Справа № 22ц-1613/2006 р.      Суддя по 1 -й інстанції: Димитров В.І.

Категорія 26                            Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Буренкової К.О., суддів Довжук Т.С., Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Варміш О.С.,

за участю ОСОБА_1 - представника відповідача,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2006 p., ухвалене за її позовом до ОСОБА_3, третя особа - друга Миколаївська державна нотаріальна контора, про визнання недійсною відмови від спадщини,

встановила:

В січні 2006 р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3, третя особа - друга Миколаївська державна нотаріальна контора, про визнання недійсною відмови від спадщини.

Позивачка зазначала, що після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина. Спадкоємцями першої черги за законом являлася вона та відповідач, який доводиться їй рідним братом. До нотаріальної контори за прийняттям спадщини вона не зверталася. Через два роки після смерті матері відповідач запропонував їй оформити спадщину на його ім'я, мотивуючи тим, що не треба буде двічі сплачувати державне мито. На пропозицію брата вона склала письмову відмову від спадщини.

Посилаючись на те, що вона є юридично безграмотною, відповідач ввів її в оману щодо наслідків відмови від спадщини, позивачка просила визнати недійсною таку відмову на підставі ст. 57 ЦК 1963 р.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 червня 2006 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги. Апелянт посилається на те, що суд не дав належної правової оцінки наявним в справ доказам, в зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не піддягає задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що в зв'язку зі смертю ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина на 45/100 часток жилого будинку АДРЕСА_1; 1/2 частку цілої житлової квартири АДРЕСА_2. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є її діти: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с.22-33).

Судом встановлено, що вказана спадщина відповідно фактично була прийнята лише відповідачем, який проживав та був прописаний разом із спадкодавцем в квартирі АДРЕСА_2.

Пояснення позивачки в суді першої інстанції та зміст заяви від 23 квітня 2003 р. до нотаріальної контори свідчать, що в порядку передбаченому законом ( ст. 549 ЦК 1963 p., 1269, 1270, 1272 ЦК 2004 р.) вона спадщину після смерті матері ОСОБА_4 не приймала (а.с.23).

Із матеріалів справи також видно, що в порядку ст. 553 ЦК 1963 р. ОСОБА_2 від спадщини не відмовлялася. Заява до нотаріальної контори підтверджує її небажання прийняти спадщину і такі дії позивачки не тягнуть правових наслідків, передбачених ст. 553 ЦК 1963 р.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано відмовив позивачці у задоволенні позову.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що хоча районний суд і помилково вважав заяву, подану позивачкою до нотаріальної контори, відмовою від спадщини, але це не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313,315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаїва від 26 червня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.