Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/14336/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голуб В.А.
при секретарі Пітель В.М.
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_4.,
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Харцизька» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Харцизька» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 09.10.2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про державну реєстрацію права власності на частину нерухомого майна, а саме виділені в натурі приміщення м'ясної бази, що позначена на плані літ. «А» та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В якості правовстановлюючих документів до заяви було додано рішення Харцизького міського суду Донецької області по справі № 2-3041/2011 від 02.12.2011 року та додаткове рішення Харцизького міського суду Донецької області від 16.01.2012 року.
Рішенням реєстратора відповідача від 16.10.2012 року відмовлено позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на частину м'ясної бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з посиланням на пп. 3.1., 3.5.4, 3.5.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення).
Позивач вважає відмову відповідача неправомірною, з наступних підстав.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області по справі № 2-3041/2011 від 02.12.2011 року було поділено нежитлову будівлю, а саме м'ясну базу площею 750 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, виділивши в натурі останньому наступні приміщення: 2-1= 2, 20 кв.м. - коридор; 2-2= 10, 80 кв.м. - душова; 2-3= 61, 0 кв.м. - котельна; 3-1= 30, 20 кв.м. - котельна; 4-1= 72, 50 кв.м. - гараж; 1-13= 139, 20 кв.м. - холодильна камера; 1-12= 56, 90 кв.м. - холодильна камера, загальною площею 372, 80 кв.м. Додатковим рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 16.01.2012 року за ОСОБА_1 визнано право власності на частину м'ясної бази, а саме виділені в натурі приміщення м'ясної бази загальною площею 372, 80 кв.м.
Як зазначає позивач, факт реєстрації відповідачем права власності іншої частини м'ясної бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_3 підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 35555880 від 19.09.2012 року.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року № 1952 (далі - Закон № 1952).
Відповідно до ч. 1 ст. З Закону № 1952 державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1952 передбачено, що право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 20 Закону № 1952 розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора у разі: поділу, об'єднання нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна.
Частиною 1 ст. 21 Закону № 1952 передбачено, що у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується.
Згідно з п. 6.4., п. 6.6. Тимчасового положення розділ Реєстру прав та реєстраційна справа закриваються реєстратором БТІ у разі поділу або об'єднання нерухомого майна. Закриття розділу Реєстру прав та реєстраційної справи у разі поділу або об'єднання нерухомого майна здійснюється реєстратором БТІ одночасно з проведенням державної реєстрації прав на новостворений(і) об'єкт (об'єкти) нерухомого майна.
Згідно зі ст. ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Позивач вказує, що в якості підстави для відмови у проведені державної реєстрації рішення Харцизького міського суду Донецької області від 02.12.2011 року та Додаткового рішення Харцизького міського суду Донецької області від 16.01.2012 року відповідач посилається на наявність заборони відчуження та наявність арештів та відсутність згоди банку на проведення реєстраційних дій, на те, що зазначене майно було закладено позивачем в іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. Відповідно до п. 18.7. договору іпотеки від 04.08.2006 року № 2450 зазначено, що без письмової згоди іпотекодержателя, іпотекодавець зобов'язується не передавати предмет іпотеки в оренду (майновий найм), у лізинг, у спільну діяльність або безоплатне користування, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження предметом іпотеки.
Як зазначає позивач, укладання ним договору іпотеки від 04.08.2006 року і наявність в ньому п. 18.7. не має відношення до реєстрації права власності і не в якому разі не порушує права ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі Конституції та законів України.
Відповідно до ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це - офіційне визнання і підтвердження державною фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У цивільному праві під відчуженням майна слід розуміти передачу майна у власність від власника іншій особі. Відчуження майна здійснюється на підставі правочинів (договорів) і може бути платним (договір купівлі-продажу) і безоплатним (договір дарування).
Проте, як зазначає позивач, на підставі рішення Харцизького міського суду Донецької області від 02.12.2011 року та Додаткового рішення Харцизького міського суду Донецької області від 16.01.2012 року області відчуження нерухомого майна не відбулось, а суд лише поділив шляхом виділу в натурі нерухоме майно, яке належало і продовжує належати ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України. В зв'язку з тим, що в результаті реєстрації права власності ОСОБА_1 на виділену йому в натурі як окремий об'єкт частину м'ясної бази на підставі рішення суду, м'ясна база не передається в оренду (майновий найм), у лізинг, у спільну діяльність або безоплатне користування, не здійснюється її відчуження або інше розпорядження, письмова згода банку не потрібна, а заборона щодо відчуження нерухомого майна на реєстрацію права власності не розповсюджується.
Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав від 16.10.2012 року реєстратора відповідача Єлдіної Людмили Володимирівни; зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію прав власності на частину нерухомого майна, а саме виділені в натурі приміщення м'ясної бази, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 на підставі рішення Харцизького міського суду Донецької області від 02.12.2011 року та додаткового рішення Харцизького міського суду Донецької області від 16.01.2012 року у справі № 2-3041/2011 р.
Представник позивача, позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 02.12.2011 року у справі № 2-3041/2011р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення спільної часткової власності та поділ майна в натурі, ОСОБА_1 було виділено наступні приміщення м'ясної бази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1: 2-1= 2, 20 кв.м. - коридор; 2-2= 10, 80 кв.м. - душова; 2-3= 61, 0 кв.м. - котельна; 3-1= 30, 20 кв.м. - котельна; 4-1= 72, 50 кв.м. - гараж; 1-13= 139, 20 кв.м. - холодильна камера; 1-12= 56, 90 кв.м. - холодильна камера, загальною площею 372, 80 кв.м. (а.с.9-10).
Додатковим рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 16.01.2012 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на виділені в натурі приміщення м'ясної бази, що позначені на плані літ. «А» та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
09.10.2012 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Бюро технічної інвентаризації м. Харцизька» з заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме виділені в натурі приміщення м'ясної бази, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. До заяви, в якості правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно були додані договір купівлі-продажу, техпаспорт, витяг права власності, рішення Харцизького міського суду Донецької області від 02.12.2011 року та додаткове рішення Харцизького міського суду Донецької області від 16.01.2012 року у справі № 2-3041/2011р. (а.с.12).
Рішенням від 16.10.2012 року КП «Бюро технічної інвентаризації м. Харцизька» відмовило позивачу в реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно, в зв'язку з тим, що до заяви позивача від 09.10.2012 року не було додано письмової згоди банку на проведення зазначених у заяві реєстраційних дій, а також згідно Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 38183924 від 09.10.2012 року на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, накладено заборону на відчуження.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону № 1952.
Статтею 2 Закону № 1952 встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.19 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Згідно до ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування. Їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до Тимчасового положення рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Також, зазначене положення визначає перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі і рішення судів.
Згідно п. 10 Додатку № 1 до Тимчасового положення рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності.
Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно із ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 ст. 14 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч.1 ст. 223 Цивільно-процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Таким чином, враховуючи те, що на час винесення відповідачем рішення про відмову в реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1, а саме на виділені в натурі приміщення м'ясної бази, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, рішення Харцизького міського суду Донецької області від 02.12.2011 року та додаткове рішення Харцизького міського суду Донецької області від 16.01.2012 року у справі № 2-3041/2011р. вже набрали законної сили, суд вважає, що підстав для відмови позивачу у реєстрації права власності у відповідача не було.
Суд вважає протиправним посилання відповідача в рішенні на п. 3.5.7. Тимчасового положення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3.5.7 Тимчасового положення у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо, право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом.
Згідно з ч. 2, 5 ст. 11 Цивільного кодексу підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.
Тобто, правочин та рішення суду це окремі, не тотожні правовстановлюючі документи.
В даному випадку право власності позивача виникло на підставі рішення суду, а ні на підставі правочину.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Харцизька» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Харцизька» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав від 16.10.2012 року реєстратора Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Харцизька» Єлдіної Людмили Володимирівни.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Харцизька» здійснити державну реєстрацію прав власності на частину нерухомого майна, а саме виділені в натурі приміщення м'ясної бази, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі рішення Харцизького міського суду Донецької області від 02.12.2011 року та додаткового рішення Харцизького міського суду Донецької області від 16.01.2012 року у справі 2-3041/2011 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 32, 19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 26 листопада 2012 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 03 грудня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голуб В. А.