Справа №22ц-1562            Суддя по 1 -й інстанції: Шаманська Н.О.

Категорія 13                     Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02  жовтня  2006     року колегія  суддів  судової палати  в  цивільних  справах апеляційного суду миколаївської області в складі:

головуючої Буренкової К.О., суддів Довжук Т.С., Козаченка В.І.,

при секретарі судового засідання Варміш О.С.,

за участю ОСОБА_1 - представника відповідача,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2006 p., ухвалене за його позовом до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання договору дарування частини квартири недійсним,

встановила:

В лютому 2005 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа -  приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання договору дарування частини квартири недійсним.

Позивач зазначав, що його батько ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, був власником 2/5 частини квартини АДРЕСА_1. 12 жовтня 2000 р. ОСОБА_2 подарував належні йому 2/5 вказаної квартири ОСОБА_3.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 зловживав спиртними напоями, на момент укладення цієї угоди здоров'я його значно погіршилося, мав місце розлад психіки, позивач просив визнати дану угоду недійсною на підставі ст. 55 ЦК 1963 р.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2006 р. в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано дійсні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд в межах заявлених вимог повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним в ній доказам, які надали сторони, і прийшов до обгрунтованого висновку, що підстав для визнання договору дарування частини квартири недійсним на підставі ст. 55 ЦК 1963 р. немає, оскільки спірна угода про відчуження померлим ОСОБА_5 частки в квартирі була укладена відповідно до вимог закону і обставини щодо нездатності відчужувана розуміти значення своїх дій підтвердження в суді не знайшли.

Обґрунтовуючи висновки, суд першої інстанції вірно послався на висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 25 листопада 2005 p., відповідно до якого ОСОБА_5 при укладенні 12 жовтня 2000 р. договору дарування з відповідачкою міг розуміти значення своїх дій, керувати ними, а також правильно сприймав події, пов'язані з цією угодою.

Посилання апелянта на те, що суд неповно з'ясував дійсні обставини справи, нічим не підтверджені.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням вимог процесуального та матеріального закону, то підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303,308,313, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.