Справа №22-ц 1714/2006         Судця по 1 -й інстанції: Шаманська Н.О.

Категорія 29                         Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Буренкової К.О., суддів Довжук Т.С., Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Варміш О.С.,

за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2006 p., ухвалене за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення,

встановила:

В березні 2005 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення.

Позивачка мотивувала свої вимоги тим, що її неповнолітній син в порядку спадкування є власником 4/9 частини квартири АДРЕСА_1, яка складається із двох суміжних кімнат та розташована на 3-му поверсі будинку. Співвласником цього жилого приміщення є відповідач. Останній перешкоджає їй з сином вільно користуватися зазначеним майно, відмовляється передати ключі від даної квартири, чим порушує їх майнові та житлові права.

Посилаючись на наведені обставини, позивачка просила суд зобов'язати ОСОБА_4 не чинити їй та сину перешкод в користуванні спірним майном, а саме: передати їй ключі від квартири і не перешкоджати проживанню в ній; вселити її та сина ОСОБА_5 в це жиле приміщення.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Постановлено усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в зазначену квартиру.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апелянт посилається на те, що судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального і процесуального права. На думку апелянта, судом неповно з'ясовані всі обставини, які мають суттєве значення для вирішення спору, в зв'язку з чим висновки суду є помилковими.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки ї її представника, а також представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити із наступних підстав.

Встановивши, що неповнолітній ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є співвласниками спірної квартири, прописані в ній, але відповідач перешкоджає позивачці, яка теж прописана в цьому жилому приміщенні, та її сину користуватися належною останньому частиною квартири, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Постановлене судом рішення відповідає ст. 150 ЖК України та ч.2 ст. 48 Закону України «Про власність».

Доводи апелянта про те, що позивачка з неповнолітнім сином не мають потреби в житлі, так як проживають в іншому жилому приміщенні, не спростовують висновків суду, оскільки неповнолітній ОСОБА_5, як його власник, та позивачка, як законний представник останнього, вправі користуватися спірним майном. Відповідач не надав суду доказів, що сумісне проживання з позивачкою та неповнолітнім ОСОБА_5 неможливе.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального закону, то підстав для його скасування колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303,308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2006 р. залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.