Справа №22-а-538/06                                                              Суддя першої інстанції Алейніков О.В.

Категорія 36                                                      Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

02  жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційно­

го суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                                                               Буренкової К.О.,

суддів                                                                               Довжук Т.С., Козаченко В.І.

при секретарі судового засідання Варміш О.С,

за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Щербакової Т.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2006 року, ух­валену за позовом ОСОБА_1 про неправомірну бездіяльність Управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі -УМВС в Миколаївській області) щодо перерахунку пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

25 жовтня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що проходив службу в складі Міністерства Внутрішніх Справ СРСР, а потім України з 1963 року по 21 березня 1989 року, коли був звільнений у відста­вку через хворобу.

З  цього ж дня йому була призначена щомісячна пенсія відповідно до Закону Укра­їни "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" у розмірі ПО грн. В подальшому розмір пенсії йому неодноразово перераховувався. З 01 січня 2005 року він отримує вже перераховану пенсію в розмірі 434 грн. 62 коп., а з 01 січня 2006 року - в розмірі 869 грн. 23 коп.

На його думку, після введення в дію нормативно-правових актів про запровадження для військовослужбовців, а значить і для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, певних додаткових видів грошового забезпечення, суб'єкт оскарження зобов'язаний був перерахувати його пенсію із врахуванням:

· щомісячної надбавки в розмірі 40% посадового окладу, передбаченої Указом Пре­зидента України від 14 липня 1999 р. "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошо­вого забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" - з 01 вересня 1999 року;

· щомісячної надбавки в розмірі 100%, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 р. "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядо­вого і начальницького складу органів внутрішніх справ" - з 01 січня 2003 року;

· щомісячної надбавки в розмірі 90% , встановленої Указом Президента України від 5 травня 2003 р. "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Адміністра­ції Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" - з 01 травня 2003 року;

· щомісячної премії, передбаченої розділом 34 Положення про порядок виплати гро­шового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого Нака­зом МО України від 05 березня 2001 року - з 01 березня 2001 року по 31 грудня 2004 ро­ку.

Проте відділом фінансових ресурсів і економіки УМВС в Миколаївській області

відмовлено йому в такому перерахунку пенсії.

Посилаючись на наведене, позивач просив визнати неправомірною відмову відпові­дача щодо проведення перерахунку пенсії та зобов'язати його перерахувати йому пенсію з урахуванням вказаних вище надбавок і премії з дати набрання чинності вказаними норма­тивними актами.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2006 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі він, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення його вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані докази та пе­ревіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеля­ційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апе­ляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позову, місцевий суд виходив з то­го, що ОСОБА_1 не має права на перерахунок пенсії.

Між тим, з таким висновком суду погодитись не можна оскільки він суперечить кон­ституційним засадам регулювання пенсійних відносин в Україні. Зокрема:

- ст. 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що

включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працезда­тності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існуван­ня, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановле­ного законом;

- рішенням Конституційного суду України від 11 жовтня 2005 року (справа про рі­

вень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) визначено, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод лю­дини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передба­чають за змістом статей 1, 3,6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхід­ні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати нас­лідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тоб­то набуте право не може бути скасоване, звужене.

Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок об­числення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільго­ві умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характе­ризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець пови­нен робити це з дотриманням вимог Конституції України в тому числі принципів рівності та справедливості;

- для реалізації зазначених конституційних засад ст. 63 Закону України від 09 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядо­вого складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон від 09 квітня 1992 року) передбачає, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію Закону від 09 квітня 1992 року провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим же За­коном та членам їх сімей пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Зако­ном;

· п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 15 червня 2004 року "Про внесення змін до ст. 43 Закону від 09 квітня 1992 року" (далі - Закон від 15 червня 2004 року) також встановлено, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до цього Закону, мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень Закону від 09 квітня 1992 року та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії. Кабінет Міністрів України був зобов'язаний в місячний термін з дня набрання чинності Законом від 15 червня 2004 року забезпечити проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяким іншим особам відповідно до цього пункту;

· в реалізацію вказаних конституційних принципів ст. 28 Закону України "Про дер­жавний бюджет України на 2004 рік було передбачено виплата пенсій військовослужбов­цям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ - 416.445,6 тис. гривень, у тому числі 378.916,8 тис. гривень на підвищення пенсій у наступному році для подальшого усунення диспропорцій у розмірах пенсій залежно від часу вихо­ду цих осіб на пенсію;

Водночас, залишились без уваги ті військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які вийшли на пенсію до визнання державою наявності такої диспропорції. Хоча при вирішенні цього питання перша редакція Закону від 15 червня 2004 року передбачала обов'язок Кабінету Міністрів України визначити до 01 вересня 2004 року строки і порядок усунення диспропорцій у пенсійному забезпечен­ні військовослужбовців, які утворилися залежно від часу звільнення їх з військової служби, та інформувати про це Верховну Раду.

Визнавши указаними вище нормативними актами існування диспропорцій у розмірах пенсій залежно від часу виходу на пенсію, а значить порушення принципів рівності та справедливості, держава усунула такий недолік лише частково - взявши на себе зо­бов'язання про перерахунок пенсій лише з 01 січня 2005 року. Тим самим не дотримавши принципів, про які велась мова в зазначеному рішенні Конституційного суду.

За такого, суперечливим є роз'яснення, викладене в п. 8 Постанови Пленуму Верхо­вного Суду України від 15 квітня 2005 року "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовос­лужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" про те, що вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час задоволенню не підлягають. Оскільки такі перера­хунки пенсій вказаним особам державою вже зроблені: спочатку з 01 січня 2005 року - на 50 відсотків, а з 01 січня 2006 року - на 100 відсотків.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1, то судом встановлено, що йому з 21 березня 1989 року була призначена щомісячна пенсія відповідно до Закону України "Про пен­сійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу орга­нів внутрішніх справ та деяких інших осіб" у розмірі 110 грн. В подальшому розмір пе­нсії йому неодноразово перераховувався. З 01 січня 2005 року він отримує вже перерахо­вану пенсію в розмірі 434 грн. 62 коп., а з 01 січня 2006 року - в розмірі 869 грн. 23 коп.

Таким чином, до 01 січня 2005 року при розрахунку розміру пенсії позивача відпові­дачем не були в повному обсязі враховані конституційні принципи рівності і справедливості та вимоги зазначених нормативно-правових актів про запровадження для військово­службовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ певних додаткових видів грошового забезпечення та премій.

Встановивши наявність цих обставин, а також той факт, що з 01 січня 2006 року ОСОБА_1 отримує перераховану пенсію, судова колегія прийшла до висновку, що його позов підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, відповідно до ст. 202 КАС України, - скасуванню з ухваленням нового рішення.

Оскільки позивачу пенсія не була перерахована з вини відповідача, то відповідно до ст. 55 Закону від 09 квітня 1992 року вона підлягає перерахуванню і виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2006 року, ухвалену за його позовом про неправомірну бездіяльність УМВС в Миколаївській області щодо перерахунку пенсії скасувати і ухвалити нову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Відмову УМВС в Миколаївській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 визнати неправомірною.

Зобов'язати УМВС в Миколаївській області здійснити перерахунок раніше призначе­ної ОСОБА_1 пенсії, урахувавши при цьому:

- 40-відсоткову щомісячну надбавку до посадового окладу, передбачену Указом Президента України від 14 липня 1999 р. "Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" за період з 01 вере­сня 1999 року по 31 грудня 2002 року;

· щомісячну 100-відсоткову надбавку, встановлену Указом Президента України від 23 лютого 2002 року "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб ря­дового та начальницького складу органів Внутрішніх Справ" - починаючи з 01 січня 2003 року;

· щомісячну 90-відсоткову надбавку за безперервну службу, встановлену Указом Президента України від 05 травня 2003 року "Про надбавки військовослужбовцям Зброй­них Сил України, МВС України, Адміністрації Державної Прикордонної Служби України та Управління Державної Охорони України за безперервну службу" - починаючи з 01 тра­вня 2003 року;

· щомісячної премії, передбаченої розділом 34 Положення про порядок виплати гро­шового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого Нака­зом МО України від 05 березня 2001 року - з 01 березня 2001 року по 31 грудня 2004 ро­ку.

З урахуванням викладеного, зобов'язати УМВС в Миколаївській області визначити та виплатити ОСОБА_1 загальну суму заборгованості станом на 01 січня 2005 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.