

встановила:

У травні 2006 р. ОСОБА_1 пред'явив позов до військової частини А -3210 про стягнення 6727 грн. 34 коп. не нарахованої і невиплаченої надбавки за безперервну військову службу за період з травня 2003 р. по жовтень 2004 р. та 1840 грн. 03 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати зазначеної надбавки.

Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2006 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність постанови суду, порушив питання про її скасування.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, і дійшов правильного висновку, що підстав для нарахування позивачу надбавки за безперервну військову службу, виходячи з встановлених Указом Президента України від 05 травня 2003 р. № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» (далі - Указ) граничних її розмірів, а відповідно до цього і компенсації втрати частини доходів, немає, а твердження позивача про наявність заборгованості є помилковим, а тому його право на отримання грошового забезпечення не порушено. В зв'язку з чим суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Так, Указом надано право Міністру оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України, які мають високі результати в службовій діяльності, щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби, в таких розмірах: понад 5 років - до 10, понад 10 років - до 30, понад 15 років - до 50, понад 20 років -до 70, понад 25 років - до 90 відсотків. Міністру також надано право визначати порядок і умови виплати зазначених надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Отже, Міністр оборони України має право встановлювати військовослужбовцям відповідно до стажу служби вказану надбавку в межах встановлених граничних розмірів в залежності від асигнувань, які передбачаються Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на утримання Збройних Сил України.

На виконання Указу Міністром оборони України був виданий наказ від 26 травня 2003 р. № 149, яким була затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу та зазначено, що розміра цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у в/ч А-4061, правонаступником якої є військова частина А-3210. Станом на 01 травня 2003 р. стаж безперервної військової служби позивача складав понад 15 років. Позивачу щомісячно призначалася встановлена Указом надбавка за безперервну військову службу. При цьому за грудень 2003 р. і січень 2004 р. - у максимальному граничному розмірі, а за інші місяці - в менших розмірах відповідно до розпоряджень Міністра оборони України.

Таким чином, надбавка за безперервну військову службу нараховувалася позивачу в розмірах, встановлених Міністром оборони України у відповідності до положень Указу, а тому висновок суду про необґрунтованість позову є правомірним.

Оскільки суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст. 200 КАС підлягає відхиленню, суду є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 198, 200 КАС, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2006 р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі місяця.