Справа №22 Ц-1564/2006 р.                              Головуючий 1-й інстанції: Черенкова Н.П.

Категорія-34                                            Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

РІШЕННЯ

2006 р, вересня місяця, 27 дня,   Судова колегія   судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої:           Вовненко Г.Ю.

суддів:                 Колосовського С.Ю.

Галущенка О.І.

при секретарі:    Фірсовій Т.В.

за участю:

позивача -          ОСОБА_1

представника -    ОСОБА_2

відповідачки-    ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду Миколаєва від 21.06.2006 р.,  у справі за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ грошової компенсації частки спільного сумісного майна подружжя,

встановила:

20.09.2005 р . ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про отримання грошової компенсації в порядку виділу частки квартири, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Позивач зазначав, що проживав з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі до 08.07.2005 р.

За час шлюбних відносин ними придбано трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, дійсна вартість якої складає 175323 грн. 46 коп.

Зазначена квартира є їх спільною сумісною власністю і вважається, що їх частки є рівними.

Квартирою користується лише відповідачка, оскільки на даний час шлюб розірвано, а спільне проживання в квартирі неможливе.

Оскільки її реальний поділ технічно неможливий, він просить припинити його право власності на його долю квартиру та передати всю квартиру у власність відповідачки, а йому виділити грошову компенсацію його частки.

Відповідачка звернулась із зустрічною позовною вимогою про поділ квартири із збільшенням її частки, посилаючись на наявність у неї двох неповнолітніх дітей, та не заперечуючи проти виділення грошової компенсації позивачу за 1/4 частку квартири.

При цьому, вона помилково вимагала застосування принципу відступлення від рівності часток у спільному сумісному майні подружжя.

Вимагаючи задоволення зустрічного позову, відповідачка визнавала, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя і що в разі поділу їх частки є рівними.

Рішенням  Центрального  районного     суду  Миколаєва     від 21.06.2006 р. постановлено про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення його вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам спору.                                         

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Постановлюючи рішення, суд виходив з того, що присудження грошової компенсації в порядку виділ частки із спільного сумісного майна подружжя, є не можливим, оскільки відповідачка не внесла вартість частки на депозитний рахунок суду та що немає згоди на це особи, якій має бути присуджена ця грошова компенсація.

Крім того, суд вважав, що без попереднього судового вирішення питання щодо розміру часток у спільному майні подружжя, немає підстав для реального поділу належного їм спільного майна.

Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та не відповідають вимогам матеріального закону.

Так, відповідно до норм ст. ст. 22,28 КпШС України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині визначення правового статусу майна, нажитого подружжям до 2004 p., спільним сумісним майном визнається майно нажите подружжям під час шлюбу.

В разі поділу цього майна вважається, що частки подружжя є рівними.

Із змісту основних та зустрічних позовних вимог вбачається, що сторони не оспорюють такого правового статусу квартири і розміру своїх часток.

Такі ж засади рівності часток передбачені і ст..70 СК України.

Таким чином, відмовляючи в здійсненні поділу квартири, суд не врахував, що попереднього вирішення питання про розмір часток подружжя у спільному майні не потрібно, оскільки розмір часток цих осіб врегульовано законодавством.

Безпідставним є посилання суду і на необхідність попереднього внесення на депозитний рахунок суду вартості грошової компенсації тим з подружжя до якого переходить право власності на всю квартиру, оскільки норма ч. 5 ст. 71 СК України, стосується тих випадків, коли спір порушено за позовом того з подружжя, хто вимагає припинення права другого з подружжя на спільне майно та присудження останньому грошової компенсації.

Зазначений висновок ґрунтується на положеннях ч.1 ч.2 ст. 365 ЦК України, які в частині вирішення майнових питань мають застосовуватися при вирішенні майнового спору, що витікає з сімейних правовідносин.

Встановлені обставини свідчать про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового.

Ухвалюючи нове рішення, судова колегія виходить з таких установлених фактів та обставин.

За час шлюбних відносин подружжям придбано трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, дійсна вартість якої складає 175323 грн. 46 коп.

Сторони не оспорюють дійсну вартість квартири та визнають рівність їх часток у цьому спільному сумісному майні.

Позивач погоджується на присудження грошової компенсації за частку в квартирі, оскільки ні реальний поділ квартири ні спільне користування нею неможливе.

З відповідачкою в квартирі проживають двоє неповнолітніх дітей і на цій підставі вона вимагає збільшення своєї частки.

Встановлене свідчить про наявність підстав, передбачених ст.. 71 СК України та ч.1 ст.. 365 ЦК України, для поділу квартири шляхом присудження позивачу грошової компенсації за його частку з припиненням права на частку у спільній сумісній власності та визнання права на цілу квартиру за відповідачкою.

Розмір часток сторін у грошовому еквіваленті складає 87661 грн. 73 коп.

Враховуючи те, що на утриманні відповідачки перебуває двоє неповнолітніх дітей, судова колегія вважає можливим, на підставі ч. З ст. 71 СК України, збільшити частку відповідачки на 1/10 , що в грошовому виразі складає 17532 грн. 34 коп., а сама частка 105194 грн.07 коп.

Відповідно підлягає зменшенню частка позивача, яка у грошовому виразі має складати 70129 грн39 коп.

Керуючись ст.303, 307,309,316 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду Миколаєва від 21.06.2006 р. скасувати і постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Припинити право власності СОСОБА_1 на кв. .АДРЕСА_1.

Визнати право власності на цілу кв..АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь СОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 70129 грн. 39 коп, а також 855 грн. 15 коп. у відшкодування судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.