Справа №1680ц/2006 р. Головуючий по 1 -й інстанції: Шаманська Н.О.
Категорія 40 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області:
головуючої Буренкової К.О., суддів Довжук Т.С., Козаченка В.І.,
при секретарі судового засідання Варміш О.С., без участі сторін,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ВАТ «Суднобудівна верф «Меридіан»
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2006 p., ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Суднобудівна верф «Меридіан» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановила:
26 травня 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Суднобудівна верф «Меридіан» (далі - товариство) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що з 10 жовтня 2005 р. працював у товаристві в якості збірника корпусів металевих суден. Наказом керівника товариства НОМЕР_1 його звільнено з роботи на підставі п.З ст. 40 КЗпП.
Звільнення вважає незаконним, оскільки, на його думку, воно проведено відповідачем з порушенням вимог ст.ст. 43,149 КЗпП.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2006р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Постановлено поновити ОСОБА_1 на роботі збірником корпусів металевих суден та стягнуто на його користь з відповідача 2750 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування сумм, які підлягають сплаті як обов'язкові відрахування.
З відповідача на користь держави стягнуто 51 грн. державного мита.
Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі представник товариства просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано дійсні обставини справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
На підставі п.З ст. 40 КЗпП трудовий договір може бути розірваний власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до цього працівника застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення або громадського впливу у встановленому порядку.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 10 травня 2005 р. працював судозбірником в товаристві.
Судом встановлено, що 3 травня і 4 травня 2006 р. позивач не приступив до роботи, в зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати.
Факт порушення трудових прав працівників товариства, в т.ч. і позивача, підтверджується протоколом засідання профспілкого комітету від 5 травня 2006 p., доповідною запискою начальника відділу праці і заробітної плати, актом перевірки Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області НОМЕР_2, приписом цієї установи НОМЕР_3.
Судом також встановлено, що згідно листа в.о. директора товариства від 4 травня 2006 р. дане підприємство було відключено від електропостачання., що перешкоджало позивачу виконувати трудові обов'язки.
Крім цього, попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи профспілковий комітет із зазначених підстав також не надав.
Вирішуючи даний спір, суд в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів, прийшов до правильного висновку, що оскільки невиконання позивачем 4 травня 2006 р. трудових обов'язків мало місце з поважних причин, попередньої згоди на його звільнення профспілковий комітет не дав, то у відповідача не було підстав для розірвання з ним трудового договору на підставі п.З ст. 40 КЗпП.
Оскільки звільнення ОСОБА_1 за наведених обставин було незаконним, то суд першої інстанції правильно поновив його на роботі і в відповідності до ст. 235 КЗпП стягнув на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як не спростовують висновків суду.
За такого колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 303,308,313, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ВАТ «Суднобудівна верф» «Меридіан» відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня її проголошення.